Справа №  1-36/11

Провадження №11/0390/435/11 Головуючий у 1 інстанції:Нєвєров І.М.

Категорія: ст.ст.185 ч.3, 395 КК України Доповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді – Хомицького А.М.,

суддів – Оксентюка В.Н., Польового М.І.,

за участю прокурора – Старчука В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1  на вирок Іваничівського районного суду від 16 травня 2011 року, яким

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Малий Порськ Ковельського району Волинської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з базовою середньою освітою, не працює, неодружений, раніше судимий вироком Ковельського районного суду від 29.03.2004 року за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 19.03.2008 року умовно-достроково на невідбутий строк  10 місяців 16 днів, -

засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, за ст. 395 КК України на 3 (три) місяці арешту.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

          Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області , -

В С Т А Н О В И Л А :

          За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 01.02.2011 року близько 14 год., через дірку в стіні проник в приміщення колишнього корівника, який знаходиться у с. Біличі Іваничівського району та належить ТзОВ «Агро-Сервіс», звідки повторно таємно викрав електродвигун, вартістю 455 грн.

          Він же, будучи ознайомлений з постановою Іваничівського районного суду від 14.07.2010 року про встановлення відносно нього адміністративного нагляду строком на один рік та викладеними в ній відповідними обмеженнями, умисно, самовільно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без відому органів внутрішніх справ залишив місце проживання та перебував з 09 по 24 березня 2011 року в с. Малий Порськ Ковельського району, в м. Кузнецовськ Рівненської області та в с.Линівка Рожищенського району Волинської області.

          У своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, просить вирок змінити, застосувавши до призначеного йому покарання ст. 75 КК України. Зазначає, що судом не врахована та обставина, що постановою Ківерцівського районного суду від 27.11.2007 року позбавлення волі йому було змінено на обмеження волі, а 19.03.2008 року його було умовно-достроково звільнено. Тому строк погашення судимості обчислюється із дня цього звільнення та, із врахуванням звільнення його від покарання у виді обмеження волі, термін погашення судимості складає два роки. Тобто на момент вчинення злочинів він судимості не мав, тому відсутня в його діях  обставина, що обтяжує його покарання –рецидив злочинів. Також суд не врахував, що він знаходиться на обліку в лікаря нарколога, на момент вчинення злочинів згідно ст. 89 КК України не був судимий, потерпілий претензій до нього не має, сума викраденого є невеликою, його батько є інвалідом війни, якому необхідна його допомога.

          У поданому запереченні на апеляцію помічник прокурора Іваничівського району просить вирок щодо засудженого ОСОБА_1  залишити без змін, а його апеляцію без задоволення. Вважає, що судом при обранні покарання повністю враховані вимоги ст. 65 КК України. Вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що за попередній злочин його судимість погашена, оскільки термін погашення судимості за вчинений ним злочин складає 6 років. Не заслуговують на увагу також доводи апеляції про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, оскільки він вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких.

          Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_1  до задоволення не підлягає.

          Висновки суду про винність ОСОБА_1  у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджуються зібраними по справі доказами і ніким не оскаржуються.

          Діям ОСОБА_1  дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

          Посилання в апеляції засудженого на те, що його судимість за попередній злочин є погашеною, а тому судом безпідставно враховано обставину, яка обтяжує його покарання – вчинення рецидиву злочинів, не заслуговує на увагу.

          Як убачається із матеріалів справи (а.с. 106, 109-110), він був засуджений вироком Ковельського районного суду від 29.03.2004 року за ст.ст. 185 ч.3, 75, 76 КК України на 3 роки позбавлення волі із встановленням двохрічного іспитового строку та, у зв’язку із систематичним умисним невиконанням обов’язків, визначених судом, постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11.01.2006 року направлений в місця позбавлення волі для відбування призначеного судом покарання (а.с.111).

          Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин та був засуджений до покарання у виді позбавлення волі, яке відбував реально, строк погашення його судимості, згідно ч.1 п.8 ст.89 КК України, становить шість років з дня відбуття покарання. Тому на час вчинення ОСОБА_1 злочинів судимість за попередній злочин не була погашена і судом обґрунтовано враховано обставину, яка обтяжує його покарання –вчинення рецидиву злочинів.  

          Призначаючи йому покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких та невеликої тяжкості, особи засудженого, який раніше судимий за вчинення злочину проти власності, вчинив рецидив злочинів, обґрунтовано прийшов до переконання про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1  без ізоляції від суспільства.

          Разом з тим, враховано судом і інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності, у тому числі й ті, на які посилається у своїй апеляції засуджений, а тому суд обрав йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3. ст. 185 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

          За таких обставин, підстав для зміни вироку та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, про що ставиться питання в його апеляції, колегія суддів не вбачає.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Вирок Іваничівського районного суду від 16 травня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

Головуючий                    

          Судді