КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2011 № 18/2355
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Нєсвєтову Н.М.
суддів: Корсакової Г.В.
Кондес Л.О.
при секретарі Камінській Т.О.
за участю представників:
від позивачів:1. ОСОБА_1 (дов. №27/01 від 20.01.2011);
2. не з’явився;
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №005 від 30.07.2010);
від прокуратури: Павленко О.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гостинний двір»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2010р.
у справі № 18/2355 (суддя – Васянович А.В.)
за позовом Заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Комунального підприємства «Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності»
до Приватного підприємства «Гостинний двір»
про розірвання договору та зобов’язання повернути приміщення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.12.2010р. у справі №18/2355 позов задоволено: розірвано Договір оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року (в редакції згідно Договору №1 від 24 квітня 2007 року про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року) укладеного між обласним Комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро” та Приватним підприємством “Гостинний двір”; зобов’язано Приватне підприємство “Гостинний двір” повернути у належному стані Комунальному підприємству “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” нежитлове приміщення загальною площею 626,9 кв. м. (приміщення готелю літ. “А-2” загальною площею 417,3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1” загальною площею 71,0 кв.м., котельню літ. “В-1” загальною площею 138,6 кв.м., огорожа 1, замощення 1), розташоване по вул. Менделєєва, 4 у м. Черкаси; стягнуто з Приватного підприємства “Гостинний двір” в доход Державного бюджету України судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2010р. у справі №18/2355 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позові, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі наголошується на тому, що суд першої інстанції не вірно застосував норму ч. 2 ст. 651 ЦК України без з'ясування наступних обставин, які передбачені вказаною нормою.
Не було доведено, що Договором оренди нежитлового приміщення між обласним Комунальним підприємством "Готельний комплекс "Дніпро" та Приватним підприємством "Гостинний двір" від 14 січня 2005 року у редакції Договору № 1 від 24 квітня 2007 року зобов'язано відповідача використовувати об'єкт оренди за призначенням.
На думку відповідача, не відповідає обставинам справи висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач є об'єктом готельних послуг і об'єктом обов'язкової сертифікації. Зокрема, такий висновок не ґрунтується на доказах, які знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував Правила № 19, оскільки відповідно до п. 1.1 даних Правил вони регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг.
Таким чином, на думку скаржника предметом регулювання Правил № 19 є відносини між споживачами та виконавцями готельних послуг.
В той же час, спірні відносини виникли між власником та балансоутримувачем орендованого майна та орендарем (відповідачем) щодо користування майном на умовах договору оренди.
Тобто, суд першої інстанції застосував нормативно-правовий акт, який не підлягав застосуванню.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач – 1 просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивачем – 2 було надано відзив на апеляційну скаргу в якому повністю заперечуються доводи апеляційної скарги.
Ухвалою від 17.02.2011р. розгляд справи було призначено на 16.03.2011р.
В судове засідання 16.03.2011 представники учасників процесу з’явилися, колегією суддів, в порядку приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), було оголошено перерву до 30.03.2011.
В судове засідання 30.03.2011 представники прокуратури, позивача-1 та відповідача з’явилися, позивача-2 не з’явився, подав через Відділ документального забезпечення клопотання в якому просить здійснювати розгляд справи без участі його уповноваженого представника та залишити оскаржуване рішення без змін.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги (а.с. 44), явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача -2.
Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся Заступник прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та Комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” до Приватного підприємства “Гостинний двір” про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року, укладеного між обласним комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро” та приватним підприємством “Гостинний двір” (у редакції згідно Договору №1 від 24 квітня 2007 року про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року); зобов’язання відповідача повернути в належному стані комунальному підприємству “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності” нежитлове приміщення загальною площею 626,9 кв. м. (приміщення готелю літ. “А-2” загальною площею 417,3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1” загальною площею 71,0 кв.м., котельню літ. “В-1” загальною площею 138,6 кв.м., огорожа 1, замощення 1), розташоване по вул. Менделєєва, 4 у м. Черкаси.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено істотні умови Договору оренди. Прокурор зазначав, що передане в оренду нерухоме майно використовується відповідачем не за призначенням.
Так, на момент перевірки Комунальним підприємством “Управління по експлуатації будинку рад і об’єктів комунальної власності” не було встановлено наявності клієнтів, відсутній обслуговуючий персонал, про що було складено Акт від 18 листопада 2010 року.
