1-111/11    

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

  08.06.2011  року                                                                       м. Полонне

 Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді                            Дідек М.Б.

 при секретарі                                     Кравчук В.В.

  з участю:

                  прокурора                                                                 -     Швеця А.А.

              адвоката підсудного                                              - ОСОБА_1

              представника служби у справах

                  дітей Полонської районної державної

                  адміністрації                                                             -  Поліщук Л.А.

              представника кримінальної міліції

                  у справах неповнолітніх Полонського

                 РВ УМВС України  у Хмельницькій області       Олицькій О.В.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну  справу про обвинувачення

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,  за національністю українця, громадянина України, освіта незакінчена повна загальна, не одруженого, учня 2-го курсу Понінківського професійного ліцею, не судимого.

-           у вчиненні злочину передбаченого ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, -

-          

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2011 року близько 11 год. неповнолітній підсудний  ОСОБА_4 в смт. Понінка Полонського району з метою вчинити крадіжку вхідних залізних дверей хліву, зайшов у  двір садиби АДРЕСА_2  на якій розташовані житловий будинок та господарсько -  побутові будівлі.

          Скориставшись тим, що у житловому будинку, який належить потерпілій  ОСОБА_5 ніхто не проживає, а сам будинок та господарські споруди  аварійні, здійснюючи свій злочинний намір підійшов до хліву та став вибивати вхідні залізні двері в результаті чого демонтував стіну  в яку були вмонтовані  вхідні залізні  двері вагою 110,5 кг. , вартістю 254,15грн.

          Коли ОСОБА_4 намагався разом з іншими особами, яких покликав на допомогу,  винести залізні двері з двору, був викритий громадянами - сусідами і на їх вимогу залишив місце події, тому довести свій злочинний намір до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі.

          У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4  винним себе у намірі вчинити крадіжку вхідних залізних дверей хліву визнав і пояснив, що залізні двері були в монтовані в стіну хліва, які від удару впали, а залізні двері з луткою відокремилась.  Коли хотів винести з двору, це побачили сусіди, вчинили сварку і зажадали залишити двір, що він і зробив. Він також пояснив,  що знав, що у будинку ніхто не  проживає, хлівом ніхто не користується так як будівлі є аварійними і у нього був лише  намір вчинити крадіжку залізних дверей та здати їх на металобрухт, проникати до хліву у нього умислу не було.

          Потерпіла ОСОБА_5 на стадії досудового слідства показала, що садиба по АДРЕСА_2  на якій розташовані житловий будинок та господарські споруди належать їй, є аварійними, у ньому ніхто не проживав. Від сусідів їй стало відомо, що ОСОБА_4 повалив стіну в яку були вмонтовані залізні  двері і  хотів їх вкрасти, але сусіди у цьому йому перешкодили. (а.с. 20)

          У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що 29.03.2011 року близько 17 год. вона бачила, як у сусідньому дворі, який належить ОСОБА_5, ОСОБА_4 разом з іншими особами  намагався винести з двору залізні двері, тому вчинили з ними сварку і зажадала із сусідом ОСОБА_7 залишити двір, що вони і зробили.

          Аналогічні показання в судовому засіданні,надав і свідок ОСОБА_7, який був очевидцем події.

          За показаннями  неповнолітнього свідка ОСОБА_8 він на прохання ОСОБА_4 хотів допомогти винести з двору залізні двері але це побачили сусіди, які стали сваритися і  вимагали залишити двір, вони злякались і вийшли з двору.

Із протоколу огляду місця події  та доданих до нього фотознімків вбачається, що факт демонтажу стіни хліву по АДРЕСА_2 біля якого знаходились залізні двері з луткою мав місце в наявності.(а.с. 6-7)

          За даними протоколу зважування вага залізних дверей з луткою становила 110,5кг., вартістю 254,15грн. (а.с. 13-14).

          Аналізуючи вищенаведені докази, достовірність та достатність яких у зв’язку з їх  узгодженістю з фактичними обставинами за яких мало місце подія сумніву не викликають та оцінюючи в усій їх сукупності суд вважає, що  винність підсудного ОСОБА_4 у замаху на крадіжку  чужого майна доведено.

          Органи досудового слідства кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за кваліфікуючою ознакою передбаченою ч.3 ст. 185 КК України виходили із того, що замах на крадіжку чужого майна була поєднана з проникненням в приміщення.

          За змістом ч.3 ст. 185 КК України під проникненням у житло інше приміщення чи сховище слід розуміти, незаконне вторгнення до них , будь-яким способом, який дає змогу  винній особі викрасти майно без входу до житла в інше приміщення чи сховище.

          Встановлені у справі фактичні обставини, не свідчать, що ОСОБА_4 з метою крадіжки залізних дверей з луткою проникав в приміщення хліву.

          Він як на стадії досудового слідства так і  в судовому засіданні послідовно стверджував, що його умисел був направлений на вилучення залізних дверей, які були вмонтовані в стіну хліву, що знаходився в аварійному стані, шляхом її демонтажу, тому для їх вилучення у нього не було ніяких перешкод.  Довести злочин до кінця не зміг так як був викритий сусідами.  Такі дії ОСОБА_4,  відповідають обставинам справи.

          З урахуванням наведеного вчинені дії підсудного ОСОБА_4  в даному підлягають кваліфікації за ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України як замах на крадіжку чужого майна.

          Призначаючи підсудному ОСОБА_4 вид та міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його стадію та конкретні обставини за яких злочинні дії ним були доведені до кінця.

          Також, що він раніше злочину не вчиняв, даний злочин вчинив у неповнолітньому віці, позитивно характеризується за місцем проживання та посередньо за місцем навчання, визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.

          Наведене з урахуванням того, що підсудним вчинено злочин невеликої тяжкості та дані, що характеризують його особу і пом’якшують покарання,  умови його життя і виховання, ставлення до навчання, дають суду підстави за можливе призначити йому покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів у вигляді позбавлення волі із  звільненням від його відбування з підстав передбачених  ст. ст. 75,104 КК України та з покладенням на нього обов’язку передбачених статтею 76 КК України.

          Виходячи із наведеного та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України,суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.15,ч.1ст.185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на один рік та шість місяців.

На підставі ст.ст. 75,104 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Згідно зі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов’язки:

-          не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції.

-          повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

-          періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

         Запобіжний захід  щодо засудженого ОСОБА_4 до набрання вироку чинності  залишити попередній –підписку про невиїзд.

          Речові докази металеві двері з луткою повернути потерпілій ОСОБА_5

          На вирок може бути подана апеляційна скарга  до апеляційного суду Хмельницької області протягом п’ятнадцяти з діб з моменту його проголошення.

                           Суддя                                         підпис                                           М.Б. Дідек