Справа № 2-1023/11

       Р І Ш Е Н Н Я

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27 липня 2011 року                                                            м. Овруч

  Овруцький районний суд Житомирської області   в складі:

головуючого  судді Якухно О.  М.

з секретарем   Турбал В. І.,

позивача                                        ОСОБА_1

представника відповідача          Халімончука Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявою  ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» про поновлення на роботі з виплатою за час вимушеного прогулу, стягнення коштів за спецодяг , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить поновити її на посаді майстра вантажно-розвантажувального цеху (далі по наказу – ЗРЦ) Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» (далі – ВАТ «Ігнатпільський кар’єр») з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнути з ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» 545 грн. за спеціальний одяг та 5 грн. за послуги Овруцького кооперативного ринку мотивуючи тим, що наказом по ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» № 87-к від 16.05.2011 року її було звільнено з посади майстра вантажно-розвантажувального цеху у зв’язку із скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП з відповідними виплатами. Звільнення відбулося з порушенням законодавства, а саме : ніякої реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або ніякої реорганізації не відбулося; звільнення проведено з порушенням двохмісячного строку на звільнення; при попередженні при звільненні їй не запропонували іншу роботу. Крім того, відповідно до ст.ст.163, 164 КЗпП України їй повинні відшкодувати придбаний спецодяг : куртку утеплену вартістю 350 грн., чоботи резинові вартістю 85 грн., валянки биті вартістю 50 грн. та гумові калоші вартістю 60 грн..

В ході розгляду справи позивач збільшила свої позовні вимоги в частині стягнення компенсації за спеціальний одяг до 610 грн..

Позивач свої вимоги підтримала і надала пояснення, що викладені у позовній заяві та оголосила лист Житомирської обласної державної адміністрації від 14.04.2011 року.

Представник відповідача заперечує  в задоволенні позову і пояснив, що попередження про звільнення було спочатку усне, а потім вже письмове. Залишилася дві посади майстра ВРЦ, на якій залишено чоловіка, оскільки там необхідна фізична праця, та іншу особу з більшим стажем роботи, а позивач не має відповідної освіти. Погоджується з тим, що іншу роботу, від якої позивач відмовилася, було запропоновано лише при звільненні. Також, не заперечує у відшкодуванні за спецодяг : куртку зимову та чоботи резинові, що передбачено Переліком. Скорочення відбулося у зв’язку із значним зменшенням відпуску каміння.

Дослідивши докази в справі суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач з 6.04.2005 року працювала в Відкритому акціонерному товаристві «Ігнатпільський кар’єр» (далі – ВАТ «Ігнатпільський кар’єр») на різних посадах і з 11.11.2005 року на посаді майстра зміни завантажувально-розвантажувального цеху.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з вказаних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

16.03.2011 директором ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» видано наказ про проведення скорочення чисельності персоналу, шляхом виведення із штатного розпису підприємства 4 посад, в т.ч. і двох посад майстра ЗРЦ, з яким позивач ознайомлена 17.03.2011 року.

В наказі від 16.03.2011 року зазначено про розгляд можливості переведення працівників, які підлягають звільненню, на вакантні посади відповідно до спеціальності та кваліфікації працівника.

16.05.2011 року ОСОБА_1 була звільнена за наказом №87-к від 16.05.2011 року по п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату, що вбачається з копії трудової книжки та відповідного наказу.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

Рішенням профспілкового комітету ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» № 3 від 16.03.2011 року надано згоду на звільнення майстра зміни ЗРЦ ОСОБА_1 у зв’язку із змінами в організації виробництва.

Згідно витягів з штатного розпису по вантажно-розвантажувальному цеху ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» станом на 1.01.2011 року та на 16.05.2011 року дійсно мало місце скорочення двох посад майстрів.

Згідно довідки від 14.07.2011 року на ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» в період з 16.03.2011 року по 16.05.2011 року малося три вакантні посади : секретар-референт, машиніст грохота ДЦ та водія автотранспортних засобів.

