КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2011                                                                                           № 41/19

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:            Разіної  Т.І.

          Іваненко  Ю.Г.

при секретарі:           Семенович А.В.

за участю представників:

від позивача:           ОСОБА_1 – дов. №141/2011 від 17.03.2011р.;

від відповідача:       ОСОБА_2 – дов. №306 від 05.04.2011р.;

від третьої особи:          ОСОБА_3 - особисто;          

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан”

на Рішення          Господарського суду міста Києва

від          25.03.2011р.

у справі          №41/19 (суддя Спичак О.М.)

за позовом           Приватного акціонерного товариства „Європейський страховий альянс”

до          Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан”

третя особа          ОСОБА_3

про          стягнення 5 724,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Європейський страховий альянс” (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс”) (далі – позивач)  звернулося до суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” (далі – відповідач) 5 724,78 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно відмовляється відшкодувати позивачу сплачене останнім страхове відшкодування своєму страхувальнику (том справи – 1, аркуші справи – 7-10).

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду (далі – ДТП) №8402282 винними у вчиненні ДТП є дві особи, а саме ОСОБА_3 (страхувальник відповідача) та ОСОБА_4, тому для визначення розміру страхового відшкодування в порядку регресу необхідно встановити розмір часток відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки на думку відповідача вони повинні нести солідарну відповідальність (том справи – 1, аркуші справи – 77-79).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2011р. до участі у справі було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 (далі – третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2011р. у справі №41/19 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 724,78 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том справи – 1, аркуші справи – 89-92).

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2011р. у справі №41/19 скасувати.

          Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно правильності визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягає сплаті в порядку регресу, оскільки винуватцем ДТП є не лише страхувальник відповідача ОСОБА_3, а й інша особа, - ОСОБА_4, про що свідчить постанова Печерського районного суду м. Києва по справі №3-1130-1/09 від 02.07.2009р. На думку відповідача, в даному випадку має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.05.2011р.

В судовому засіданні 11.05.2011р. представник позивача подав клопотання про зміну найменування Закритого акціонерного товариства „Європейський страховий альянс” на Приватне акціонерне товариство „Європейський страховий альянс”. На підтвердження факту правонаступництва представник позивача надав суду копію довідки з ЄДРПОУ, копію Свідоцтва про державну реєстрацію та витяг зі Статуту товариства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011р., на підставі            ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, було здійснено заміну позивача у справі №41/19 Закрите акціонерне товариство „Європейський страховий альянс” його правонаступником – Приватним акціонерним товариством „Європейський страховий альянс”.  

В судовому засіданні 11.05.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2011р. у справі №41/19 скасувати.

В судовому засіданні 11.05.2011р. представник позивача та третя особа заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23.05.2009р. в м. Києві на Набережному шосе сталася ДТП за участю автомобіля Skoda Fabia Combi (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля Peugeot 405 GR (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3 (довідка про ДТП – том справи – 1, аркуші справи – 17-18).

Згідно з довідкою про ДТП №8402282 та постановою Печерського районного суду             м. Києва у справі №3-1131-1/09 від 02.07.2009р. (з урахуванням постанови Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2009р. про виправлення описки) ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи – 1, аркуші  справи – 18-20).

Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль марки Skoda Fabia Combi (реєстраційний номер НОМЕР_1), який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування автотранспортних засобів №2003380 від 23.07.2008р. (том справи – 1, аркуші справи – 11-14).

Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля марки Skoda Fabia Combi (реєстраційний номер НОМЕР_1) внаслідок пошкодження при ДТП, становить 6 234,78 грн., що підтверджується звітом автотоварознавчого дослідження №Ч-15 від 21.01.2011р. та ремонтної калькуляції №Ч-15 від 21.01.2011р., в яких зазначений перелік робіт, необхідних для відновлення  пошкоджених деталей та характеристики відновлювальних робіт (том справи – 1, аркуші справи – 25-28).

Відповідно до страхового акту №1671\09\50\ТР25\00\2 від 21.07.2009р., розрахунку страхового відшкодування (том справи – 1, аркуші справи – 37-39) було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 6 235,84 грн., яка виплачена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами №556 від 09.07.2009р. та №598 від 28.07.2009р.  

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2677997 від 13.01.2009р., позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу саме до відповідача.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та доведеними належними доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В п.37.4 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/2677997 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_3 встановлена Постановою Печерського районного суду м. Києва у справі             №3-1131-1/09 від 02.07.2009р.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Peugeot 405 GR (реєстраційний номер НОМЕР_2) будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/2677997), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки Skoda Fabia Combi (реєстраційний номер НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/2677997), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування автотранспортних засобів №2003380 від 23.07.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 (два) відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВС/2677997) передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 25 500 грн., франшиза – 510,00 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (№5085 від 12.11.2010р.), до якої були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати (том справи – 1, аркуші справи – 41-43). Однак, у встановленому порядку та строки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні розрахунку вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу позивачем вираховано суму франшизи у розмірі 510,00 грн. і заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування у сумі 5 724,78 грн. (6 234,78 – 510,00 = 5 724,78).

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги постанову Печерського районного суду м. Києва по справі №3-1130-1/09 від 02.07.2009р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, апеляційний  господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно названої постанови ОСОБА_4 притягнено до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (недотримання безпечної дистанції), внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля, яким керував ОСОБА_4, з автомобілем, яким керував ОСОБА_3 і обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень. При цьому,                 ОСОБА_4 визнав свою вину в скоєні правопорушення за ст. 124 КУпАП України, тобто фактично визнав вину у завданні пошкоджень автомобілю, належному ОСОБА_3 (страхувальнику відповідача), у зв’язку з чим обставини, встановлені в постанові Печерського районного суду м. Києва по справі №3-1130-1/09 від 02.07.2009р., матимуть безпосереднє відношення при вирішенні питання щодо виплати страхового відшкодування ОСОБА_3 та можливому зверненні його страховика до ОСОБА_4 з регресними вимогами. Натомість, предметом розгляду у даній справі є правомірність регресних вимог позивача, як страховика особи, якій завдано майнової шкоди в результаті ДТП (ОСОБА_5), винуватцем якої визнано страхувальника відповідача – ОСОБА_3 (том справи – 1, аркуші                      справи – 19-20).

Таким чином, зважаючи на те, що за зверненням позивача відповідач виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснив, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вищенаведених правових норм, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги  відсутні.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Каштан” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2011р. у справі №41/19 – без змін.

2. Матеріали справи №41/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Лосєв  А.М.

Судді                                                                                          Разіна  Т.І.

                                                                                          Іваненко  Ю.Г.

17.05.11 (відправлено)