Справа №1-208/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

м. Ковель                                                                                                        06 липня 2007 року

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді                                                           Денісова В.П.

за участю секретаря                                  Матвійчук Т.Е.

прокурора                                                  Соловей А.В.

потерпілої                                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцьк, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працює, одруженого, не судимого; у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 2.04.2003 року зобов'язано стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.03.2003 року і до її повноліття, але не менше 1/4 неоподаткованого мінімуму доходів громадян. ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, як встановлено рішенням Ковельського міськрайонного суду від 2.04.2003 року, а саме умисно не вживав заходів по працевлаштуванню, не повідомляв державного виконавця про місце роботи, хоча неодноразово попереджався державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів.

У зв'язку із тривалим, систематичним, умисним ухиленням ОСОБА_2 від сплати аліментів станом на 1.05.2007 року утворилась заборгованість по аліментах в сумі 5587,97 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся і показав, що вже знайшов роботу і буде повертати заборгованість по аліментах. Аліментів не платив, оскільки ніде не працював, на обліку у міськрайонному центрі зайнятості не перебуває. Просив суворо не карати, обіцяв погасити заборгованість по аліментах.

Крім повного визнання ОСОБА_2 себе винуватим, злісне ухилення ним від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей доведено доказами, дослідженими судом.

Так, потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що згідно рішення суду від 2.04.2003 року ОСОБА_2 зобов'язаний був сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно. Однак, підсудний з 2003 року аліменти не платить, дочкою не цікавиться і коштів на її утримання не надає. Станом на 1.05.2007 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментах складає 5587, 97 гривень. Дочку утримує і виховує сама.

Об'єктивність показань потерпілої ОСОБА_1 підтверджується копією виконавчого листа від 02.04.2003 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.03.2003 року і до досягнення нею повноліття (а.с.6). Попередженнями ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів (а.с.10-13).

2

Згідно довідки державної виконавчої служби заборгованість по несплаті аліментів ОСОБА_2 з 31.03.2003 року по 1.05.2007 року становить 5587, 97 гривень (а.с.7).

Те, що ОСОБА_2 не звертався в центр зайнятості населення і не перебуває там обліку стверджується довідкою Ковельського міськрайонного центру зайнятості населення (а.с. 14).

Крім того, нереагування на попередження виконавчої служби про необхідність працевлаштування та сплати аліментів суд трактує як злісне ухилення від сплати аліментів, оскільки підсудному про це було відомо, що і встановлено в судовому засіданні.

Суд повно, всесторонньо, об'єктивно аналізуючи зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази, приходить до висновку про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікує його дії за ч.І ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітніх дітей.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати призначених аліментів на утримання дітей, не вживає ніяких заходів для працевлаштування.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_2 злочину та особу винного, а саме, що вчинений злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, ОСОБА_2 характеризується за місцем проживання позитивно, від сусідів і громадян скарг та зауважень на його поведінку не надходило.

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд відносить вчинення злочину вперше, щире каяття, повне визнання своєї винуватості.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2, суд не вбачає.

При таких обставинах суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (ОДИН) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:

-  не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-   повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи;

-  періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний  захід до  вступу  вироку  в  законну  силу  обрати     ОСОБА_2 підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.