КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011                                                                                           № 3/366

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:            Разіної  Т.І.

          Іваненко  Ю.Г.

при секретарі:           Семенович А.В.

 за участю представників

від позивача:          ОСОБА_1 - дов.№2-26 від 10.01.2011р.;  

від відповідача:       ОСОБА_2 - дов. №551-446 від 05.04.2011р.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

на Рішення          Господарського суду міста Києва

від          01.02.2011р.

у справі          №3/366 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом           Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до          Державного підприємства „Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”

про                              розірвання договору та стягнення 67 703,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” (далі – відповідач) про розірвання договору №48а/10 від 26.01.2010р., укладеного між сторонами, стягнення 26 572,41 грн. пені, 7% штрафу в розмірі 41 131,18 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов‘язання, внаслідок чого позивач не отримав того, на що розраховував при укладанні спірного договору.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що саме невиконання позивачем свого обов‘язку, передбаченого ст. 888 Цивільного кодексу України та п.2.1.1 оспорюваного договору, щодо надання відповідачу вихідних даних по земельним ділянкам зумовило зупинення виконання відповідачем своїх договірних зобов‘язань. Відповідач повідомляв позивача про необхідність надання всіх вихідних даних для вчасного виконання зобов‘язань, але позивач порадив відповідачу для отримання вихідних даних звертатись до структурних підрозділів (філій) ДК “Укртрансгаз”, які безпосередньо використовують земельні ділянки. Тобто, несвоєчасне виконання зобов‘язань з боку позивача спричинило неможливість своєчасного виконання зобов‘язань відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №3/366 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №3/366 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення надав пріоритет доказам відповідача, не надавши належної правової оцінки доказам позивача, що свідчить про порушення судом вимог ст. ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України;

- відсутність попередження відповідача про неможливість виконання ним зобов'язань за спірним Договором та відсутність вихідної документації в цей період не може вважатися підставою неможливості виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань;

- висновок місцевого господарського суду про те, що позивач під час укладення Договору повинен був повідомити відповідача про відсутність у нього необхідних для проведення робіт вихідних даних у зв'язку з їх знаходженням у філіях, є безпідставним, оскільки структурні підрозділи (філії) позивача, в яких були наявні вихідні дані, є безпосередньою частиною позивача;

- навіть якщо врахувати, що відповідач отримав всі вихідні данні лише у квітні 2010р., він порушив графік виконання робіт та умови Договору щодо поетапного виконання робіт;

- умовами Договору виконання кожного наступного етапу після здачі попереднього, але відповідач надіслав Акти виконання І та II етапів одночасно. На думку позивача, він взагалі не може приймати до розгляду Акт виконання II етапу, оскільки відповідач не повинен був приступати до його виконання без здачі позивачу І етапу;

- відповідач не виконав в повному обсязі завдання 1 та ІІ етапів, не дотримався строків виконання робіт по підготовчому, проектному та інших етапів, чим істотно порушив умови Договору. Внаслідок таких порушень позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні Договору;

- при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було дотримано вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.03.2011р.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Лосєва А.М. на лікарняному, справу №3/366 було знято зі складу справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. справу №3/366 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2011р.

В судовому засіданні 13.04.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №3/366 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.04.2011р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.01.2010р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір №48а/10 (далі - Договір), предметом якого є надання виконавцем за завданням замовника проектно-вишукувальних послуг з розробки землевпорядної документації та складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками (складання землевпорядної документації та оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками під об'єктами трубопровідного транспорту ДК “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, які знаходяться на території Харківської, Луганської, Донецької і Запорізької областей та фактично використовуються філією УМГ “Донбастрансгаз”). Замовник зобов’язався прийняти та оплатити зазначені послуги, вимоги до яких визначені у технічному завданні (додаток №1). Виконавець зобов’язався надавати послуги замовнику у відповідності до узгодженого виконавцем і замовником графіку надання послуг (календарного плану) (додаток №2), на підставі узгоджених програм-кошториса (додаток №4) і калькуляції вартості послуг (додаток №5).

