ц
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2011 р. Справа № 2а-7244/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О. В
при секретарі Кравець Є.С.
за участю:
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення недоїмки, -
ВСТАНОВИВ :
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, в якому позивач просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму недоїмки в розмірі 11630,34 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не сплачує, несвоєчасно сплачує страхові внески, у зв’язку з чим до відповідача застосовані фінансові санкції та нарахована пеня в сумі 11630,34 грн.
Відповідач надав суду заперечення в яких зазначив, що відносно відповідача не проводилось жодної перевірки з приводу сплати страхових внесків та позивачем не надано жодного документа з приводу того, звідки взялася саме ця сума боргу, а тому в задоволені позову слід відмовити.
В судове засідання представник позивача не з’явився, просив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстроване в УПФУ в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Згідно з ч..2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Пунктом 11.11 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління ПФУ 19.12.2003 р. №21-1, передбачено, що платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно додатку 23.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 5.1.4 названої Інструкції передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України № 1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058-ІV встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
На підставі вищезазначеної норми Закону України № 1058-ІV, до відповідача застосовано рішення №73 від 11.02.2009 року на суму 11630,34 грн. Зазначене рішення отримано відповідачем 16.04.2009 року та не оскаржувалося.
Статтею 23 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванняпередбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, суду не доведено належними доказами необхідність стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми в розмірі 11630,34 грн., яка застосована за рішенням №73 від 11.02.2009 року та складається зі штрафу та пені які нараховані на суми несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, які не доведені суду також.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову позовом Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення недоїмки –відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 02.02.2011 року.
Суддя
О.В. Єфанова