Справа № 22ц- 247/2008                                      Головуючий у 1інст. - Кантур А.М.

                                                                               Доповідач - Литвиненко І.В.

     У Х В А Л А                      

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення  Прилуцького  міськрайонного суду  від 4 грудня 2007 року   у справі за позовом  ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4  та ОСОБА_5  про визнання такими, що втратили право на користування  жилим приміщенням, за зустрічним позовом  ОСОБА_4  та ОСОБА_5  до ОСОБА_1  та ОСОБА_3 про зміну  договору найму  жилого приміщення, за позовом  ОСОБА_2 до комунального підприємства „Прилукижитлобуд”, ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4  та ОСОБА_5 про визнання права на користування житлом, -

В С Т А Н О В И В :

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду як необґрунтоване та постановити нове рішення про задоволення їхніх позовних вимог.

         Рішенням суду  було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1  та ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право на житло та позову ОСОБА_2 про  визнання за ним права на проживання у квартирі відповідачів. Позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був задоволений, договір найму змінений і виділено в користування ОСОБА_4 кімнату площею 11,6 кв.м, ОСОБА_5 кімнату площею 11,8 кв.м, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділено кімнати площею 8,9 кв.м та кімнату площею 16,9 кв.м і залишено кухню і підсобні приміщення у спільному користуванні. Суд також зобов'язав КП „Прилукижитлобуд” укласти окремі договори найму на кімнати, що виділені ОСОБА_4 та ОСОБА_5

         Апелянти в апеляційній скарзі зазначають, що суд не взяв до уваги ті обставини, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 1998 року не проживали в спірній квартирі, не сплачували за комунальні послуги, а тому втратили право на проживання, і, навпаки, ОСОБА_2 з мовчазної згоди всіх прописаних у спірній квартирі заселився в квартиру у 1996 році, сплатив заборгованість за комунальні послуги, проводив ремонт, а тому його слід визнати  таким, що набув право користування житлом. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вказують на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надали доказів про те, що їм перешкоджали користуватися квартирою та суд вийшов за межі  заявлених позовних вимог, так як відповідачі ОСОБА_5 не просили суд про продовження пропущеного строку на користування квартирою.

         В своїх запереченнях  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять відхилити апеляційну скаргу і повністю погоджуються з рішенням суду.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

         Судом першої інстанції було встановлено, що чотирьохкімнатна  квартира АДРЕСА_1, надавалась на сім'ю з п'яти осіб. На даний час, в спірній квартирі зареєстровані чотири особи, а саме: ОСОБА_1, її дочка ОСОБА_3, та її сини ОСОБА_4,ОСОБА_5

         ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на проживання у спірній квартирі тому, що вони без поважних причин не проживали за місцем реєстрації з 1997-1998 року і не допомагали утримувати житло.

         Ст.71 ЖК України визначає, що відсутність наймача або члена сім'ї  більше шести місяців повинна бути лише з поважної причини. Тому, при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на проживання, суд повинен ретельно з'ясовувати обставини справи, що мають значення для встановлення причин відсутності.

         ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснювали причини своєї відсутності тим, що вони  одружились і через небажання матері проживати в одній квартирі з невістками, вимушені були  шукати інше житло. Сама ОСОБА_1 не заперечувала той факт, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали ключа від квартири, а коли ОСОБА_4 взяв без її відома собі ключ, то після поведінки ОСОБА_4, яка їй не сподобалась, вона забрала ключ.

         За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачі ОСОБА_5 були відсутні у спірній квартирі понад шість місяців через напружені стосунки з  матір'ю, то б то визнав причину відсутності поважною, задовольнивши їх позов про зміну умов житлового найму.       

         Що стосується  вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права користування спірною квартирою з тих підстав, що він з мовчазної згоди заселився в спірну квартиру ще у 1996 році, сплачував комунальні послуги і робив ремонт, то в суді було встановлено, що ОСОБА_2 став проживати в квартирі з 2002 року,  зі слів ОСОБА_1 сплачував за житло, проводив ремонт. Однак законодавство не передбачає такі підстави для набуття права на проживання як оплату комунальних послуг та проведення ремонту. Єдиною підставою ст.65 ЖК України визначає письмову згоду всіх проживаючих на вселення в квартиру. Такої згоди відповідачі ОСОБА_5 не давали, а як пояснив відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні, то він не втручається в особисте життя  своєї матері і не буде заперечувати, коли вона буде вселяти ОСОБА_2 у свою частину квартири, але проти, щоб ОСОБА_2 претендував на всю квартиру.

         Зважаючи на наведене, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, суд першої інстанції ухвалив рішення з тих підстав, які були заявлені сторонами, і воно відповідає нормам матеріального та процесуального права.       

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

                                             У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_3, ОСОБА_1 , ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного  суду від  4 грудня 2007                       року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.        

  Головуючий:                                       Судді :