КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.05.2011 № 05-5-36/2208
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Іваненко Ю.Г.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семенович А.В.
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1. – дов. №009/10/Б від 09.09.2010р.;
від відповідача не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” в інтересах Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна”
на Ухвалу Господарського суду міста Києва
від 24.02.2011р. №05-5-36/2208 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” в інтересах Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна”
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про відшкодування збитків у сумі 11 440,99 грн. в порядку регресу
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. №05-5-36/2208 позов було повернуто без розгляду на підставі п.п.1, 3, 4, 6, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з винесеною Ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” в інтересах Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. №05-5-36/2208 та направити справу на розгляд до місцевого господарського суду.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. ст. 36, 54, 57, 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2011р.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Пантелієнко В.О.
Представник позивача у судовому засіданні 04.05.2011р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. №05-5-36/2208 та направити справу на розгляд по суті спору до місцевого господарського суду.
Представник відповідача у судове засідання 04.05.2011р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, а також приймаючи до уваги наявні у справі докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” в інтересах Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про відшкодування збитків у сумі 11 440,99 грн. в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. №05-5-36/2208 вищевказану позовну заяву було повернуто без розгляду на підставі п.п.1, 3, 4, 6, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що до позову не надано належним чином засвідчену копію довіреності, виданої Приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „АХА Україна” Товариству з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю”; до позовної заяви не додано: доказів, які підтверджують викладені в позові обставини; доказів сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі; доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
При цьому, місцевий господарський суд в своїй ухвалі наголошував на наступному:
- позовна заява Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” підписана генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” ОСОБА_2. При цьому, до матеріалів позовної заяви додано ксерокопію довіреності №49/18 від 10.01.2011р. щодо повноважень Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю”, яка не засвідчена належним чином, оскільки містить лише підпис генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” ОСОБА_2, а тому не може свідчити про факт надання останньому повноважень як генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” на підписання позовної заяви Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” і не є доказом у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України;
- до матеріалів позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені належним чином (містять лише підпис особи (ОСОБА_2), факт надання якій повноважень представляти інтереси позивача не доведений належними доказами), тому такі копії документів не можуть бути прийняті судом як належні докази в розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України;
- на платіжному дорученні №2327 від 11.02.2011р. про сплату державного мита та на платіжному дорученні №2347 від 11.02.2011р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відсутні підпис відповідальних осіб платника, тобто вказані реквізити не заповнені як того вимагає Інструкція „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22;
- додані до позову незасвідчені копії, а не оригінали списку відправленої кореспонденції та фінансового чеку №1728 від 13.02.2011р. не можуть вважатись належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає їх помилковими з наступних підстав.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Згідно зі ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
В ч.3 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Тобто, вищевказаними нормами Господарського процесуального кодексу України чітко визначено, що до позовної заяви повинно бути додано доказ на підтвердження повноважень особи, яка цей позов підписала, в даному випадку – довіреність.
Як вбачається з матеріалів справи, до позову було додано копію довіреності №49/18 від 10.01.2011р., згідно з яким Акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Україна” уповноважує Товариство з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” в особі генерального директора ОСОБА_2 представляти інтереси товариства, зокрема, в судах всіх інстанцій з правом підпису позовних заяв та засвідчення копії документів, що ним подаються, в тому числі копію даної довіреності.
Довіреність №49/18 від 10.01.2011р., на яку посилається місцевий господарський суд в своїй ухвалі, містить напис „з оригіналом згідно”, відбиток печатки, відомості про посадове становище, прізвище та підпис особи, яка засвідчила відповідність копії довіреності її оригіналу, а саме: генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” Демінський С.А. Тобто, копія вищезгаданої довіреності відповідає вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, а висновок місцевого господарського суду про відсутність доказів на підтвердження повноважень у ОСОБА_2 на підписання від імені позивача позовної заяви є необґрунтованим та таким, що спростовується наявними у справі доказами.
Копії доданих до позовної заяви документів засвідчені аналогічним чином, що також спростовує твердження суду першої інстанції про те, що до позову не надано належних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві обставин.
Окрім того, згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В ст. 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені (не завірені) належним чином, чим порушено приписи ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у разі якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. В такому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. Суд не може повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ. Аналогічна позиція викладена в Роз’ясненні Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями).
Тобто, якщо у суду виникли сумніви щодо автентичності копій документів, доданих позивачем до позовної заяви, суд згідно з ч.3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України міг витребувати для огляду оригінали вказаних документів у процесі підготовки справи до розгляду.
Відносно відсутності доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження сплати державного мита до позовної заяви додано платіжне доручення №2327 від 11.02.2011р. на суму 102,00 грн. та квитанцію від 18.02.2011р. на суму 12,50 грн.
Насамперед необхідно зазначити про те, що платіжне доручення на безготівкове перерахування державного мита, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява) оплачується державним митом.
Згідно з пунктом 14 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. №15, у разі безготівкового перерахування державного мита з рахунка платника відповідальний виконавець установи банку зобов'язаний на лицевій чи зворотній стороні останнього примірника платіжного доручення, який видається платнику, зробити відповідний напис (помітку) про зарахування державного мита до державного бюджету. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском круглої печатки кредитної установи з зазначенням дати виконання платіжного доручення. Відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України. Якщо позивач сплатив державне мито готівкою, то Інструкція у такому разі не передбачає вчинення кредитною установою будь-яких написів, крім встановлених формою квитанції. У цьому випадку до позовної заяви додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.
Оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, тому господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в Роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р. №02-5/78 (із подальшими змінами та доповненнями).
Відносно того, що копія списку відправленої кореспонденції та фінансового чеку №1728 від 13.02.2011р. не можуть вважатись належним доказом надіслання відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки засвідчені неналежним чином, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Насамперед, як уже зазначалось вище, копії документів, доданих до позову, в т.ч. список відправленої кореспонденції та фінансовий чек №1728 від 13.02.2011р., засвідчені належним чином.
Список відправленої кореспонденції містить відбиток календарного штампу відділення поштового зв’язку, а сам чек, як розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відділення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1155 від 17.08.2002р., може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. №05-5-36/2208 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. – скасуванню, з направленням справи №05-5-36/2208 на розгляд Господарського суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 54, 57, 63, 75, 86, 99, 102-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агенція по управлінню заборгованістю” в інтересах Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Україна” задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2011р. №05-5-36/2208 скасувати.
3. Справу №05-5-36/2208 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Іваненко Ю.Г.
Пантелієнко В.О.
10.05.11 (відправлено)