КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011                                                                                           № 10/508

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:            Іваненко  Ю.Г.

          Разіної  Т.І.

при секретарі:           Семенович А.В.

за участю представників:

від позивача:          ОСОБА_1 - дов. №04/93 від 30.06.2009р.;

від відповідача:        ОСОБА_2 - дов. №590/2010 від 09.11.2010;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна”

на Рішення          Господарського суду міста Києва

від          27.01.2011р.

у справі          №10/508 (суддя Котков О.В.)

за позовом           Публічного акціонерного товариства „БМ Банк”

до          Відкритого акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна”

про          стягнення страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “БМ Банк” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Компанія страхування життя “Універсальна” (далі - відповідач) суми страхового відшкодування у розмірі 298 458,20 грн., 36 217,40 грн. - інфляційних втрат, 84 660,38 грн. – пені та 12 731,07 грн. - 3% річних, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку (смерть застрахованої особи).

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що факт настання страхового випадку не встановлений. Окрім того, в крові застрахованої особи (ОСОБА_3) було виявлено 0,34 проміле етанолу, кількість якого свідчить про зажиттєву інтоксикацію алкоголем та настання смерті внаслідок вживання останнього, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п.10.2 договору страхування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. у справі №10/508 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 298 458,20 грн. основного боргу, 78 291,91 грн. пені, 33 128,86 грн. інфляційних втрат, 11 946,50 грн. 3% річних та 4 449,00 грн. судових витрат. В задоволенні решти вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. у справі №10/508 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:

- судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо факту настання страхового випадку, наслідком чого є здійснення страхової виплати вигодонабувачу (позивачу по справі);

- у відповідності до умов договору страхування страховим випадком, зокрема, є смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що смерть застрахованої особи настала саме внаслідок нещасного випадку. Тобто, місцевим господарським судом не були досліджені умови договору страхування, не надано оцінку фактичним обставинам справи, а саме чи є подія, яка сталась з ОСОБА_3 страховим випадком;

- судом не враховано, що Правила страхування, які визначають порядок здійснення добровільного страхування, передбачають виключення зі страхового покриття подій, коли особа діяла в стані алкогольного сп’яніння, а не лише тих подій, коли особа померла внаслідок вживання алкоголю;

- позивачем не були надані всі документи, необхідних для розслідування страхового випадку;

- в силу вимог ст. 613 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання відстрочується на час подання всіх необхідних документів, тому відповідач не повинен сплачувати проценти за час прострочення позивача і правові підстави для стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних відсутні;

- місцевий господарський суд не врахував норми ст. 992 Цивільного кодексу України;

- поза увагою суду залишились такі обставини, як: нещасний випадок не має місця, коли застрахована особа, діючи за власною волею, опинилась на льоду, підвищуючи цим ризик загрози своєму життю; самовільне відхилення застрахованої особи від робочого процесу під час виконання службових обов’язків; встановлено факт вживання за життя застрахованою особою алкоголю та вплив його на свідомість в момент утоплення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 23.03.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.03.2011р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про необґрунтованість доводів апелянта та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.03.2011р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з направленням запиту до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з метою з’ясування наявності порушень вимог діючого законодавства в діях відповідача з приводу відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу.

Представник позивача заперечував проти клопотання представника відповідача та просив суд відмовити в його задоволенні.

Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила відмовити в задоволенні усного клопотання представника відповідача, оскільки передумовою для відкладення розгляду справи на іншу дату є неможливість її розгляду за наявними у справі матеріалами, натомість представником відповідача не обґрунтовано в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи.

Однак, в процесі судового розгляду з’ясувалось про те, що відповідачем було змінено  організаційно-правову форму, а саме з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство, але відповідні докази в матеріалах справи відсутні, у зв’язку з чим Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2011р. розгляд справи було відкладено на 30.03.2011р.

30.03.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргу, в додатку до яких надано заяви на отримання страхової виплати з відмітками відповідача про їх прийняття.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Лосєва А.М. на лікарняному, справу №10/508 було знято зі складу справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. справу №10/508 було призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2011р.

В судовому засіданні 13.04.2011р. представник відповідача надав суду копії Свідоцтва про державну реєстрацію від 03.09.2009р. та Довідки з ЄДРПОУ, з яких вбачається зміна  організаційно-правової форми відповідача, а саме з Відкритого акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна” на Публічне акціонерне товариство „Компанія страхування життя „Універсальна”.

