КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2011 № 44/164
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Остапенка О.М.
Разіної Т.І.
при секретарі:
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 - дов. №4296 від 22.07.2010р.;
відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 23.11.2010р.;
прокуратури: не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТ НОКС”
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 23.05.2011р.
у справі №44/164 (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТ НОКС”
про відшкодування шкоди у розмірі 1 223,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва (далі – прокуратура) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у м. Києві (далі – відповідач) про відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю „ФОРТ НОКС” (далі – відповідач) шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 1 223,40 грн.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, у зв’язку з чим справа розглядалась за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. у справі №44/164 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 1 223,40 грн. шкоди, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. у справі №44/164 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного по суті спору рішення. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що судом не прийнято до уваги обставини, встановлені в Рішенні Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. по справі №3/301.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.07.2011р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Остапенко О.М.
У судове засідання 20.07.2011р. з’явились представники сторін, представник прокуратури не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу від прокуратури до суду не надходило.
Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з відсутністю представника прокуратури. На думку позивача, обов’язковість участі представника прокуратури у розгляді даної справи зумовлена тим, що саме прокуратура є ініціатором звернення до суду з позовом, який є предметом розгляду у справі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення усного клопотання представника позивача, зазначаючи про його необґрунтованість.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання представника позивача, оскільки в порушення вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України представником позивача не наведено обставин, які б утруднювали або робили неможливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 20.07.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. у справі №44/164 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2011р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, Рішення місцевого господарського суду залишити без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
З метою збереження насаджень садово-паркового мистецтва штучного та природного походження, а також цінних колекцій та одиноких дерев екзотів, рішенням виконкому Київської міської ради №363 від 20.03.1976р. було створено парк «Нивки» (західна частина), який є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення, підлягає комплексній охороні та використання територій якого здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб.
За Законом України «Про природно-заповідний фонд» парк «Нивки» відноситься до об'єктів природно-заповідного фонду України, який охороняється як надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною. В силу ст. ст. 43, 112, 150 Земельного кодексу України територія парку «Нивки» по пр-т. Перемоги, 82-84 в м. Києві відноситься до земель природно-заповідного фонду, є особливо цінною землею та відноситься до земель охоронної зони.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення перевірки законності розміщення та обслуговування відповідачем кафе «Родес», прокуратурою Шевченківського району міста Києва встановлено факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки площею 0,01 га за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-в на території парку «Нивки» для розміщення та експлуатації літнього майданчику. Окрім того, факт використання відповідачем вказаної земельної ділянки підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1510/24 від 05.08.2010р., складеним управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві.
Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши факт самовільного зайняття та використання відповідачем спірної земельної ділянки доведеним, а наданий позивачем розрахунок розміру шкоди обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.
Насамперед, відносно твердження позивача та прокуратури про встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки, слід зазначити наступне.
В матеріалах справи наявна копія Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. по справі №3/301 за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс» про повернення Київській міській раді самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,01 га, розташовану за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-в, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від будівель та споруд. При цьому, позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1510/24 від 05.08.2010р. та акт №326/24 від 05.08.2010р., складені Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель.
Під час розгляду справи №3/301 Господарським судом міста Києва було встановлено, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства А№1510/24 від 05.08.2010р. та акт обстеження земельної ділянки №326/24 від 05.08.2010р. складені із порушенням Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №312 від 12.12.2003р., а тому не можуть бути застосовані судом в якості належного доказу та не підтверджують факту самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем. В зазначених актах не було встановлено особи, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем, не з’ясовано хто є власником нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, хто здійснює фактичне використання земельної ділянки; не було витребувано та перевірено наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; не було перевірено дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення, не з’ясовано та не описано стану використання земельної ділянки. В актах державний інспектор не зазначив посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки. В порушення вимог пунктів 4.1, 5.3, 5.5 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель відповідач не був повідомлений про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, у відповідача не були витребувані та перевірені документи про право власності або право користування земельною ділянкою. Надані акти перевірки складені за відсутності відповідача та будь-яких свідків та відповідно не підписані ними. Акти не були вручені або надіслані відповідачу поштою (відсутні відповідні відмітки на актах).
