КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2011                                                                                           № 10/2456

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:            Верховця А.А.

          Зеленіна  В.О.

при секретарі:            

розглянувши у  відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:           

           Кредитної спілки “Федерація”

на ухвалу                   господарського суду Черкаської області

           від                                   17.05.2011

у справі                       №10/2456 (суддя Шумко В.В.)

за заявою:                       ОСОБА_1

до                                    фізичної особи – підприємця ОСОБА_2

про                                    визнання банкрутом

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора:                    не з’явився

від боржника:                                не з’явився

від КС “Федерація”:                              Білик О.А. (в.о. голови правління)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17.05.2011 у справі                                              № 10/2456 за заявою ОСОБА_1 про визнання банкрутом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 визнано вимоги кредиторів:             ОСОБА_1 на суму 4 634 930 грн., ВАТ “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг Черкаської філії на суму 3 058,43 грн., КПТМ “Черкаситеплоенерго” на суму                           1 401,39 грн., ДПІ у м. Черкаси на суму 36 791,42 грн., ЧФ АТ “Сведбанк” на суму                      263 749,97 грн. та включено їх у реєстр вимог кредиторів.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою в частині відхилення вимог Кредитної спілки “Федерація”, остання звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у відповідній частині та визнати її конкурсним кредитором по відношенню до боржника.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом частини 3 статті 47 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника висловився за задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники провадження у справі  в судове засідання апеляційної інстанції представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили.                        Враховуючи те, що інші учасники провадження у справі  про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з заявою про порушення справи про банкрутство фізичної особи – підприємця ОСОБА_2.

У встановлений ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(далі в тексті ухвали - Закон) строк Кредитна спілка “Федерація” подала заяву з вимогами до боржника, мотивовану неспроможністю ОСОБА_2 виконати зобов’язання з погашення заборгованості перед заявником в сумі 20493636,66 грн., що виникла на підставі кредитних договорів.

За результатами проведення підготовчого засідання місцевий господарський суд кредиторські вимоги Кредитної спілки “Федерація” до боржника не визнав.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги  і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 2 статті 4-1 названого кодексу встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон).

Відповідно до приписів статті 53 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Стаття 47 Закону про банкрутство передбачає загальні положення про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів). Також, дана норма передбачає, що кредитор – це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами  вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи  державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною 2 пункту 3 статті 47 Закону про банкрутство встановлено, що кредитори з вимогами особистого характеру мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство. При цьому, до заяви кредитора додаються документи, що підтверджують вимоги до боржника (ст. 14 Закону).

Як встановлено судом першої інстанції, заявником в заяві вказується на наявність у нього кредиторських вимог до боржника – ОСОБА_2 на підставі кредитних договорів, укладених між Кредитною спілкою “Федерація” та ОСОБА_2

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Однак, скаржником до заяви про визнання конкурсним кредитором боржника не додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитні договори були укладені з ОСОБА_2 як з фізичною особою-підприємцем, а кошти отримані за даними договорами були використанні для цілей пов'язаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності.

Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що кредит був спрямований саме на здійснення підприємницької діяльності боржника.

Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань у справі про банкрутство задовольнятися не можуть.

За приписами частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За таких обставин, оскільки заявником не надано суду належних доказів на підтвердження виникнення вимог до ОСОБА_2 як до суб’єкта підприємницької діяльності, місцевий господарський суд правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства не визнав скаржника конкурсним кредитором по відношенню до боржника.

З вищенаведеного вбачається, що скаржник в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень при апеляційному проваджені.

З урахуванням викладених положень чинного законодавства й фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано не визнав кредиторські вимоги Кредитної спілки “Федерація”.

Доводи апеляційної скарги правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Оскільки про відхилення вимог Кредитної спілки “Федерація” йдеться лише в мотивувальній частині оскарженої ухвали, ухвала підлягає зміні, шляхом включення відповідного висновку до її резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.   Апеляційну скаргу Кредитної спілки “Федерація” залишити без задоволення.

  2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.05.2011 р. у справі                      № 10/2456 змінити.

  3. Доповнити резолютивну частину ухвали господарського суду Черкаської області            від 17.05.2011 р. у справі  № 10/2456  пунктом наступного змісту: „Вимоги Кредитної спілки “Федерація” у сумі 20 493 636,66 грн. відхилити”.

4.  Матеріали справи № 10/2456 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Гарник Л.Л.

Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Зеленін  В.О.

01.08.11 (відправлено)