ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 вересня 2006 р.

№ 22/5

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Панченко Н.П.,

Плюшка І.А.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.”

на рішення та постанову

господарського суду міста Києва від 13 квітня 2006 року Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року

у справі

№ 22/5

господарського суду

міста Києва

за позовом

ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”

до	1. ТОВ “Дельта-Реєстр” 2. Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.”

про	визнання права власності, витребування акцій із незаконного володіння та зобов’язання внести до системи реєстру

за участю представників сторін

від позивача –

Андрієнко С.Л.

від відповідача 1 – від відповідача 2  –

не з’явився Просянюк О.В.

В С Т А Н О В И В:

          ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз” (відповідач-1) та Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” (відповідач-2) про визнання за ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” права власності на прості іменні акції в кількості 3 458 600 штук загальною номінальною вартістю 1 729 300 грн., витребування зазначених акцій з незаконного володіння Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” та зобов’язання ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз” внести у систему реєстру запис про перехід права власності на іменні цінні папери та перевести на рахунок позивача зазначені прості іменні акції.

          В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на незаконне володіння відповідачем-2 акціями в кількості 3 458 600 штук загальною номінальною вартістю 1 729 300 грн., які не були ним сплачені у відповідності до вимог чинного законодавства України та Установчого договору, Статуту позивача, з посиланням на Закон України “Про господарські товариства”, Закон України “Про режим іноземного інвестування”, Положення “Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів”.

Ухвалою від 13.02.2006 господарський суд міста Києва у справі № 22/5 здійснив заміну неналежного відповідача ВАТ “Фінансова компанія “Укрнафтогаз” належним відповідачем ТОВ “Дельта-Реєстр”.

Позивач подав до господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог,  відповідно до якої просив витребувати з незаконного володіння відповідача-2 прості іменні акції позивача в кількості 3 458 600 штук загальною номінальною вартістю 1 729 300 грн., а також зобов’язати ТОВ “Дельта-Реєстр” здійснити у системі реєстру власників іменних цінних паперів позивача коригувальну операцію та перевести з рахунку відповідача-2 на рахунок позивача зазначені прості іменні акції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2006 у справі № 22/5 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено повністю, витребувано з незаконного володіння відповідача-2 прості іменні акції позивача в кількості 3 458 600 штук загальною номінальною вартістю 1 729 300 грн., а також зобов’язано відповідача-1 здійснити у системі реєстру власників іменних цінних паперів позивача коригувальну операцію та перевести з рахунку відповідача-2 на рахунок позивача зазначені прості іменні акції.

          Рішення мотивовано тим, що відповідач-2 діяв всупереч вимогам чинного законодавства та положенням Установчого договору, Статуту позивача, зокрема, нормам ст.11 Закону України “Про господарські товариства”, не виконавши свої зобов’язання відповідно до п. 5.3.2 Установчого договору, Статуту.

          Крім того, на момент державної реєстрації позивача відповідач-2 не сплатив своєї частки у статутному фонді, тому згідно ст.8 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” неоплачені акції мають повернутися на рахунок позивача.

          Київський апеляційний господарський суд постановою від 14.06.2006 у справі № 22/5 (колегія суддів: головуючий –Капацин Н.В., судді –Кошіль В.В., Данилова Т.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2006 залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 –без задоволення, погодившись з висновками господарського суду міста Києва.

          У касаційній скарзі відповідач-2 просить рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 у справі № 22/5 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю з огляду на те, що зазначені рішення є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Відповідач-2 посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України з огляду на строк позовної давності у зв`язку з наявністю рішення Правління від 30.03.1999 щодо визнання витрат відповідача-2.

          Відповідач-2 зазначає, що відповідно до Установчого договору, Статуту позивача та ст. 11 Закону України “Про господарські товариства”, передавши акції у власність відповідачу-2, позивач має право вимагати лише оплати даних акцій і не має права в односторонньому порядку без припинення правочину вимагати повернення майна в натурі.

          Відповідач-2 наголошує на тому, що в судовому порядку не визнано незаконними підстави набуття відповідачем-2 права власності на належні йому прості іменні акції позивача, тому правових підстав для витребування спірних акцій із законного володіння відповідача-2 не вбачається.

Відповідач-2 вважає, що при прийнятті оспорюваних рішень господарські суди попередніх інстанцій визнали встановленими обставини, які в процесі слухання справи не досліджувались, відповідними доказами не підтверджені і виходять за межі предмету спору.

          У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити відповідачу-2 у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 у справі № 22/5 без змін з огляду на необґрунтованість касаційної скарги та суперечність положенням чинного законодавства.

          Стосовно строків позовної давності позивач зазначає, що лише з Аудиторського висновку від 15.11.2004 йому стало відомо про несплату відповідачем-2 внеску до статутного фонду позивача, оскільки внесок не відповідає нормам чинного законодавства та не підтверджується належними документами.

          Стосовно права власності на акції позивач вказує, що згідно з нормами Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів для виникнення у відповідача-2 права власності на акції ці акції мають бути повністю оплачені і зараховані на його особовий рахунок у систему реєстру власників іменних цінних паперів з наступною видачею сертифіката цінних паперів.