Крім того, прокурор зазначає, що згідно довідки від 29 вересня 2010 року головного контролера - ревізора контрольно – ревізійного управління в Черкаській області, використання орендованого майна для надання послуг у сфері готельного господарства та туризму відповідачем документально не підтверджено (не надано книги реєстрації, книгу обліку доходів і витрат та інші розрахункові документи, що підтверджують факти оплати послуг за проживання).
Відповідно до п. 8.3. Договору №1 від 24 квітня 2007 року орендодавець має право розірвати договір оренди в разі невиконання п. 1.1., тобто невикористання приміщення, або його частини відповідно до визначеної мети в пункті 1.1. даного договору.
В зв’язку з чим, на підставі ст. 651 ЦК України прокурор просив розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року та зобов’язати відповідача повернути орендоване майно.
Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечував з тих підстав, що прокурор у позовній заяві не зазначив в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави у спірних правовідносинах; не вказав норму законодавства, відповідно до якої Черкаська обласна рада уповноважена державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Крім того, прокурором подано позов в інтересах комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності”, яке не є органом державної влади чи місцевого самоврядування. Також відповідач зазначав, що актом від 18 листопада 2010 року не зафіксовані обставини, що свідчать про використання комунального майна не з метою, яку орендодавець передбачав при укладенні договору оренди. Згідно вказаного акту, обстеження проводилося лише один раз –18 листопада 2010 року, а тому відсутність осіб, яким надавалися послуги з тимчасового розміщення у день обстеження, не означає, що такі послуги не надавалися відповідним особам у інші дні.
В свою чергу, умовами спірного Договору не передбачено, що метою передачі майна в оренду є надання послуг з постійного проживання чи інша діяльність, яка передбачає постійне проживання третіх осіб у орендованому приміщенні. Крім того, прокурор не надав доказів того, що відповідач зобов’язаний надавати послуги з тимчасового розміщення чи організовувати діяльність з тимчасового розміщення.
Колегія суддів повністю не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Між Обласним комунальним підприємством “Готельний комплекс “Дніпро” (орендодавець) та Приватним підприємством “Гостинний двір” (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення від 14.01.2005 (далі - Договір).
Договір було укладено на підставі рішенням Черкаської обласної ради №16-19 від 26 травня 2004 року “Про оренду комунального майна”.
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець зобов’язався передати орендареві в строкове платне користування філіал готелю “Дніпро”, по вул. Менделєєва, 4 в м. Черкаси, загальною площею 626,9 кв.м., а саме: приміщення готелю літ. “А-2”, площею 417, 3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1”, площею 71,0 кв.м., котельня літ. “В-1”, площею 138, 6 кв.м., огорожа 1, замощення І, розташованого на земельній ділянці площею 26 911 кв.м.
На момент укладення спірного Договору, майно комунальної власності знаходилось на балансі обласного комунального підприємства “Готельний комплекс “Дніпро”.
Об’єкт оренди надається для використання орендарем у підприємницькій діяльності з метою організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму (п.1.3 Договору).
Договір вступає в дію з дня підписання і діє протягом 5 років з дня посвідчення Договору (п.6.1. Договору).
В подальшому між сторонами було укладено Договір №1 від 24 квітня 2007 року про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 14 січня 2005 року (далі – Договір №1).
В п. 1.1. Договору №1 зазначено, що орендодавець зобов’язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування приміщення філіалу готелю “Дніпро” розміщене по вул.Менделєєва, 4 в м. Черкаси: готель літ. “А-2”, площею 417, 3 кв.м., будинок обслуговуючого персоналу літ. “Б-1”, площею 71,0 кв.м., котельня літ. “В-1”, площею 138, 6 кв.м., огорожа 1, замощення 1, вартість якого визначена за експертною оцінкою становить без ПДВ 167 865 грн. 00 коп., з ПДВ 201 438 грн. 00 коп. Майно передається в оренду з метою організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.
Згідно із п. 11.1 Договору №1 цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 14 січня 2005 року і до 14 січня 2010 року включно.
Рішенням Господарського суду Черкаської обл. від 13.04.2010р.у справі №05/499 визнано за відповідачем право на оренду цілісного майнового комплексу філіалу обласного комунального підприємства « Готельний комплекс «Дніпро», розташованого по вул.Менделєєва,4 у м.Черкаси, на строк та умовах визначених договором оренди від 14 січня 2005 року, з урахуванням змін, внесених 24 квітня 2007 року Договором №1.