В календарному плані (додаток №2) до Договору сторони погодили термін надання послуг за відповідними етапами, а саме:

- І етап (підготовчий) – протягом 60 календарних днів, до якого входить аналіз наявних вихідних даних; підбір проектних, картографічних матеріалів, необхідних для виконання роботи; обстеження земельних ділянок в натурі (на місцевості); сканування графічних матеріалів; створення електронної векторної карти земель; встановлення зовнішніх меж землекористування; корегування матеріалів по встановленню зовнішніх меж землекористування; погодження скорегованих меж землекористування із органом земельних ресурсів та замовником; підготовка проектів клопотань замовника до органів державної, виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування; представлення інтересів замовника та забезпечення отримання дозволів органів державної, виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування на розробку землевпорядної документації;

- ІІ етап (проектний) - протягом 60 календарних днів, до якого входить проведення топографо-геодизичних робіт по відновленню зовнішніх меж землекористування; кадастрова (геодезична) зйомка; погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками (землекористувачами); вирахування площ земельних ділянок; складання експлікації земель відповідно до форми 6-зем; встановлення сервітутів та обмежень (обтяжень) щодо використання земельних ділянок; виготовлення кадастрових планів земельних ділянок; складання технічних звітів на окремі земельні ділянки; складання пояснювальної записки; виготовлення файлів обміну земельно-кадастрової інформації; підготовка матеріалів для проведення державної реєстрації земельних ділянок;

- ІІІ етап (погоджувальний) - протягом 90 календарних днів, до якого входить забезпечення погодження розробленої документації із землеустрою у необхідних службах, установах, організаціях та органах влади; внесення інформації про земельну ділянку до всіх, передбачених діючим законодавством України, баз даних;

- IV етап (затвердження документації із землеустрою) - протягом 30 календарних днів, до якого входить підготовка проектів клопотань замовника до органів державної, виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування “Про надання земельної ділянки в постійне користування”. Забезпечення отримання відповідних рішень органів державної, виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок в постійне користування;

- V етап (оформлення правовстановлюючих документів) - протягом 60 календарних днів, до якого входить подання розробленої документації із землеустрою до ДП “Центр ДЗК”;  отримання реєстраційних карток на земельні ділянки; представлення інтересів замовника під час оформлення бланків державних актів на право постійного користування державним підприємством “Центр ДЗК”; представлення інтересів замовника під час підписання бланків державних актів в органах державної, виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування; забезпечення отримання державних актів на право постійного користування земельними ділянками;

Термін здавання послуг за Договором встановлено до 30.11.2010р. (п.1.4 Договору).

25.08.2010р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору (том справи – 1, аркуш справи – 18), якою внесено зміни до Договору, проте умови щодо строків та порядку надання послуг не змінювались.  

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач своєчасно не виконав своїх зобов‘язань щодо розроблення землевпорядної документації та прострочив терміни надання послуг по визначеним етапам, внаслідок чого відповідачем було істотно  порушено умови Договору. З урахуванням викладеного, позивач просив суд розірвати спірний Договір на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України та стягнути з відповідача пеню і штраф за прострочення виконання договірних зобов’язань.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що він вжив всіх необхідних заходів для виконання своїх обов'язків по Договору і має право вимагати від позивача виконання обов'язку по сплаті наданих послуг, передбаченого п.2.1.2 Договору та ст. ст. 853, 889 Цивільного кодексу України. Окрім того, відповідач зазначав про те, що додаткова угода, укладена між сторонами, за своїм змістом змінювала вихідні дані, які були необхідні відповідачу для своєчасного виконання робіт.  

Позивач заперечував проти доводів відповідача, зазначаючи про те, що додаткова угода не могла змінити строк виконання раніше обумовлених робіт по Договору, до того ж у вищевказаній додатковій угоді сторони не передбачали будь-яких змін строків виконання робіт відповідачем.

Місцевий господарський суд відмовив в позові повністю, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача. Зокрема, суд першої інстанції в своєму рішенні наголошував на тому, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених умовами договору зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди. Натомість, позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні Договору. Окрім того, суд зазначив, що саме з вини позивача, отримавши всі вихідні дані лише в квітні 2010 року, закінчення відповідачем І етапу стало неможливим у визначені в календарному плані строки.

Апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

В ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В п.2.1.1 Договору встановлено обов’язок позивача, як замовника, надати відповідачу, як виконавцю, вихідні дані по земельним ділянкам, які оформлюються по даному Договору правовстановлюючими документами, передбачені у завданні.

Тобто, для виконання відповідачем своїх договірних зобов‘язань позивач повинен був до початку виконання проектно-вишукувальних робіт надати йому всі необхідні вихідні дані по земельним ділянкам, оскільки ці вихідні дані є підставою для початку виконання відповідачем І етапу робіт.

Як було встановлено судом, у позивача були відсутні всі вихідні дані, які він повинен був передати відповідачу для початку  (підготовчого) етапу робіт і він не повідомив про це відповідача на стадії укладання Договору.