Окрім того, судом було встановлено, що 01.07.1998р. між Радянською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Парк Нивки», як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс», як суборендарем, укладено договір №35 суборенди нерухомого майна, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс» (відповідач по справі №44/164) отримало в тимчасове користування будинок, розташований за адресою м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-В, загальною площею 190 кв. м., а також зобов’язалось утримувати будинок та прилеглу до нього територію площею 1 467,95 кв. м. в належному санітарному екологічному стані.
Господарський суд міста Києва у рішенні по справі №3/301 зазначив про відсутність доказів, які б свідчили про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс» займає саме земельну ділянку, а не орендовану будівлю.
Місцевим господарським судом було відмовлено в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс» про повернення Київській міській раді самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,01 га, розташованої за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-в, оскільки прокуратурою Шевченківського району м. Києва та Київською міською радою не доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс» та наявності споруд, які належать цьому товариству, оскільки останнє користується павільйоном, який належить до комунальної власності району, на умовах суборенди.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. по справі №3/301 залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. та Вищого господарського суду України від 19.04.2011р.
Згідно з ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позовні вимоги по справі №44/164 також обґрунтовані тим, що відповідач самовільно займає та використовує земельну ділянку площею 0,01 га, розташовану за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-в, і факт самовільного зайняття цієї ділянки, на думку позивача, підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1510/24 від 05.08.2010р., складеним управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві.
Тобто, спір у справі №44/164 стосується тієї ж самої земельної ділянки, вимоги про звільнення якої були предметом розгляду у справі №3/301. До того ж, позивачі по вказаним справам посилались на той самий Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1510/24 від 05.08.2010р., який складений з порушенням Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №312 від 12.12.2003р., а отже не може вважатись належним доказом і засвідчувати факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем. Невідповідність Акту перевірки №1510/24 від 05.08.2010р. вимогам законодавства встановлена в Рішенні Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. по справі №3/301.
Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.
Окрім того, слід зазначити, що прокуратура Шевченківського району м. Києва, яка приймала участь у розгляді справи №3/301, не повідомила місцевий господарський суд під час вирішення спору у справі №44/164 про існування Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. по справі №3/301 та встановлені у ньому обставини.
Загалом, по суті позовних вимог у справі №44/164 апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки – є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
В ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Згідно з приписами ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Таким чином, твердження позивача та прокуратури про факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки спростовується обставинами, встановленими в Рішенні Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. по справі №3/301.
За відсутністю доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення відповідачем вимог законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема, самовільне зайняття та використання земельної ділянки, правові підстави стверджувати про завдання відповідачем шкоди та, відповідно, її відшкодування відсутні.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин.
За таких обставин, позовні вимоги є нормативно необґрунтованими та документально непідтвердженими, а отже не підлягають задоволенню.
За результатами перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що свідчить про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. у справі №44/164 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У зв’язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду підлягають стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.
З огляду на задоволення апеляційної скарги, судові витрати за її подання підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТ НОКС” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. у справі №44/164 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Головного управління Держкомзему у м. Києві (03080, МСП, вул. Н.Ополчення, 3, код ЄДРПОУ 21571014, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК в Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) - державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Головного управління Держкомзему у м. Києві (03080, МСП, вул. Н.Ополчення, 3, код ЄДРПОУ 21571014, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТ НОКС” (03113, м. Київ, пр-т. Перемоги, 82-В, код ЄДРПОУ 25588559) 51,00 грн. (п’ятдесят одну гривню 00 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Матеріали справи №44/164 повернути до Господарського суду міста Києва.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Остапенко О.М.
Разіна Т.І.
22.07.11 (відправлено)