Оскільки посада водія вимагає наявність посвідчення водія транспортного засобу певної категорії, а посада секретаря-референта – наявність вищої освіти та спеціальної підготовки по визначеній програмі, позивачу було запропоновано 16.05.2011 року посаду по її кваліфікації – машиність грохота ДЦ, яка не потребує певних вимог, та від якої позивач відмовилася,  що вона не заперечує і підтверджується актом від 16.05.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається згідно переліку, визначеного ч.2 ст.42 КЗпП України (п.3 – працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації).

З наданих довідок та характеристик вбачається, що ОСОБА_1 має середню освіту і стаж роботи на підприємстві 6 років 1 місяць та 10 днів, характеризується по роботі негативно та отримала дві догани в 2008 році та 2010 році за халатне відношення до роботи.

Працівники, які залишилися на роботі на посаді майстра мають більш високу кваліфікацію та безперервний стаж на роботі :

ОСОБА_3 – має середню технічну освіту по спеціальності (Ірпінський індустріальний технікум), пройшов відповідні курси підвищення кваліфікації та має стаж роботи у відповідача 42 роки 11 днів;

ОСОБА_4 – має стаж на роботі у відповідача 17 років 5 місяців 12 днів.

На підставі викладеного, судом встановлено, що в ВАТ «Ігнатпільський кар’єр» мали місце зміни в організації виробництва у вигляді скорочення штату та чисельності працівників, відповідачем попереджено позивача про можливе звільнення, отримано дозвіл профспілкового комітету, запропоновано іншу роботу на підприємстві, дотримано переважне право на залишення на роботі.

Недотримання відповідачем умови, визначеної в ч.3 ст.49-2 КЗпП України, щодо необхідності одночасного з попередженням про звільнення запропонування працівникові іншої роботи, суд не може визнати підставою для поновлення, оскільки за період з 16.03.2011 по 16.05.2011 року кількість та перелік вакантних посад не змінилася, перед звільненням позивачу була запропонована посада по її кваліфікації, від якої вона відмовилася і запропонування цієї ж посади під час попередження про звільнення з такою ж відмовою ніяким чином не вплинуло б на інші чинники, які визначають підстави та порядок звільнення.      

В той же час, звільнення позивача відбулося із порушенням двохмісячного строку, оскільки остання була ознайомлена з наказом лише 17.03.2011 року і з цієї дати розпочався вказаний строк, який закінчився 17.05.2011 року.

Згідно роз’яснень п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

З урахуванням даних роз’яснень слід змінити дату звільнення на 17.05.2011 року і стягнути з відповідача середній заробіток за 1 день, що становить 55,33 грн. (середня заробітна плата – 1116,95 грн., середня норма годин – 161,5 год., за 8 годин роботи : 1116,95:161,5х8=55,33 грн.).

В частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2011 року слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст.163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Перелік норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту затверджено 1.06.2010 року (далі – Перелік).

Відповідно до ч.2 ст.164 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.

Представник відповідача погодився з тим, що позивач не була забезпечена спецодягом та спецвзуттям, а надавалися лише засоби індивідуального захисту, а тому суд вважає доведеним факт придбання позивачем даних речей за власний кошт, оскільки без останніх неможливо було б працювати.

Позивач надала довідки про вартість одягу та взуття на суму 700 грн..

Згідно вищевказаного Переліку із товарів, вказаних у довідках, позивач мала право придбати лише чоботи гумові та куртку утеплену, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню на суму 435 грн. (куртка – 350 грн., чоботи резинові – 85 грн.). Валянки, галоши та чоботи кирзові не включені в даний перелік, а тому їх вартість не може бути компенсована. Також, не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 5 грн. за послуги Овруцького кооперативного ринку за відсутністю відповідних доказів та відсутності правових підстав для стягнення даних витрат.

Від сплати судового збору позивач звільнений згідно п.1 ст.4 Декрету КМ „Про державне мито”, а тому з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 196, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 за наказом № 87-к від 16.05.2011 року по Відкритому акціонерному товариству «Ігнатпільський кар’єр» з 16.05.2011 року на 17.05.2011 року.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за 1 робочий день 17.05.2011 року в сумі 55 грн. 33 коп. та компенсацію за придбаний спецодяг в сумі 435 грн..

В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ігнатпільський кар’єр» на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

О. М. Якухно