справа №2-408/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2007 року                                                     Криворізький районний суд

Дніпропетровської області

в складі:     судді                                                           -СавіноїГ.О.

при секретарі                                                                -Дзиговської Т.Б.

за участю адвоката                                                      - ОСОБА_1

представника 3-ї особи

Лозуватської сільської ради                                         - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення натуроплати згідно умов договору оренди земельного паю та відшкодування моральної шкоди,  зкстрічному позову Приватного підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3,  3-ї особи Лозуватської сільської ради Криворізького району про визнання договору оренди земельної частки недійсним , -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2006 року ОСОБА_33вернулась до суду з позовом про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_4 орендної плати у вигляді натуроплати згідно договору оренди земельного паю та відшкодування моральної шкоди,  посилаючись на те,  що 01.11.2003 року між нею та приватним підпрікмцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди її земельного паю згідно державної о акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №170683,  який було зареєстровано в Лозуватській сільській раді Криворізького району за №3511 від 01.11.2003 року,  який розташований на землях Лозуватської сільської ради Криворізького району.

Відповідно умов п.22 договору орендна плата встановлена в натуральній формі та складає 1100 кг зерна,  1000 кг кормового буряка та 30 л олії,  а за згодою сторін - в грошовій формі.

В порушення вказаного пункту відповідач за 2006 рік не виплатив їй орендну плату і оскільки добровільно відмовився розраховуватися з нею,  тому вона просила в судовому порядку стягнути з відповідача на її користь орендну плату за 2006 рік у вигляді: 1100 кг зерна,  1000 кг кормового буряка та 30 л олії,  а у разі відсутності натуроплати стягнути його грошовий номінал у розмірі 760 грн.

Крім того,  позивачка посилалась на те,  що безвідповідальністю відповідача їй було завдано моральну шкоду,  оскільки не отримавши натуроплату,  вона не змогла вигодувати домашню скотину та птицю,  тому не змогла своєчасно розрахуватися по комунальним платежам за газ,  електроенергію іа ін.,  що спричинило їй моральні страждання,  тому просила стягнути з відповідача на її користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав,  пояснивши,  що дійсно 01.11.2003 року між ним,  як приватним підприємцем та позивачкою,  якій згідно сертифікату належав земельний пай розміром   5, 06га,    був  укладений   договір  оренди   земельної ділянки   (паю),      який

знаходився на полі,  без визначення його границь,  і ому акт прийому-передачі земельного паю не складався.

Договір було заключено на 10 років. Оскільки в 2005 році всі власники земельних паїв,  в тому числі і позивачка,  отримали державні акти на право приватної власності на свої земельні частки,  а з 14.12.2005 року б\ло засновано ТОВ „ Набережний",  директором якого став він,  всім власникам було запропоновано перезаключити договори оренди згідно державних актів з ТОВ „Набережний",  однак позивачка,  забравши в кінці 2005 року у нього свій державний акт,  відмовилась від переукладення договору з ним,  як з директором ТОВ „Набережний",  тому земельна ділянка позивачки у нього в оренді не знаходилась,  боргу у нього немає,  тому просив відмовити позивачці в позові в повному обсязі.

Крім того,  ОСОБА_4 в зустрічній позовній заяві,  яку підтримав в судовому засіданні,  просив визнати договір оренди від 01.11.2003 року недійсним з моменту отримання ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю,  посилаючись на те,  що з 01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України,  згідно ч.2 п.17 перехідних положень якого сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часгкок (паїв) у натурі на місцевості та видачі їм державних актів на право власності на землю. Переукладення договорів оренди за цих підстав передбачено і перехідними положеннями Закону України „Про оренду землі". Однак позивачка відмовилась виконати вимоги законів та відмовилась від його пропозиції в 2005 році на переукладення договору оренди згідно отриманого державного акту на право власності на земельну частку.

Відповідач ОСОБА_33устрічний позов не визнала,  пояснивши,  що вона дійсно в кінці 2005 року отримала державний акт на право приватної власності на земельну частку,  на підставі якого договір оренди не переукладала,  оскільки ПП ОСОБА_4 письмово їй цього не пропонував. Крім того,  вона вважає,  що договір від 01.11.2003 року заключено на 10 років,  в якому не передбачено ніякі умови перезаключения договору,  тому він повинен діяти до 01.11.2013 року,  а ПП ОСОБА_4 - виконувати взяті на себе обов'язки згідно цього договору і просила в позові позивачу відмовити.

Заслухавши пояснення сторін,  оцінивши надані ними докази та заперечення,  суд дійшов до висновку,  що як первісний так і зустрічний позови задоволенню не підлягають на підставі слідуючого.

Як вбачається з договору від 01.11.2003 року оренди земельної частки (паю) ОСОБА_3 передала в оренду ПП ОСОБА_4 13. земельну ділянку розміром 5, 06 га,  вартістю 49014 грн. 06 коп.,  яка розмішена в межах відповідно до державного акту на право приватної власності на землю,  для сільської осподарського виробництва,  строком на 10 років,  тобто до 01.11.2013 року.

Цей договір було зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Лозуватської сільської ради Криворізького району за №33511 від 01.11.2003 року.