Рішенням Черкаської обласної ради від 08 вересня 2010 року №36-58/Y передано з балансу обласного комунального підприємства « Готельний комплекс «Дніпро» Черкаської обласної ради на баланс комунального підприємства «Управління по експлуатації Будинку рад і об»єктів комунальної власності» філіал готелю «Дніпро», що знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Менделєєва,4.
Фактична передача нерухомого майна відбулася 30.09.2010 відповідно до Акту прийому – передачі.
Внаслідок укладення договору оренди між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов’язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є, зокрема, засноване на договорі, строкове, платне користування майном.
Відповідно до пп. 1, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об’єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд 1 інстанції при цьому посилався на те, що матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у використанні орендованого майна не за призначенням.
Однак, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції помилково дійшов до вказаного висновку, не надавши належної оцінки всім обставинам та доказам у справі, відповідно до вимог ст.43 ГПК України.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ст.2 ч.1 абз.4 ГПК України прокурори та їх заступники звертаються до господарського суду з позовом в інтересах держави.
Разом з тим, з позовної заяви прокурора не вбачається в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави у спірних правовідносинах, а саме щодо розірвання договору оренди який був укладений між попереднім балансоутримувачем комунальним підприємством « Готельний комплекс «Дніпро» та Приватним підприємством “Гостинний двір” , а позов пред’явлений в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради та нового балансоутримувача комунального підприємства “Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності”.
Як вбачається з матеріалів справи, в основу позовних вимог, прокурор поклав Акт від 18 листопада 2010 року перевірки комунальним підприємством «Управління по експлуатації Будинку рад і об»єктів комунальної власності» та довідку від 29 вересня 2010 року головного контролера – ревізора контрольно-ревізійного управління в Черкаській області.
Суд першої інстанції також в основу свого рішення поклав вказані докази, не надавши при цьому їм правової оцінки, з урахуванням умов Договору.
Дослідивши Акт від 18 листопада 2010 року , колегія суддів не вбачає встановлених обставин, що свідчать про використання комунального майна не з метою, яку орендодавець передбачив при укладенні договору оренди.
При цьому, колегія враховує, що відносини щодо оренди нерухомого майна охоплюються умовами Договору оренди від 14 січня 2005 року в редакції Договору№1 від 24 квітня 2007 року.
В свою чергу, відповідно до п. 1.1 Договору№1 мета передання майна в оренду є організація діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.
Отже, метою передання майна в оренду є саме організація діяльності місця придатного для короткотермінового проживання та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.
Таким чином, метою передання майна в оренду не є здійснення підприємницької діяльності з надання готельних послуг, оскільки умова такого змісту у спірному Договорі №1 відсутня.
На підтвердження даного висновку є зміст Договору оренди нежитлового приміщення між Обласним комунальним підприємством "Готельний комплекс "Дніпро" та Приватним підприємством "Гостинний двір" від 14 січня 2005 року до внесення змін Договором №1 від 24 квітня 2007 року.
Так, у п. 1.3. договору від 14.01.2005р. вказано, що об'єкт оренди надається для використання орендарем у підприємницькій діяльності.
У редакції Договору № 1 від 24 квітня 2007 року вказівка на необхідність здійснення підприємницької діяльності відсутня.
Тобто, п. 1.1 Договору можна тлумачити, як передання майна в оренду з метою приведення його у готовність для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.
За таких обставин, посилання у Акті від 18 листопада на не встановлення наявності клієнтів та обслуговуючого персоналу не є підставою для того, щоб зробити конкретний висновок.
В свою чергу, відсутність у Акті балансоутримувача підпису уповноваженої особи відповідача, а також вказівки на те, що така особа відмовилась підписувати Акт свідчить про те, що балансоутримувач не повідомив відповідача, що є предметом обстеження.
Крім того, у Акті балансоутримувача не зазначено, які саме обставини свідчать про відсутність клієнтів: фізична відсутність фізичних осіб у приміщеннях орендованого майна; відсутність договорів між відповідачем та фізичними чи юридичними особами, щодо надання приміщень для тимчасового розміщення; відсутність первинних документів, що фіксують факт здійснення господарських операцій.
У даному Акті відсутні дані про те, що під час обстеження перевірялись документи господарської діяльності відповідача. Не зазначено про присутність уповноваженої особи відповідача під час обстеження та повідомлення їй мети обстеження, даних, які необхідно жадати.