Листом №3066/14-010від 16.03.2010р., тобто майже через 2 місяці після укладання Договору,  позивач повідомив відповідача про те, що вихідні матеріали, які він має надати, знаходяться в структурних підрозділах (філіях) компанії, які безпосередньо використовують земельні ділянки на відповідних адміністративно-територіальних одиницях, а саме у філії УМГ “Донбастрансгаз” ДК “Укртрансгаз” на території Харківської, Луганської, Донецької і Запорізької областей. Також позивач повідомив, що на даний час він направив філії доручення про надання вихідних даних і з метою своєчасного виконання робіт з розробки землевпорядної документації та оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками позивач порадив відповідачу звернутись для отримання відповідних матеріалів (вихідних даних), необхідних для виконання умов Договору, до структурного підрозділу компанії, тобто до філії УМГ “Донбастрансгаз” ДК “Укртрансгаз”.

Відповідач в листі №551-494 від 23.03.2010р. повідомив позивача про те, що станом на 23.03.2010р. вихідні дані надані не були і несвоєчасне виконання зобов‘язань за Договором з боку позивача спричинило неможливість своєчасного виконання своїх зобов‘язань відповідачем, а саме затримку початку надання послуг відповідно до строків, визначених календарними планами. При цьому, відповідач просив позивача скоріше надати вихідні дані та повідомив, що початком строків надання послуг вважатиметься день отримання відповідачем вихідних даних, необхідних для виконання умов укладеного Договору.

Як вбачається з оскаржуваного рішення у даній справі, місцевий господарський суд не прийняв до уваги твердження позивача про те, що саме відповідач мав повідомити його про наявність обставин, які зумовлювали відхилення від вимог, зазначених в завданні, як це передбачено п.2.2.4 Договору. За висновком суду першої інстанції, невиконання позивачем свого обов‘язку, передбаченого в п.2.1.1 Договору відносно надання відповідачу необхідної документації зумовило несвоєчасне виконання своїх зобов‘язань відповідачем, а саме - затримку І етапу робіт.

З наявних у справі копій листів №33-1618 від 24.03.2010р., №33-1701 від 29.03.2010р. та №33-1838 від 02.04.2010р. вбачається, що структурний підрозділ позивача Філія УМГ “Донбастрансгаз” надіслав відповідачу вихідні дані для розробки землевпорядної документації та складання документів, які посвідчують право користування земельними ділянками. Тобто, фактично весь обсяг вихідних даних був отриманий відповідачем лише 02.04.2010р.

Порядок здачі-приймання послуг визначений сторонами в розділі 4 спірного Договору, згідно з п.п.4.4, 4.5 якого відповідач (виконавець) зобов‘язався в 5-денний строк з моменту готовності послуг (етапів послуг) до здачі повідомляти позивача (замовника) про готовність послуг (етапів послуг) до їх здачі. Замовник протягом 5-ти банківських днів, з дня одержання акту здачі-приймання послуг, зобов‘язаний підписати та направити виконавцеві відповідний акт здачі-приймання послуг або мотивовану письмову відмову від приймання послу.

Листом №551-1855 від 31.08.2010р., який було отримано позивачем 31.08.2010р., відповідач повідомив позивача про готовність І і ІІ етапів робіт та просив в найкоротший строк розглянути надані послуги, а у разі відмови від прийняття послуг - надати вмотивовані зауваження.  

Позивач листом №10879/14-007 від 22.09.2010р. повідомив відповідача про те, що надана документація не відповідає нормам чинного законодавства та в матеріалах відсутні дозволи відповідних органів влади на розробку землевпорядної документації, у зв‘язку з чим у позивача відсутні підстави для прийняття послуг (підписання актів наданих послуг). Окрім того, позивач наголосив на порушенні відповідачем строків надання послуг з І та ІІ етапів.

Саме прострочення відповідачем виконання послуг за Договором і стало підставою для нарахування позивачем до стягнення з відповідача сум пені і штрафу згідно з п.5.2 Договору.

Місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив про те, що закінчення відповідачем І етапу стало неможливим у визначені в календарному плані строки саме з вини позивача, оскільки всі вихідні дані були отримані відповідачем лише в квітні 2010р.  Посилання позивача на п.5.2 Договору не було прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки згаданий пункт передбачає нарахування штрафних санкцій саме за безпідставне прострочення виконавцем надання послуг за етапом. Однак, як уже зазначалось вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що прострочення мало місце не з вини відповідача (виконавця), у зв’язку з чим підстави для нарахування відповідачу санкцій, передбачених в Договорі, відсутні.

 Апеляційний господарський суд погоджується з тим, що в даному конкретному випадку прострочення мало місце з вини позивача, але при цьому необхідно звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов‘язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов‘язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов‘язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов‘язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов‘язанні свого обов‘язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов‘язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов‘язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов‘язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов‘язок, виконання зобов‘язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З вищенаведених правових норм вбачається, що за всіма видами зобов’язань боржнику надається право відстрочення виконання на час прострочення кредитора. При цьому, після припинення прострочення кредитора боржник втрачає право на відстрочення виконання і в подальшому несе відповідальність за належне виконання зобов’язання на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, отримавши від позивача всі вихідні дані, необхідні для надання послуг за 1 етапом по Договору, відповідачем не було дотриманого погодженого в календарному графіку 60-денного строку його виконання.

Окрім того, як вірно зазначає позивач, умовами Договору передбачено поетапне виконання робіт, але відповідач, не передавши позивачу результати наданих послуг по 1 етапу та не пересвідчившись у відсутності зауважень з боку позивача по наданим за 1 (підготовчим) етапом послугам, приступив до виконання 2 етапу, строк виконання по якому також не було дотримано.

Таким чином, апеляційним господарським судом прийнято до уваги період прострочення позивача по наданню вихідних даних відповідачу, однак в процесі судового розгляду було встановлено, що після отримання вихідних даних відповідачем було прострочено виконання як по 1, так і по ІІ етапам за Договором, що в свою чергу є передумовою для застосування відповідальності у вигляді нарахування пені і штрафу відповідно до п.5.2 Договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2011р. по справі №17/26.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.

При цьому, апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням позивача про те, що відповідачу підлягають нарахуванню санкції (штраф та пеня) за всіма етапами надання послуг, передбачених в Договорі, оскільки, як уже зазначалось вище, результати наданих відповідачем послуг по 1 та ІІ етапам не були прийняті позивачем, а до виконання решти етапів відповідач не приступав, оскільки між сторонами не були врегульовані спірні питання по попереднім етапам наданих послуг.  

Вищезгадані обставини були залишені місцевим господарським судом поза увагою.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, здійсненим згідно з умовами п.5.2 Договору, з відповідача підлягає стягненню пеня по 1 етапу за період з 02.06.2010р. по 31.08.2010р. у сумі 3 680,33 грн. та штраф у сумі 5 895,45 грн., по ІІ етапу пеня за період з 31.07.2010р. по 31.08.2010р. у сумі 4 872,52 грн. та штраф у розмірі 23 444,82 грн., усього – пеня у сумі 8 552,85 грн. і штраф у розмірі 29 340,27 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення пені та штрафу є необґрунтованими, непідтвердженими належними доказами, а отже не підлягають задоволенню.  

Відносно вимог про розірвання Договору, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд розірвати Договір на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов спірного Договору, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що він розраховував укладаючи цей Договір.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, підставою для розірвання договору може слугувати факт невиконання відповідачем зобов’язань, передбачених умовами оспорюваного Договору, внаслідок чого іншій стороні правочину (договору) завдається значна шкода.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вищевказаних правових норм, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження істотних порушень відповідачем умов спірного Договору і завдання цими порушеннями шкоди позивачу, внаслідок яких позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору, тоді як саме наявність названих обставин і є передумовою для розірвання договору з підстав, про які зазначає позивач у своєму позові.

Отже, в цій частині вимог позов є необґрунтованим та непідтвердженим належними і допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, частково підтвердились під час розгляду даної справи.

В процесі перегляду оскаржуваного судового рішення було встановлено неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, зокрема, щодо наявності підстав для застосування до відповідача санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №3/366 – частковому скасуванню щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені і штрафу з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення названих вимог.

Зважаючи на часткове задоволення як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду та за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011р. у справі №3/366 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

   „1. Позов задовольнити частково.

     2. Стягнути з Державного підприємства „Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00699750, п/р №26005101035405 в КРД „Райффайзен банк „Аваль”, МФО 322904, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021,                м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, п/р №26003103442001 в ПАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346) 8 552,85 грн. (вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят дві гривні 85 копійок) – пені, 29 340,27 грн. (двадцять дев’ять тисяч триста сорок гривень 27 копійок) – штрафу, 378,93 грн. (триста сімдесят вісім гривень 93 копійки) – державного мита, 117,33 грн. (сто сімнадцять гривень 33 копійки) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити”.

3. Стягнути з Державного підприємства „Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00699750, п/р №26005101035405 в КРД „Райффайзен банк „Аваль”, МФО 322904, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (01021,               м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, п/р №26003103442001 в ПАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346) 189,44 грн. (сто вісімдесят дев’ять гривень 44 копійки) державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №3/366 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Лосєв  А.М.

Судді                                                                                          Разіна  Т.І.

                                                                                          Іваненко  Ю.Г.

20.04.11 (відправлено)