У відповідності до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила здійснити заміну Відкритого акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна” (відповідача по справі №10/508) на Публічне акціонерне товариство „Компанія страхування життя „Універсальна”.

В судовому засіданні 13.04.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аплінк”, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2011р. у справі №56/358 в частині відмови в позові скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 13.04.2011р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на скаргу, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

04.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк”, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 (далі - страхувальник) було укладено кредитний договір №4/118/040808 (далі - Кредитний договір), у відповідності до умов якого страхувальник отримав грошові кошти у розмірі 66 000,00 доларів США (далі - кредит) зі сплатою 16% річних на поточні потреби з терміном остаточного повернення кредиту – 04.08.2015р.

01.08.2008р. між ОСОБА_3, як страхувальником, та відповідачем, як страховиком, було укладено договір добровільного страхування життя позичальників №000826 (далі - Договір страхування), згідно з яким (п.2.1) у випадку смерті страхувальника чи набуття ним статусу інваліда першої або другої групи відповідно до законодавства України в частині страхової виплати, що не перевищує заборгованості страхувальника перед фінансовою установою, вигодонабувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю “БМ Банк”, правонаступником якого є позивач.

В п.п.8.2, 8.4 Договору страхування передбачено, що необхідною умовою для здійснення страхової виплати є подання документів (оригіналів або завірених в установленому чинним законодавством порядку копій), що підтверджують факт страхового випадку. Страхова виплата здійснюється страховиком протягом п'яти робочих днів від дати прийняття рішення про проведення такої виплати. Рішення про проведення страхової виплати або про відмову в такій виплаті приймається протягом п'ятнадцяти робочих днів від дати отримання всіх необхідних документів. Якщо існують підстави для відмови у страховій виплаті, то страховик повинен у п'ятиденний термін повідомити отримувача про відмову з письмовим обґрунтування причин відмови. При необхідності страховик може проводити додаткове розслідування протягом більш тривалого терміну, але у будь-якому випадку не пізніше ніж через два місяці після подання заяви старховику страхова виплата повинна бути здійснена або отримувачу має бути повідомлено про відкладення виплати чи про відмову здійснити виплату.

Страхова виплата здійснюється у валюті договору, якщо на цей момент інше не передбачено законодавством України. Загальна сума страхових виплат не може перевищувати величини, визначеної у п.4.3. договору (п.п.8.7, 8.8 Договору страхування).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (страхувальник) помер (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 09.04.2009р., видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області). Відповідно до довідки від 08.04.2009р. причина смерті не встановлена у зв’язку з гнильними змінами трупу (том справи – 1, аркуш справи - 25). Згідно з постановою старшого слідчого СВ Луцького МВ УМВС від 28.06.2009р. в порушенні кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_3 було відмовлено у зв’язку з відсутністю події злочину (том справи – 1, аркуш справи - 94).

Станом на дату смерті ОСОБА_3, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1, залишок заборгованості по кредиту за Кредитним договором становила 67 841,54 доларів США (в т.ч. строкова сума заборгованості по кредиту - 64 368,45 доларів США; прострочена сума заборгованості по кредиту - 943,37 доларів США; прострочена сума заборгованості по відсотках - 2 364,05 доларів США; строкова сума заборгованості по відсотках - 86,97 доларів США; пеня - 78,70 доларів США) (том справи – 1, аркуш справи - 23).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхової виплати у зв’язку з настанням страхового випадку (смерть застрахованої особи), однак відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового платежу, що  й зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в судовому порядку.

Окрім вимог про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, позивач просив суд стягнути також пеню за весь період прострочення, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на відсутності в даному випадку страхового ризику, передбаченого Договором страхування, що є безумовною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Зокрема, відповідач зазначав про те, що згідно з актом судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_3 №120 від 08.04.-27.05.2009р. та висновком експертів Центру медичних послуг “МіБі-Лекс” (спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи) від 28.09.2009р. етиловий алкоголь (0,34 проміле етанолу), виявлений при судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_3, являється результатом зажиттєвої алкогольної інтоксикації. При цьому, відповідно до п.10.2 Договору страхування причиною відмови у страховій виплаті є вживання страховиком алкоголю (том справи – 1, аркуші справи – 66-69, 97-100).

