КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2011 № 3/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондратової І.Д.
суддів: Бондар С.В.
Попікової О.В.
при секретарі: Кірієнко А.Л.
за участю представників:
від позивача – не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,
від відповідача – не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 09.03.2011 року
у справі № 3/14 (суддя – Сівакова В.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія"
про стягнення 166159,64 грн.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" про стягнення 111214,13 грн. пені, 21323,07 грн. –3 % річних, 37083,20 грн. інфляційних втрат.
До прийняття рішення у справі позивач в порядку статті 22 ГПК України подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути 77154,24 грн. - пені за період з 11.04.2010 р. по 10.01.2011 р., 65542,40 грн. – інфляційних за період з 13.03.2010 р. по 31.01.2011 р., 23462,00 грн. – 3 % річних за період прострочення з 13.03.2010 р. по 10.02.2011 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Західно - Українська Лізингова Компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011р. у справі 3/14 повністю.
В обґрунтування заявлених позовних вимог скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що новий кредитор не повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, а отже за змістом ст. 517 ЦК України має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2011 р.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції 19.04.2011р. не з’явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 ГК України, є господарський договір.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 15.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопорт-груп"(продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" (покупець) та Приватним підприємством "Термобуд Стандарт" (користувач) було укладено договір купівлі-продажу № 50 (далі – основний договір).
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 39/42 від 15.05.2010 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова компанія" задоволено повністю та розірвано договір № 50 купівлі-продажу від 15.08.2008р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопорт-груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова компанія" 215600,00 грн. попередньої оплати, 2198,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопорт-груп" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 у справі № 39/42 рішення Господарського суду міста Києва № 39/42 від 15.05.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська лізингова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопорт-груп" 862400,00 грн. боргу, 13 562,12 грн. пені, 8 759,62 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України № 39/42 від 14.12.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду № 39/42 від 14.09.2010 залишено без змін.
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Відповідно факт про наявність заборгованості відповідача за договором купівлі-продажу № 50 по оплаті 80 % вартості автокрану договором в розмірі 862400,00 грн. не потребує нового доведення при вирішенні спору у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопорт-груп", як первісний кредитор та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як новий кредитор 28.12.2010 р. уклали договір відступлення належного "Технопорт-груп" права вимоги на стягнення неустойки, інфляційних втрат та процентів, у зв’язку з неналежним виконанням боржником умов укладеного договору № 50 купівлі-продажу від 15.08.2008 р.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до положень ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Таким чином, якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник - не є стороною у цьому правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України) та правом висувати проти вимоги кредитора заперечення (ст. 518 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, новий кредитор – позивач у даній справі листом № 04-01\28-12\10 від 28.12.2010 р. (а.с. 55, т. 1) повідомив боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, надавши належні докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Факт отримання даного листа підтверджується фіскальним чеком № 6632 від 28.12.2010 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 56, т. 1), а відтак доводи заявника апеляційної скарги щодо неповідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та ненадання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.
Таким чином, у позивача правомірно виникло право вимагати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" оплати неустойки, інфляційних втрат та процентів, належних до сплати за порушення боржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 50 від 15.08.2008 р.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010 у справі № 39/42 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі 8624000,00 грн. за основним договором протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання від ТОВ "Технопорт-груп" письмового повідомлення, тобто до 13.03.2010 р.
Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, визначені ст.625 ЦК України, частина 1 якої передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а норми ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (зазначена правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 30.09.2008 № 1/384-07 та постановою Верховного Суду України від 20.12.2010 р. № 10/25). За таких обставин, доводи заявника апеляційної скарги з цього приводу колегією суддів визнаються безпідставними.
За змістом ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 65542,40 грн. за період з 13.03.2010 р. по 31.01.2011 р., а також 3 % річних в сумі 23462,00 грн. за період з 13.03.2010 р. по 10.02.2011 року, розмір яких визначений згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача.
Разом з тим, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в сумі 77155,24 грн. є передчасним, винесеним з порушенням норм матеріального права.
Зокрема, задовольняючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що в силу частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2010р. № 39/42 прострочення виконання зобов'язання з оплати 80 % вартості автокрану мало місце з 13.03.2010 р.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що оскільки договором купівлі-продажу встановлений лише порядок нарахування пені (за кожний день прострочення), при цьому, не встановлений період, за який має зараховуватись пеня, при визначенні періоду нарахування пені слід керуватися приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто в даному випадку нарахування пені можливе лише до 13.09.2010р.
При цьому, колегія суддів відзначає, що заяві про збільшення позовних вимог (а.с. 48, т. 1) позивач період нарахування пені визначив з 11.04.2010 р. по 10.02.2011 р., разом з тим фактично пеня в сумі 77155,24 грн. розрахована ним за 182 дні з 11.04.2010 р. по 09.10.2010 р. В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції також відзначив, що пеня нараховується за період з 11.04.2010 р. по 09.10.2010 р.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що висновок суду першої інстанції про стягнення в сумі 77155,24 грн. за період прострочення з 11.04.2010 р. по 09.10.2010 р. суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, нарахування пені можливе лише до 13.09.2010р.
З метою усунення вказаних порушень, колегія суддів здійснила перерахунок пені та встановила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню за заявлений позивачем період (11.04.2010 р. – 13.09.2010 р.) становить 67633,42 грн. (862400,00 грн. * 58 (11.04.2010 - 07.06.2010)* 10.25 %*2/365 + 862400,00 грн. * 30 (08.06.2010 - 07.07.2010)* 9,50 %*2/365+ 862400,00 грн. * 33 (08.07.2010 - 09.08.2010)* 8,50 %*2/365+ 862400,00 грн. * 33 (10.08.2010 - 13.09.2010)* 7.75 %*2/3) В стягненні пені за несвоєчасну сплату 80 % вартості автокрану в сумі 9521,82 грн. слід відмовити.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені. При цьому враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 року у справі № 3/14 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Західно-Українська Лізингова Компанія" (м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 31362539) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 67633 (шістдесят сім тисяч шістсот тридцять три) грн. 42 коп. пені, 65 542 грн. 40 коп. (шістдесят п‘ять тисяч п‘ятсот сорок дві) грн. 40 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 23 462 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп., 1565 (одну тисячу п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита, 222 (двісті двадцять дві) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В стягненні пені в сумі 9521,82 грн. – відмовити".
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.
4. Матеріали справи № 3/14 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Кондратова І.Д.
Судді Бондар С.В.
Попікова О.В.
20.04.11 (відправлено)
- Номер:
- Опис: стягнення 1 331 675 грн. 81 коп.
- Тип справи: Видача дублікату наказу (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 3/14
- Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
- Суддя: Кондратова І.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.04.2016
- Дата етапу: 01.06.2016
- Номер:
- Опис: Про стягнення 25801,70
- Тип справи: Позовна заява, подана прокурором
- Номер справи: 3/14
- Суд: Господарський суд Чернігівської області
- Суддя: Кондратова І.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 24.01.2011
- Дата етапу: 05.04.2011
- Номер:
- Опис: 290
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 3/14
- Суд: Господарський суд Сумської області
- Суддя: Кондратова І.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 15.01.2004
- Дата етапу: 09.02.2004