Справа №2-315/08

2008 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 лютого 2007 року                   Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого                           -    судді Умнової О.В.

при секретарі                          -    Скопенко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

-     про стягнення боргу за договором позики та відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом, мотивуючи тим, що  17.07.2006 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого останньому було передано в борг 150000 грн. строком до 15.01.2007 року під 18% річних, зі сплатою штрафу за кожний прострочений день. Відповідач порушив умови договору, суму позики у визначений договором строк не повернув, що призвело до значних матеріальних та моральних втрат для нього. Зокрема зазначив, що частково надані відповідачу кошти, а саме в сумі 110 000 гривень, були взяті ним в борг з урахуванням 15% пені за кожний прострочений день на купівлю квартири. Неповернута сума коштів складає 20 000 грн., що потягло додаткові витрати в сумі 105000 грн. враховуючи пеню. Вказав на те, що неможливість придбання квартири через відсутність коштів потягло негативне до нього відношення, ускладнення відносин з родичами та підрив ділової репутації в очах оточуючих, що в свою чергу сприяло спричиненню моральної шкоди. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача у нього різко погіршився стан здоров'я, в зв”язку із чим, він тривалий час перебував на лікарняних. Просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 150000 грн., 18% річних у розмірі 37282,20 грн., реальні збитки від інфляції в сумі 27270 грн., 3% річних, які складають 6547 грн., збитки, понесені в зв”язку із несвоєчасною виплатою авансових платежів - 105000 грн., 163049 грн. - моральної шкоди, 3000 грн. - витрат на лікування, 1134 грн. - витрати за опублікування оголошень у пресі про виклик відповідача в судове засідання та судові витрати.

    В подальшому позивач уточнив вимоги просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 150000 грн., 18% річних у розмірі 39057,53 грн., збитки від інфляції в сумі 31500 грн., 3% річних - 7040 грн., суму збитків, понесених в зв”язку із несвоєчасною виплатою авансових платежів - 105000 грн., 166298,77 грн. - моральної шкоди, 3000 грн. - витрат на лікування, 1134 грн. - витрати за опублікування оголошень у пресі про виклик відповідача в судове засідання та судові витрати.

    В судовому засіданні представники позивача підтримали позов з викладених в ньому підстав, просили задовольнити вимоги з урахуванням уточнень.

    Відповідач позов не визнав. В обґрунтування позиції зазначив, що дійсно 17.07.2006 року він позичив у позивача 150000 грн. строком на 6 місяців. Разом з тим, в домовлені з останнім строки, а саме 26.12.2006 року повернув суму позики в повному обсязі та сплатив 13500 грн., як відсотки за користування позичкою. Вказав на те, що повернення грошей відбувалось в присутності ОСОБА_3, який може підтвердити дані обставини. Вважає, що вимоги відповідача безпідставні та необґрунтовані. Правові підстави для задоволення позову відсутні.

    Представник відповідача підтримав позицію довірителя просив відмовити в задоволенні позову з підстав зазначенихОСОБА_2

    Суд, вислухавши сторони, покази свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

    З матеріалів справи вбачається, що 17.07.2006 року між ОСОБА_1 таОСОБА_2 був укладений договір позики, згідно умов якого відповідач взяв у позивача в борг грошові кошти в сумі 150000 грн. під 18% річних, строком на 6 місяців з дня надання позики, тобто до 15.01.2007 року.

    Сума позики, визначена договором була передана ОСОБА_2в повному обсязі в присутності свідка ОСОБА_4, отримавши яку відповідач зобов'язався повернути її в строк до 15.01.2007 року із сплатою 18% річних, що підтверджується розпискою від 17.07.2006 року (а.с.9) та показами свідка ОСОБА_4, яка показала суду, що кошти у визначеному договором розмірі були передані ОСОБА_2в повному обсязі, про що останній оформив відповідну розписку.

    Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються письмовими доказами.

    Свідок ОСОБА_4 також показав суду, що тривалий час займається фінансовими справами ОСОБА_1., зокрема питаннями щодо надання коштів у борг та їх повернення, консультує останнього з приводу процедури оформлення відповідних зобов'язань між сторонами. Вказала на те, що позика отриманаОСОБА_2 не була повернута ОСОБА_1, оскільки в разі повернення коштів, сторонами були б складені розписки про відсутність взаємних претензій.  

    Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

    Розписка, підписана відповідачем (позичальником), є документом, що підтверджує факт вчинення правочину між позивачем та відповідачем, отримання останнім коштів, тобто факт укладення між сторонами договору позики.

    Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

    Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ч.1 ЦК України).

    Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо це не передбачено договором або законом.

    Згідно із ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

    Правовими наслідками порушення зобов'язання є припинення зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків (ст.611 ЦК України).

    Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

    Згідно статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків на суму позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором. У разі відсутності іншої угоди, відсотки сплачуються щомісяця до дня повернення позики.

    Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

    Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

    Згідно із статтею 623 ЦК України, боржник, який прострочив виконання, повинен відшкодувати кредитору спричинені цим збитки.

    Суд не приймає до уваги посилання відповідача на безпідставність вимог позивача і вважає їх необґрунтованими та недоведеними, виходячи з наступного.

    Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Частиною 2 ст.59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Відповідно до положень ЦК України, при вирішенні спору, який випливає із договору позики вчиненому у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на показах свідків для підтвердження факту отримання грошей (речей) позичальником або їх повернення останнім позикодавцю.

    На підтвердження своєї позиції щодо повернення суми позики та відсотків за користування нею відповідач послався на свідчення ОСОБА_3, який, згідно пояснень ОСОБА_2, був присутнім при поверненні ОСОБА_1 суми боргу. При цьому, жодного письмового доказу на підтвердження даних обставин - повернення відповідачем коштів позикодавцю, суду не надано.

    Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги покази свідка ОСОБА_3, оскільки останні не є допустимим доказом по даній справі, в контексті ст.59 ЦПК України. Крім того, суд критично відноситься до показів даного свідка, оскільки в судовому засіданні було встановлено, щоОСОБА_3перебуває з відповідачем у родинних відносинах - є чоловіком сестри ОСОБА_2

    Відповідач, його представник не надали суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції. При цьому, позиція позивача доведена його представниками в судовому засіданні та підтверджується наданими суду доказами.

    Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконав зобов'язання за договором позики, укладеного 17.07.2006 року між ним та ОСОБА_1, суму позики та 18% річних за користування нею у встановлений договором строк не повернув, що відповідно до вимог Закону є підставою для стягнення з останнього 150000 грн. - основної суми за договором та 18% річних, сума яких, згідно із наданими представником позивача розрахунками, перевірених судом і з якими суд погоджується, складає 39057,53 грн. (сума заборгованості 150000 грн., з 15.07.2006 року по 24.12.2007 року = 528 дні; (150000 грн. х 0,18 : 365 днів) х 528 дні = 39057,53 грн.).

    Оскільки відповідач порушив грошове зобов'язання, то на підставі ст. 625 ЦК України з останнього на користь позивача підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.

    Суд, перевіривши розрахунки, надані представником позивача, погоджується з ними і вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 7040 грн. - 3% річних та 31500 грн. - інфляційних витрат (а.с.115).

    Вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 105 000 грн. - збитків від прострочки виконання зобов'язання, на підставі ст. 623 ЦК України обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема розпискою позивача від 17.07.2006 року, згідно якої він отримав від ОСОБА_5аванс на купівлю квартири в сумі 110000 грн. на строк до 17.01.2007 року із сплатою 15% пені за кожен день прострочки. В зв”язку із чим, дані вимоги підлягають задоволенню. Сума, що підлягає стягненню підтверджується розрахунком: 20000 грн. неповернутих коштів х 35 прострочених днів.

    Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 166298,77 грн. задоволенню не підлягають, оскільки наявність такої шкоди судом не встановлена, представником позивача не доведена та не підтверджується жодним з наданих суду доказів. Розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

    Позов ОСОБА_1. в частині вимог про стягнення 3000 грн. - збитків пов'язаних із його лікуванням також задоволенню не підлягає, оскільки наявність причинно-наслідкового зв”язку між заподіянням таких збитків та вини відповідача у їх заподіянні не вбачається, докази які б підтверджували зазначене відсутні.

    Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності суд вважає, що позов ОСОБА_1. обґрунтований в частині стягнення з відповідача суми боргу за договором позики, 18% річних від суми позики згідно договору, 3% річних за порушення грошового зобов'язання, індексу інфляції, суми збитків від прострочення виконання договору, і в цій частині підлягає задоволенню.

    Інша частина вимог ОСОБА_1. не обґрунтована, не підтверджується доказами і задоволенню не підлягає. 

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які підтверджені документально, а саме: сплачений судовий збір - 1517 грн., 30 грн. - витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та 1134 грн. - витрат на опублікування оголошень в пресі про виклик відповідача в судове засідання.

    На підставі викладеного, керуючись ст.23, 204, 207, 258, 525, 526, 530, 611, 612, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57-60, 64, 81, 88, 208, 209, 212-216, 218, 223 ЦПК України, суд , -          

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування шкоди задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 150000 грн., 18% річних від суми позики згідно договору у розмірі 39057, 53 грн., 3% річних за порушення грошового зобов'язання у розмірі 7040 грн., індекс інфляції в сумі 31500 грн., суму збитків від прострочення  виконання договору - 105000 грн., сплачений судовий збір - 1517 грн., 30 грн. - витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи та 1134 грн. - витрат на опублікування оголошень в пресі про виклик відповідача в судове засідання, всього 335278 (триста тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 53 коп.

    В задоволенні інших вимог ОСОБА_1. відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн.   

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський райсуд м. Києва.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                                                                     Умнова О.В.