Однак згідно державного акту на право власності на земельну ділянку,  вилданого на ім'я ОСОБА_3 видно,  що вона є власником земельної ділянки площею 5, 3074 га (згідно договору 5, 06 га),  яка розташована на териюрії Лозуватської сільскої ради Криворізького району,  який було зареєстровано 17.11.2004 року,  а отримано позивачкою,  як встановлено в судовому засіданні,  в кінці 2005 року.

Наведене свідчить про те,  що договір оренди було заключено на належну позивачці земельну ділянку не згідно державного акту на право власності на цю земельну ділянку,  а згідно сертифікату,  коли межі земельної ділянки позивачки на місці встановлено не було,  а її земельна частка (пай) знаходилась в єдиному земельному масиві,  в якому знаходились земельні частки (паї) інших орендодавців.

Частиною 2 п. 17 розділу X Перехідних Положень Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власниками земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ж розділу IX Перехідних положень Закону України „Про оренду землі",  прийнятого Верховною Радою України 06.10.1998 року (із змінами та доповненнями на 01.01.2004 року) після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі пере} кладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах,  що і раніше укладений,  і може бути змінений лише за угодою сторін.

Позивачка підтвердила,  що державний акт на право власності на земельну ділянку вона отримала від ПП ОСОБА_4 в кінці 2005 року,  оригінал якого по цей день знаходиться у неї.

Зважаючи на ці обставини та на те,  що зі ід по довідки Криворізького районного відділу земельних ресурсів за ПП ОСОБА_4 станом на 01.01.2006 року земельних ділянок не було,  а з 20.02.2006 року земельні ділянки,  які знаходилися в оренді ПП ОСОБА_4 було передано ТОВ „Набережний" згідно переукладених договорів оренди між власниками земельних ділянок,  які отримали державні акти на право власності на землю та ТОВ „Набережний",  тому суд вважає,  що позивачці було запропоновано ПП ОСОБА_4,  який став директором ТОВ „Набережний" переукласти договір оренди згідно державного акту,  однак вона від переукладення договору відмовилась,  тому її вимоги про стяїнсння натуроплати за 2006 рік згідно договору оренди земельної ділянки,  яка належала їй на підставі сертифікату до кінця 2005 року (коли вона отримала державний акі) безпідставні,  суперечать вказаним законам,  і тому задоволенню не підлягають.

Не підлягає задоволенню позов позивачки в частині стягнення з відповідача 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди,  оскільки моральна шкода згідно ч.1  ст.  1167 ЦК України (на яку посилається позивачка) відшкодовується,  внаслідок її завдання неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю,  особою,  яка її завдала,  за наявності її вини,  однак такі підстави по справі відсутні.

ПП ОСОБА_4 ставлячи питання про вишання договору оренди від 01.11.2003 року недійсним з моменту одержання ОСОБА_3,  державного акту на право власності на земельну частку,  посилався на  ст.  236 ЦК України,  п.1 ч.3  ст.  152 Земельного Кодексу України.

В той час як  ст.  152 ч.3 п.6 Земельного кодекс} України передбачено способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки шляхом визнання угоди недійсною,  а ч.1  ст.  236 ЦК України передбачено,  що нікчемний правочин або правочин,  визнаний судом недійсним,  є недійсним з момені) його вчинення.

З огляду на договір земельної ділянки між ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 від 01.12.2003 року,  то в ньому відсутні істотні умови договору та невід'ємна частина договору оренди,  які передбачені  ст.  15 Закону України „Про оренду землі".

Згідно ж ч.2  ст.  15 Закону України „Про оренд}' землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов,  передбачених цією статтею,  а також порушення вимог  ст.  ст. 4-6,  11,  17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державні реєстраці договору оренди,  а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (з моменту його укладення).

Так  ст.  18 Закону України „Про оренду землі" передбачено,  що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації,  а ч.1  ст.  125 Земельного кодексу України передбачено,  що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної   реєстрації. В і ой час договір оренди від 01.11.1003

року не пройшов державної реєстрації,  тому законом чинності не набрав,  права на оренду земельної ділянки,  належної ОСОБА_3 у ПП ОСОБА_4 не виникло,  тому він є нікчемним правочином і згідно ч.1  ст.  215 ЦК України визнання його судом недійсним не вимагається.

На підставі викладеного в позові ПП ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки від 01.11.2003 року недійсним з моменту одержання ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну частку (з кінця 2005 року) слід відмовити.

Керуючись  ст.   ст.  6,  10,  11,  60,  208,  209,  212,  214-215,  218 ЦПК України,   ст.  ст.  125,  Земельного Кодексу,  Перехідних та прикінцевих положень до нього,   ст.  ст.  15,  18,  20 Закону україни „Про оренду землі" від 06.10.1998 року із змінами та доповненнями до нього станом на 01.01.2004 року та Прикінцевих та перехідних положень до нього,   ст.  ст.  202, 210, 215, 236 ЦК України,  -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до Приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення натуроплати або її грошової вартості в розмірі 760 гривень згідно умов договору оренди земельної частки від 01.11.2003 року та стягнення 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В позові Приватному підприємцю ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання між ними договору оренди земельної ділянки (паю) розміром 5, 06 га на території Лозуватської сільської ради Криворізького району від 01.11.2003 року з моменту отримання Державною акту на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на його оскарження,  або апеляційна скарга протягом десяти днів без подачі заяви на апеляційне оскарження. ^