Тобто, Акт балансоутримувача не містить повної кількості об’єктивних обставин на підтвердження порушення відповідачем умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду контролю у сфері господарської діяльності" контроль за використанням державного і комунального майна є окремим видом державного контролю.
Приписами ст. 19 Господарського кодексу України встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання упереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Тобто, проходження процедур перевірки здійснення господарської діяльності не є змістом діяльності суб'єктів господарювання, зокрема і відповідача. Останній не зобов'язаний переривати звичайний процес господарювання за умови появи будь-якого суб'єкта господарських відносин. Перевірка здійснення господарської діяльності збоку органів державної влади та місцевого самоврядування проводиться шляхом реалізації цими органами державного контролю; державним контролем визнаються лише ті заходи, зміст та порядок проведення яких визначені законами; результати заходів державного контролю оформляються у спосіб, передбачений законами; суб'єкти господарювання є рівними у правах і не можуть здійснювати заходів державного контролю один щодо одного; Лише договорами чи актами цивільного законодавства можуть бути передбачені права одного суб'єкта господарювання контролювати виконання зобов'язань іншим суб'єктом господарювання.
Тобто, у даному випадку доказом може бути документ, оформлений за результатами проведення заходу, передбаченого законом про відповідний державний контроль, у порядку та формі, передбачених таким законом.
В свою чергу, проаналізувавши Акт балансоутримувача не можна дійти висновку, що наданий документ відповідає всім зазначеним вище вимогам, оскільки прокурором не наведено норми закону, за процедурою якого здійснювалося обстеження та не надано інших доказів, які підтверджують факт проведення заходів державного контролю.
Крім того, слід зазначити, що між балансоутримувачем та позивачем не виникали цивільні права та обов'язки, в порядку приписів ст. 11 ЦК України. У позові відсутні посилання на підстави виникнення цивільних прав та обов'язків між вказаними особами.
Відповідно до п. 4.11. Національного стандарту України ДСТУ 4527:2006 "Послуги -туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 03.02.2006 року № 54 послуга з тимчасового розміщення - це діяльність виконавця з надання місця для ночівлі та санітарно-технічних зручностей споживачу.
Як вбачається з Акту балансоутримувача, обстеження проводилось одного разу - 18 листопада 2010 року, тобто, відсутність осіб, яким надавалися послуги з тимчасового розміщення на день обстеження, не доводить того факту, що такі послуги не надавались відповідним особам у інші дні, а також не свідчать про порушення умови п. 1.1. спірного Договору.
В свою чергу, умовами Договору не передбачено, що метою передання майна в оренду є надання послуг з постійного проживання чи інша діяльність, яка передбачає постійне проживання третіх осіб у орендованому майні.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що п. 1.1. Договору зобов'язує відповідача надавати послуги з тимчасового розміщення та наймати персонал для обслуговування лише на умовах трудового договору.
В позовній заяві міститься посилання на пояснення директора відповідача - Чуприни О.О., однак дані пояснення не є доказом порушення відповідачем п. 1.1. Договору, оскільки використання орендованого майна як готелю спірним Договором не передбачено.
В ст. 1 Закону України "Про туризм" зазначено, що готель - підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складається з шести і більше номерів та надає готельні послуги з тимчасового проживання з обов'язковим обслуговуванням. Готельні послуги надаються не тільки у готелях, а й у інших засобах розміщення.
Відповідно до Національного стандарту України ДСТУ 4268:2003 "Послуги туристичні. Засоби розміщування. Загальні вимоги" готель є лише одним з видів засобів розміщення.
Тобто, невикористання орендованого майна як готелю не означає, що це майно не використовувалось для надання послуг у сфері готельного господарства та туризму.
Крім того, слід зазначити , що прокурором не надано доказів того, що орендоване майно було придатне для надання готельних послуг на момент укладення спірного Договору та викладення його у останній редакції.
Не відповідає обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що орендоване майно не використовувалось з метою, визначеною у п. 1.1. Договору, оскільки в матеріалах справи містяться докази понесення витрат на поліпшення орендованого майна, а також придбання обладнання; неодноразові, систематичні протягом строку дії спірного договору звернення до власника орендованого майна про надання дозволу на ремонт цього майна; неодноразові звернення до власника майна про дозвіл на виділення земельної ділянки для обслуговування орендованого майна.
Зазначені докази вказують на те, що відповідач вживав заходів щодо організації діяльності місця для короткотермінового проживання та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.
