Справа № 10-143/11 29.06.2011 29.06.2011 09.08.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-143/11 р.
Категорія: ст.. 155 КПК України Головуючий у 1-й інстанції:
Рудяк А.О.
Доповідач: Ржепецький О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого: Ржепецького О.П.
суддів:
Пустовара М.Л., Фаріонової О.М.
за участю: прокурора: Добровольської І.О.
захисника: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2011 року, якою у відношенні
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, раніше не судимого,
- обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Обґрунтовуючи необхідність обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у виді взяття під варту, слідчий послався на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого законом передбачено покарання більше 5 років, за місцем проживання та реєстрації не проживав та не проживає, переховувався від органів досудового слідства, а його вік, сімейний стан та стан здоров’я не перешкоджають його утриманню під вартою. Таким чином є підстави вважати, що ОСОБА_5 знаходячись на волі може продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі шляхом схилення інших учасників кримінального процесу до свідомо неправдивих свідчень, які його виправдовують, а тому інший запобіжний захід ніж взяття під варту не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та виконанню процесуальних рішень по справі.
Обираючи запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суд врахувавши його особу та характеризуючи дані, наявні в матеріалах справи, вказав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та переховувався від органів досудового слідства, що є достатньою обставиною для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під вартою.
В апеляції захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 просить постанову суду змінити та обрати міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. Посилається на те, що ОСОБА_5 постійно зареєстрований та проживає в м. Миколаєві, що підтверджують копія його паспорту та характеристиками, що в повному обсязі спростовують висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 переховувався від органів досудового слідства. Стверджує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, на утриманні має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та батьків, які потребують його матеріальної та моральної допомоги. Вказує, що у справі не має жодних доказів того, що обвинувачений має намір переховуватись від органів досудового слідства, а висновки слідства про те, що ОСОБА_5 переховувався від слідства та знаходився у розшуку більше 2 – х років спростовуються доказами викладеними у матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, яка просила задовольнити апеляцію, думку прокурора Добровольської І.О., яка просила постанову суду залишити без зміни, вивчивши надані матеріали та матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника обвинуваченого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 148 КПК України, п.3,13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим, він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені ст.. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов’язків і його належної поведінки.
Згідно з вимогами ст.150 КПК України при вирішення питання про застосування запобіжного заходу враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Вказані норми закону судом виконані не були, оскільки при розгляді подання слідчого, суд жодним чином не досліджував даних про особу обвинуваченого, які містяться в матеріалах справи, а саме те, що обвинувачений має постійне місце проживання, працює, характеризується позитивно, має сім’ю та малолітню дитину. Суд формально підійшов до розгляду подання, пославшись, як на підставу застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту, лише на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та той факт, що обвинувачений 2 роки переховувався від органів досудового слідства.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що дійсно 05.06.2009 року був об’явлений розшук ОСОБА_5 Однак матеріали справи містять дані про те, що розшук ОСОБА_5 не провадився, а оперативно –розшукова справа заведена лише 30.03.2011 року.
Суду апеляційної інстанції були надані дані , які свідчать про те, що в період з 2009 по 2011 роки, ОСОБА_5 проживав в м. Миколаєві за адресою, де був зареєстрований, проходив лікування в Жовтневій центральній лікарні м. Миколаєва, будучи приватним підприємцем кожен квартал року подавав до державної податкової інспекції Корабельного району звіти суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи - платника єдиного податку. Таким чином, поведінка ОСОБА_5 аж ніяк не свідчить про те, що він ухилявся чи переховувався від органів досудового розслідування.
Судом першої інстанції цей факт та пояснення обвинуваченого у суді перевірені не були та їм не надано оцінки.
Не взято судом до уваги і роз’яснення викладені в п.15 Постанови Пленуму Верховного суду «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25.04.2003 року щодо змісту мотивувальної частини постанови, оскільки така частина в постанові суду фактично відсутня.
Крім того, з матеріалів справи видно, що 10.06.2009 року слідчий по ОВС та ОПГ, ПО СУ УМВС України в Миколаївській області звертався до Центрального районного суду з поданням про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_5, однак провадження за вказаним матеріалом завершено не було.
Той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, сам по собі не є підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, оскільки постанова суду постановлена без належного урахування вимог ст.. ст.. 148, 150, 155 КПК України, то вона підлягає скасуванню.
Враховуючи тяжкість злочину , в якому обвинувачується ОСОБА_5, його процесуальну поведінку, відсутність в матеріалах справи достатніх фактів, які б свідчили про ухилення обвинуваченого від органів досудового слідства чи перешкоджання встановленню істини по справі, а також дані про особу обвинуваченого, а саме: його позитивні характеристики , те, що він має сім’ю та малолітню дитину, місце проживання та роботи, колегія суддів вважає, що запобіжний захід може бути обраний у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
У зв’язку з викладеним, ОСОБА_5 підлягає звільненню з – під варти.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2011 року, якою відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту – скасувати.
Обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний
захід у виді підписки про невиїзд.
ОСОБА_5 з – під варти звільнити.
Головуючий:
Судді: