УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                  Григор’євої І.В.

суддів    Єленіної Ж.М., Шибко Л.В.,

за участю прокурора                  Підвербної Г.Я.,              

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 липня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області Бескишкого М. на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 червня 2010 року, яким

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,  раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, вирок щодо якого набрав законної сили та не оскаржується.

    В апеляційному порядку справа не переглядалася.

    ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що він 21 січня 2010 року, приблизно о 23.00 годині, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_6, шляхом вибивання вхідних дверей, проникли до будинку АДРЕСА_1, звідки , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито викрали чуже майно - гроші на загальну суму 1000 грн., які належали громадянину ОСОБА_7

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки суд безпідставно та неправильно застосував кримінальний закон – статтю 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за обставин, викладених у вироку ґрунтуються на зібраних і перевірених у судовому засіданні доказах,  та у касаційній скарзі не оспорюються.   

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням не дотримався вимог кримінального закону, є обґрунтованими.   

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, приймаючи рішення, у мотивувальній частині вироку зобов’язаний навести обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, належним чином мотивувати своє рішення у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням лише у тому випадку, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, належно вмотивувавши такий свій висновок.

Проте, як вбачається з вироку суду та матеріалів кримінальної справи, ці вимоги суд не виконав та не обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а лише послався на обставини, що пом’якшують покарання.   

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 за місцем проживання зарекомендував себе посередньо, офіційно не працює, проживає за рахунок випадкового заробітку.

Крім того, судом не в достатній мірі враховано, що злочин вчинений ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а також, те що вчинив він його у стані алкогольного сп’яніння та відносно особи похилого віку, шкоду завдану злочином не відшкодував. Крім того, в судовому засіданні потерпілий наполягав на суворій мірі покарання.

А ті обставини, що засуджений повністю визнав себе винним, щиро покаявся, не дають підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.   

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора в частині неправильного застосування кримінального закону, що на думку колегії суддів, потягло і неправильне призначення судом покарання ОСОБА_5 і є підставою для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд.   

При новому розгляді справи, якщо винність ОСОБА_5 у вчиненні злочинів буде доведено, а кваліфікація його дій підтверджена, суду необхідно призначити йому покарання з дотриманням усіх вимог кримінального закону, враховуючи те, що призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.     

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

    у х в а л и л а :   

касаційну скаргу  заступника прокурора Донецької області задовольнити.  

Вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд.    

С у д д і :   

  Григор’єва І.В.                      Єленіна Ж.М.               Шибко Л.В.