Щодо Довідки від 29.09.10 р., яка підписана від імені головного контролера-ревізора КРУ в Черкаській області - Лузана П.П., то слід зазначити, що її складення пов'язане з виконанням звернення Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУМВС України в Черкаській області від 22.09.10 р.
Згідно із п.п. 10 п. 5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від Ф5.07.93 № 510 (далі - "Положення №510"), за наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність, працівники Державної служби боротьби з економічною злочинністю (далі - ДСБЕЗ) мають право залучати для здійснення ревізій і перевірок працівників Державної контрольно-ревізійної служби.
Таким чином, право на відповідне залучення працівника ДСБЕЗ може реалізувати лише за наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Тобто, залучення працівника КРУ для здійснення ревізій і перевірок органами ДСБЕЗ здійснюється в нормативно визначених межах оперативно-розшукової діяльності.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи, за результатами проведених оперативно-розшукових заходів.
Нормою п.п. 10 п. 5 Положення № 510 не передбачено складення працівниками КРУ будь-яких документів. Згідно із вказаною нормою працівник КРУ лише залучається до здійснення ревізій і перевірок.
Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" КРУ реалізує свої повноваження шляхом здійснення державного фінансового контролю у формі: державного фінансового аудита; перевірки державних закупівель; інспектування. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті; результати ревізії викладаються в акті.
В матеріалах справи відсутні звіт чи акт складений представником КРУ.
У Довідці міститься посилання на те, що використання орендованого майна для надання послуг у сфері готельного господарства та туризму орендарем документально не підтверджено. Разом з тим Довідка не встановлює факту відсутності первинних та інших документів, що містять інформацію про господарські операції здійснені відповідачем.
У Довідці відсутні дані про те, що відповідач повідомлявся про предмет обстеження. Відповідачу не пропонувалось надати документи, пов'язані з його господарською діяльністю, незважаючи на те, що об’єктом перевірки був ОКП "Готельний комплекс "Дніпро", а відповідач, контролер-ревізор зобов'язаний був це зробити згідно з ч. 14 ст. 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".
Слід звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, а саме, листів відповідача до позивачів, орендоване майно передавалося у стані, не придатному для використання його як готеля.
Відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 30 серпня 2002 р. № 498 (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) Готельні послуги підлягають обов'язковій сертифікації.
Згідно з п. 5.3.2.1. Правилами обов'язкової сертифікації готельних послуг, затвердженими наказом Держстандарту України від 27 січня 1999 р. № 37 (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) під час обов'язкової сертифікації готельних послуг за всіма схемами сертифікації слід встановити наявність документів, що підтверджують здійснення нагляду органами санепіднагляду, пожежного нагляду, технічного нагляду, інших органів державного нагляду в межах їхньої компетенції в установленому порядку.
Під час проведення випробувань (перевірок) готельних послуг проводиться: повне або вибіркове обстеження членами комісії приміщень, у яких надаються готельні послуги; перевірка відповідності кваліфікації персоналу вимогам посадових інструкцій, затверджених у встановленому порядку; оцінювання процесу надання послуг, атестація підприємства або сертифікація системи якості.
В матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат відповідності, в зв’язку з чим, на момент укладення спірного Договору орендоване майно не було придатне для надання готельних послуг.
Крім того, у спірному Договорі відсутній обов'язок відповідача провести сертифікацію, а також виконати будь-які інші публічні процедури.
Таким чином, на думку колегії, не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що відповідач зобов'язаний дотримуватись вимог діючих Правил обов’язкової сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання), затверджених Наказом Держстандарту України від 27.01.1999 №37.
Як вбачається з Актів прийманні-передачі від 30 вересня 2010 року (а.с. 28-29, том 1) будівлі, що входять до складу орендованого майна (будинок обслуговуючого персоналу 1Б та котельня 1В перебувають у неробочому стані і потребують капітального ремонту).
Відповідно до п. 5.8., 6.3.-6.4. Договору відповідач зобов'язаний за згодою власника та орендодавця своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші виді ремонтів орендованого майна.
З проханням надати дозвіл на проведення ремонту відповідач звертався до Черкаської обласної ради неодноразово протягом останніх п'яти років, що підтверджується листами, копії яких містяться у матеріалах справи.
Лише у листі начальника управління майном обласної комунальної власності від 22.06.2010 року погоджено проведення ремонту будівель "Б" та "В". Тобто, відповідач був позбавлений можливості використовувати все майно, яке орендував, через відсутність згоди Черкаської обласної ради на ремонт цього майна.
