КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2011                                                                                           № 2/67

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Федорчука  Р.В.

          Лобаня О.І.

при секретарі:            

   за участю представників:              

від позивача  -                    не з’явився;                            

від відповідача 1 -              не з’явився;                              

від відповідача 2 -              не з’явився;                                 

розглянувши матеріали

апеляційної скарги    Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від   31.05.2011 р.  

у справі № 2/67 (суддя – Михайлюк С.І.)

за позовом Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції

до 1) Коллективного підприємства «Прилуцька пересувна шляхобудівельна механізована колона агропромислового будівництва»

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про

витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

               Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2011р. у справі № 2/67 у задоволенні позову відмовлено.

           Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Прилуцька об’єднана державна податкова інспекція звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2011 р. у справі № 2/67 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники сторін у судове засідання 27.07.2010 р. не з’явились.

15.07.2011 р. через Відділ документального забезпечення київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника Прилуцької ОДПІ.

Представник відповідача-1 був належним чином повідомлений.  

Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 98) ухвала суду від 30.06.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження була вручена представнику відповідача-1 08.07.2011 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Представник відповідача-2 в поясненнях, наданих в судовому засіданні 18.07.2011 р., заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Податковою міліцією Прилуцької ОДПІ в ході огляду території за адресою: АДРЕСА_1 виявлена залізобетонна споруда розміром 6,4 м. х 5м. х 2,6 м., в яку вмуровані дві металеві ємності, орієнтовними розмірами 1,8 м. х 6,0 м. одна із ємностей заповнена речовиною темного кольору, яка має характерний запах нафтопродуктів.

Виявлене майно взято на облік Прилуцькою ОДПІ, згідно акту опису і попередньої оцінки майна від 25.05.2010 р. №3, як майно, що має ознаки безхазяйного та передано на зберігання директору ПП «Авеста» Кічі В.В. Загальна оцінка даного майна визначена в розмірі 61 510,00 грн.

Підставою взяття на облік вказаного майна стало те, що на момент його виявлення права власності на нього ніхто не заявив.

Враховуючи те, що ніхто не заявив на виявлене Прилуцькою ОДПІ майно протягом 6 місяців з моменту заявлення про знахідку міліції (27.05.2010 р.) та не надав документів, які б засвічували право власності на дане майно в цей строк, позивач вважає, що держава набула право власності в особі Прилуцької ОДПІ на дане майно: залізобетонну споруду розміром 6,4 м. х 5 м. х2,6 м. в яку вмуровані дві металеві ємності.

Обґрунтовуючи можливість звернення  до суду з позовом, Прилуцька ОДПІ посилається на п. 11 ч. 1 ст. 10  Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон).

Згідно з ч. 1 п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону до функцій державних  податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу,  районах  у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних  податкових  інспекцій   належить  подача   до  судів  позовів  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

Заявлені позовні вимоги не  пов'язані з  визнанням угод недійсними і стягненням в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  зі  стягненням  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна.

За ч. 2 п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону  позивач може звертатися до суду  в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням. Відповідно до зазначеної норми законодавства, у позивача відсутні перешкоди звернення до суду саме за захистом своїх порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.  

Таким чином, такий захист може мати місце у правовідносинах, що пов’язані із здійсненням господарської діяльності юридичною особою – позивачем.  

Відповідно до ч. 2 ст.1 ГПК України у випадках,  передбачених законодавчими  актами  України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та інші органи,   фізичні   особи,  що  не  є  суб'єктами  підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, право звернення  до господарського суду  повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України. Таким законодавчим актом, зокрема є Закон України “Про державну податкову службу в Україні”.

Стаття 1 ГПК України є загальною нормою законодавства, яка визначає право державних органів на звернення до суду, а п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону – спеціальною нормою, що конкретизує такі випадки.  

Як вбачається з вимог позовної заяви, позивач звернувся до суду не як юридична особа, яка випадково виявила знахідку, а як державний орган, що діє в інтересах держави. Виходячи з положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, пошук знахідок не входить до компетенції позивача як органу державної податкової служби.

Суд також  вважає, що за змістом ст. ст. 337, 338 ЦК України  знахідка передбачає випадкове, непередбачуване виявлення речі особою.  При цьому річ повинна бути загубленою.  Тобто  власник речі повинен її позбутися по недбалості або упустити її.

Зазначене не може відноситися до залізобетонної споруди розміром 6,4м х 5м х 2,6м, в яку вмуровані дві металеві ємності, орієнтовними розмірами 1,8м х 6,0м.,  та бітуму в кількості 6,8т  та 8,2 т.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Право пред’явлення позову належить саме власнику.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України споруда відноситься до нерухомого майна.   

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”   державна реєстрація речових прав на нерухоме  майно  (далі  - державна  реєстрація  прав)  -  офіційне  визнання і підтвердження державою  фактів  виникнення,  переходу  або  припинення  прав  на нерухоме майно,  обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.                        

Доказів реєстрації права власності за державою  на споруду позивачем не надано.

У листі від 26.11.2010р. № 23 відповідач-1 повідомив позивача, що залізобетонна споруда є його власністю, перебуває на обліку основних засобів підприємства як компресорна установка, в одній із ємностей знаходиться належний  йому бітум в кількості 6,8т., та бітум в кількості 8,2т. належить ПП ОСОБА_1

Листом від 02.12.2010р. відповідач-2  повідомив позивача, що ним орендовано ємність  компресорної установки, яка належить відповідачеві-1, для зберігання бітуму в кількості 8,2 т, належного відповідачеві-2.  

Таким чином колегія судів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги Прилуцької ОДПІ є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2011р. у справі № 2/67 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

  1.          Апеляційну скаргу Прилуцької об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2011 р. у справі № 2/67 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 2/67 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Федорчук  Р.В.

                                                                                          Лобань О.І.