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, присудивши до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, та скоригувавши період нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних, посилаючись на невірне визначення позивачем періоду, з якого розпочалось прострочення відповідача. Окрім того, місцевий господарський суд наголошував на тому, що згідно з п.10.2 Договору страхування не є страховим випадком страхова подія, якщо застрахована особа померла (загинула) саме внаслідок вживання алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин або медикаментів, але відповідачем не було надано належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що застрахована особа померла внаслідок вживання алкоголю. Сам по собі факт наявності алкоголю в концентрації 0,34% в крові загиблого, не є підставою для відмови позивачу у здійсненні виплати страхового відшкодування, оскільки відповідачем не підтверджено, що вживання саме цієї кількості алкоголю призвело до смерті застрахованої особи - ОСОБА_3   

Апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 354 Господарського кодексу України, ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В ст. ст. 8, 9 Закону України “Про страхування” передбачено, що страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про страхування” страхове відшкодування здійснюється згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування).

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування (ст. 985 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.1.14 Правил добровільного страхування життя “Універсальні” нещасним випадком є незалежна від волі застрахованої особи короткочасна непередбачувана подія, пов’язана з раптовою  дією (впливом) ззовні (в тому числі внаслідок протиправних дій третіх осіб) на організм цієї особи, яка тягне за собою тілесні ушкодження (травматичне пошкодження тканин організму людини з порушенням їх цілісності та функціональності, деформації та порушення опорно-рухового апарату, каліцтва або іншого розладу здоров’я) або смерть застрахованої особи.

У відповідності до названих правил страхування нещасним випадком також вважається випадкове потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи, утоплення, тепловий удар, опіки (крім сонячного), укус тварини, враження електрострумом і грозовим розрядом, випадкове отруєння отруйними речовинами. Хвороби, їх наслідки та поступовий тривалий вплив перелічених вище факторів, нещасним випадком не вважаються.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд в своєму рішенні, належні та допустимі докази на підтвердження насильницької смерті чи самогубства застрахованої особи              (ОСОБА_3) або порушення кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_3 суду надані не були, хоча відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, в даному випадку має місце настання смерті застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що згідно з п.2.4 договору страхування є страховим випадком.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов договору страхування після отримання свідоцтва про смерть застрахованої відповідачем особи             (ОСОБА_3) 15.04.2009р. відповідач отримав повідомлення про настання страхового випадку, заяву на отримання страхової виплати та розрахунок з вимогою сплатити вигодонабувачу (позивачу) страхове відшкодування, про що свідчать відповідні відмітки про отримання на перелічених документах (том справи – 1, аркуші справи – 22-24).

В п.8.4 договору страхування встановлено граничний строк для виплати страхового відшкодування або відмови страховиком у такій виплаті, який становить 2 місячний термін після подання страховику заяви з усіма необхідними документами.

19.10.2009р. відповідач направив позивачу лист вих.№766 про відмову у здійсненні страхової виплати, посилаючись на п.1 п.10.2 договору страхування, згідно з яким причиною відмови у страховій виплаті є вживання страховиком алкоголю (том справи – 1,                     аркуші справи – 103-104).

Під час розгляду справи як в місцевому господарському суді, так і в суді апеляційної інстанції відповідач наголошував на тому, що факт настання страхового випадку, а саме смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку встановлена не була, компетентними органами не підтверджена, тому обов’язок відповідача по здійсненню страхового відшкодування не настав. При цьому відповідач посилався на акт судово-медичного дослідження трупа та висновок спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи Центру медичних послуг “МіБі-Лекс”, згідно з якими в крові ОСОБА_3 було виявлено 0,34 проміле етанолу, що свідчить про зажиттєву інтоксикацію алкоголем та настання смерті внаслідок вживання останнього.

Однак, посилання відповідача на акт судово-медичного дослідження трупа та висновок спеціалістів в галузі судово-медичної експертизи Центру медичних послуг “МіБі-Лекс” не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки умовами договору страхування (п.10.2) чітко визначений перелік подій, які не відносяться до страхових випадків. Зокрема, у разі якщо застрахована особа померла (загинула) внаслідок вживання алкоголю, наркотичних чи токсичних речовин або медикаментів, то ця події не є страховим випадком.

Натомість в матеріалах відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що застрахована відповідачем особа померла саме внаслідок вживання алкоголю у зв’язку з чим апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що лише факт наявності алкоголю в крові загиблого не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування, оскільки, як уже зазначалось вище, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вживання саме тієї кількості алкоголю, про яку йдеться у експертних висновках, на яких наголошує відповідач, призвело до смерті застрахованої особи (ОСОБА_3).   

Таким чином, відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування суперечить як умовам договору страхування, так і вимоги діючого законодавства, оскільки позивачем було надано всі документи, необхідні для здійснення страхової виплати.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування за договором добровільного страхування життя позичальників №000826 від 01.08.2009р. у розмірі 298 458,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.11.5 договору страхування страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну з його вини виплату страхової суми шляхом сплати пені, розмір якої визначається умовами договору. За затримку страхової виплати з вини страховика останній сплачує отримувачу пеню, розраховану відповідно до діючої в даний період облікової ставки Національного Банку України.

Окрім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено прострочення відповідачем виплати страхового відшкодування, нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних також є обґрунтованим.

Апеляційний господарський суд погоджується з розрахунком місцевого суду в частині вимог про стягнення інфляційної складової боргу у сумі 33 128,86 грн. та 3% річних у розмірі 11 946,50 грн. за період з 16.06.2009р. по 15.10.2010р., але щодо періоду нарахування пені вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як уже зазначалось вище, відповідно до п.8.4 договору страхування відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування позивачу не пізніше ніж через 2 місяці після подання заяви.

Зважаючи на те, що відповідна заява була отримана відповідачем 15.04.2009р., граничний строк виконання зобов’язання по виплаті страхового відшкодування - 15.06.2009р., натомість позивачем здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 05.05.2009р.

Місцевий господарський суд вірно визначив період нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 16.06.2009р. по 15.10.2010р., однак при здійсненні розрахунку пені судом першої інстанції не було враховано вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Період, за який судом першої інстанції було здійснено нарахування пені перевищує 6 місяців. За розрахунком апеляційного господарського суду, з урахуванням обмежень, встановлених ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 31 544,05 грн. за період з 16.06.2009р. по 16.12.2009р.

Підсумовуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Однак, в процесі судового розгляду апеляційним господарським судом було встановлено, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно правильності визначення періоду нарахування штрафних санкцій (пені).

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, однак Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. у справі №10/508 має бути змінено в частині визначення суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін.

Зважаючи на часткове задоволення позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання відшкодуванню не підлягають і покладаються на відповідача (апелянта).

При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до пп. “г” п.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, за подання апеляційної скарги на рішення судів сплачується державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з  оспорюваної суми.

В апеляційній скарзі позивач повністю оскаржує Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. у справі №10/508 і загальний розмір вимог майнового характеру спору становить 432 067,05 грн. Тобто, за подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити державне мито у розмірі 2 160,34 грн. (4 320,67 (1% від 432 067,05) / 50%), але з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №92 від 28.01.2011р. вбачається, що відповідач сплатив державне мито у сумі 2 183,12 грн., тобто у більшому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.

У відповідності до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, зайво сплачене державне мито у сумі 22,72 грн. має бути повернуто з Державного бюджету України відповідачу (апелянту).

Керуючись ст. ст. 32-34, 47, 49, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2011р. у справі №10/508 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

  „1. Позов задовольнити частково.

   2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Компанія страхування життя „Універсальна” (01601, м. Київ, вул. П.Орлика, 24/1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 25343681) на користь Публічного акціонерного товариства „БМ Банк” (01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 37/122, рахунок № 3739507 в АТ „БМ Банк”, м. Київ, МФО 380913, ідент. код 33881201) 298 458,20 грн.  (двісті дев’яносто вісім тисяч чотириста п’ятдесят вісім гривень 20 копійок) - основного боргу, 31 544,05 грн. (тридцять одну тисячу п’ятсот сорок чотири гривні 05 копійок) - пені, 33 128,86 грн. (тридцять три тисячі сто двадцять вісім гривень 86 копійок) - інфляційних втрат, 11 946,50 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот сорок шість гривень 50 копійок) - 3% річних, 3 750,77 грн. (три тисячі сімсот п’ятдесят гривень 77 копійок) – державного мита, 204,87 грн. (двісті чотири гривні 87 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”

3. Повернути Публічному акціонерному товариству „Компанія страхування життя „Універсальна” (01601, м. Київ, вул. П.Орлика, 24/1, ідент. код 25343681) з Державного бюджету України (р/р 31213259700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) надмірно сплачене державне мито у розмірі 22,72 грн. (двадцять дві гривні 72 копійки), перераховане згідно з платіжним дорученням №92 від 28.01.2011р. Оригінал платіжного доручення №92 від 28.01.2011р. знаходиться в матеріалах справи №10/508.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №10/508 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Лосєв  А.М.

Судді                                                                                          Іваненко  Ю.Г.

                                                                                          Разіна  Т.І.

19.04.11 (відправлено)