Крім того, колегія зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції послався на загальну норму закону - ст.651 ЦК України,(лише на дану норму закону посилається і прокурор у позовній заяві), при цьому, суд не звернув увагу на те, що позивач не послався на спеціальний закон, а саме ст.783 ЦК України, яка саме містить перелік підстав для розірвання договору найму з іниціативи наймодавця.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
В свою чергу, в ст. 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором не доведено того факту, що відповідачем порушено норми ст. 651 ЦК України,а також підстави для їх застосування.
В свою чергу, відповідачем надано докази, які на думку колегії, заслуговують на увагу, оскільки підтверджують виконання умов спірного Договору (листи погодження, фінансові документи про сплату за орендоване майно, документи щодо надання приміщення для короткотермінового проживання та розміщення та інш.).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, протягом дії Договору відповідачем здійснювались заходи щодо організації діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та дання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму (здійснено капітальний ремонт будівлі готелю літ. "А2"; приміщення зазначеної будівлі надавалися для короткотермінового проживання та розміщення; з метою використання у діяльності місця для короткотермінового проживання з конференцзалом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму всього майна, яке орендувалось, направлялись звернення та кошторисні документи власнику цього майна - Черкаській обласній раді; відповідач неодноразово звертався до Черкаської обласної ради з клопотанням дати дозвіл на виділення земельної ділянки для обслуговування орендованого майна).
За таких обставин, колегія суддів вважає, необґрунтованим є висновок суду про те, що вказані докази не є належними, які підтверджують належну організацію відповідачем діяльності місця для короткотермінового проживання з конференц-залом та надання інших послуг у сфері готельного господарства та туризму.
Відповідно до п. 8.3. Договору право розірвати цей договір в разі невиконання п. 1.1. спірного Договору має лише орендодавець.
Орендодавцем, відповідно до преамбули Договору є Обласне комунальне підприємство «Готельний комплекс «Дніпро». Згідно із умовами Договору орендодавець та власник не поєднані в одній особі.
В свою чергу, в п. 5.8. Договору зазначено, що відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна за згодою власника та орендодавця.
Відповідно до розділу 11 Договору строк чинності, умови зміни та припинення Договору зміна способу бухгалтерського обліку майна, розташованого по вул.. Менделєєва, 4 не є підставою для припинення прав та обов'язків орендодавця.
Прокурором не наведено норми законодавства України, якими передбачено зміну балансоутримувача комунального майна як підставу для припинення прав та обов'язків за Договором.
Отже, вимагати розірвання Договору, на підставі п. 8.3 Договору, може лише Обласне комунальне підприємство "Готельний комплекс "Дніпро".
В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року № 19, з огляду на те, що відповідно до п. 1.1. даних Правил, вони регламентують основні вимоги щодо користування готелями та аналогічними засобами розміщення (далі - готелі) усіх форм власності, що здійснюють діяльність на території України у сфері надання послуг розміщення (готельних послуг) споживачам, і регулюють відносини між споживачами (фізичними особами, які проживають у готелях або мають намір скористатися готельними послугами), та готелями, виконавцями цих послуг.
Таким чином, предметом регулювання Правил № 19 є відносини між споживачами та виконавцями готельних послуг.
В той же час, спірні відносини виникли між власником та балансоутримувачем орендованого майна та орендарем (відповідачем) щодо користування майном на умовах договору оренди.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і прокурора та позивачів, які мали довести з посиланням на конкретні письмові докази (ст..32 ГПК України), що відповідачем порушено умови Договору та норми чинного законодавства.
Таким чином, з огляду на викладене колегія вважає, що відсутні підстави для розірвання спірного Договору та обов’язку повернення орендованого приміщення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга Приватного підприємства «Гостинний двір» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті відповідачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даному випадку покладаються на позивачів.
Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гостинний двір» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2010р. у справі №18/2355 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.12.2010р. у справі №18/2355 скасувати.
В позові відмовити в повному обсязі.
3. Стягнути солідарно з Черкаської обласної ради (18001, м.Черкаси, бул.Шевченка,185, код 31301827) та Комунального підприємства «Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів комунальної власності» (18000, м.Черкаси, бул.Шевченка,185, кім.118 код 04014200) на користь Приватного підприємства «Гостинний двір» (18000, м.Черкаси, вул. Менделєєва,4, код 32934189) 42,50 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.
4. Матеріали справи № 18/2355 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Нєсвєтова Н.М.
Судді Корсакова Г.В.
Кондес Л.О.
14.04.11 (відправлено)