          Позивач наголошує на тому, що відповідачем-2 не було зроблено внесків до статутного фонду позивача у формі, визначеній нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України “Про господарські товариства”, Законом України “Про режим іноземного інвестування”, а також Установчим договором, Статутом позивача, отже відсутні підстави для набуття відповідачем-2 права власності на спірні акції.

          Стосовно досліджуваних господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, то позивач звертає увагу на те, що суди не виходили за межі предмету спору, а лише розглядали справу у сукупності всіх фактичних обставин, що мали значення для справи та винесення обґрунтованих і законних рішень.

                    

          Вищим господарським судом України ухвалою від 31.07.2006 у справі №22/5 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 26 вересня 2006 року у справі № 22/5 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), судді Панченко Н.П., Плюшко І.А.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, судова колегія Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у справі № 22/5.

08.06.1998 між Фондом державного майна України, Компанією “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” (відповідач-2) та ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер” (позивач) укладено Установчий договір про створення і діяльність ЗАТ “Енергогенеруюча компанія “Укр-Кан Пауер”.

Відповідно до п.6.2 Статуту позивача відповідачу-2 виділено 84 168 000 штук акцій.

За п.5.2.2 Установчого договору позивача вклад відповідача-2 до статутного фонду позивача складає 23 380 000 дол. США на оплату належних йому акцій.

Оплата акцій мала здійснюватися у відповідності до п.5.3.2 Установчого договору та п.6.6.2 Статуту позивача у вигляді передання до статутного фонду позивача нематеріальних активів вартістю 23 380 000 дол. США, складовими яких є технічна документація та експертиза у сфері технології, використання і експлуатації парогазового обладнання та котлів-утилізаторів з комбінованою циркуляцією на електростанціях, а також підготовка, укладення угод щодо фінансування проекту реконструкції Дарницької ТЕЦ на суму, яка складає близько 111 мільйонів дол. США.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно протоколу №4 від 30.03.1999 засідання правління позивача прийнято рішення про визнання як частковий внесок до статутного фонду позивача суми 491 684, 12 дол. США, витраченої на підтримку реконструкції Дарницької ТЕЦ за юридичні, технічні та управлінські консультаційні послуги.

Господарські суди попередніх інстанцій визначили, що вищезазначені послуги не являються обумовленими в Установчому договорі та Статуті позивача нематеріальними активами, що мають бути передані відповідачем-2 до статутного фонду позивача в оплату акцій.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що іноземна інвестиція відповідача-2 на суму 491 684, 12 дол. США відображена в обліку позивача як внесок до його статутного фонду, але не зареєстрована в установленому порядку та документально не підтверджена.

Як зазначають господарські суди попередніх інстанцій, вищезазначені витрати відповідача-2 у розмірі 491 684, 12 дол. США за своїм змістом відносяться до повного фінансування підготовки проекту реконструкції на безкомпенсаційній основі за рахунок власних коштів, і вартість цих послуг необхідно було включити до складу валових доходів з метою оподаткування податку на прибуток.

Судами визначено, що погашення кредитів на поточну діяльність у розмірі 830 996, 31 грн. та відсотки за користування кредитом у розмірі 13 312, 12 грн. не можуть бути зараховані як внесок до статутного фонду в якості оплати акцій позивача з боку відповідача-2, так як не являються нематеріальними активами, визначеними як внесок в оплату акцій у статутний фонд позивача.

Судами встановлено, що вказане стало відомо позивачу за результатами проведення аудиторської перевірки, висновки якої відображені в аудиторському висновку Аудиторської фірми “Консультант-2” від 15.11.2004.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України “Про національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат.  

Пункт 6.4 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.1998 № 60,  встановлює, що сертифікат цінних паперів видається власникам тільки на сплачені цінні папери.

Згідно п.6.6 вищезазначеного Положення на рахунок власника зараховуються тільки сплачені іменні цінні папери за інформацією з журналу обліку розміщення. Цінні папери, на які особа підписалася, але не сплатила, зараховуються на особовий рахунок емітента.

У відповідності до ст.11 Закону України “Про господарські товариства” учасники товариства зобов’язані виконувати свої зобов’язання перед товариством, в тому числі і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Враховуючи часткову несплату відповідачем-2 простих іменних акцій позивача в кількості 3 458 600 штук загальною номінальною вартістю 1 729 300 грн., правомірним є висновок господарських судів попередніх інстанцій, що відповідач-2 зобов’язаний повернути зазначені акції позивачу.

Частина 1 ст.261 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стосовно позовної давності для звернення позивача до суду колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій.

Оскільки про незарахування інвестицій відповідача-2 в рахунок оплати акцій позивачу стало відомо із аудиторського висновку Аудиторської фірми “Консультант-2” від 15.11.2005, то на момент подачі позову строк позовної давності не сплив.

          Враховуючи ненабуття відповідачем-2 права власності на спірні акції, оскільки відповідачем-2 не було зроблено внесків до статутного фонду позивача у формі, визначеній нормами чинного законодавства та передбаченій установчими документами позивача, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок господарських судів попередніх інстанцій про витребування з незаконного володіння відповідача-2 простих іменних акцій позивача та їх переведення на рахунок позивача.

Враховуючи вищенаведені встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає оскаржувані рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Компанії “Нортланд Пауер Дарниця Інк.” залишити без задоволення.

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 у справі № 22/5 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      С. Самусенко

Судді:                                                                                          Н. Панченко

                                                                                                    І. Плюшко