Справа №2-104/08
2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2008 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Умнової О.В.
при секретарі - Скопенко Л.А., Тарусові В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Державного казначейства України, Прокуратури Тернопільської області, Прокуратури Чернівецької області, Управління Служби безпеки України у Чернівецькій області
- про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства та прокуратури, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулися до суду із зазначеними вище позовами. Мотивують вимоги тим, що відділом боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Чернівецькій області 13.02.2003 року незаконно порушено відносно них кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст. 149 КК України, в подальшому аналогічно, без будь-яких підстав, порушувалися цим же органом кримінальні справи за ознаками ст.ст. 255 ч. 1 та 209 ч. 2 КК України. Протягом 27 місяців у якості слідчо-арештованих їх утримували в слідчому ізоляторі. В ході оперативно-слідчих дій неодноразово проводились обшуки та виїмки за їх місцем проживання та роботи. Значна частина предметів і товару, які були вилучені по місцю проживання рідних та близьких через умови і тривалі строки зберігання прийшли в непридатність, а окремі з них слідчими втрачено. Постановою прокуратури Тернопільської області від 9.12.2005 року кримінальне переслідування відносно них припинено через недоведеність у вчиненні злочинів, хоча в описовій частині постанови слідчим зазначено про відсутність події злочину. Таким чином, досудове слідство та судовий розгляд кримінальної справи відносно них тривав більше 33 календарних місяців. Вказують на те, що порушенням та тривалим розслідуванням кримінальної справи, утриманням під вартою в слідчому ізоляторі їм заподіяна матеріальна та моральна шкода.
Так, ОСОБА_1 посилається на те, що до арешту утримував сім'ю у складі 6 чоловік та займався підприємницькою діяльністю, яка полягає в заготовці та переробці карпатської деревини. Щорічно від підприємницької діяльності мав прибуток більше 200000 грн. За час 33 місячного розслідування кримінальної справи він втратив заробіток у розмірі 662340,36 грн. Після порушення кримінальної справи був накладений арешт на належну йому лісозаготівельну техніку та заготовлену деревину. Через заборону органу досудового слідства, пиломатеріали (451 куб.м. заготівельної дошки) прийшли у непридатність, внаслідок чого йому заподіяно матеріальний збиток на суму 206800 грн., що підтверджується висновками фітосанітарного та судового експертів, за отримання яких сплачено 1000 грн. Крім того, для захисту своїх конституційних і процесуальних прав був змушений сплатити за послуги адвоката та отримання правової допомоги 40000 грн. Вказує на те, що внаслідок порушення та тривалого розслідування кримінальної справи, утримання під вартою в слідчому ізоляторі йому спричинено фізичні та моральні страждання, заподіяно моральна шкоди, розмір якої він оцінює в суму 1500000 грн. Обґрунтовує моральну шкоду тим, що перебування в ізоляторі призвело до різкого погіршення його та членів його сім'ї фізичного стану, порушило стан душевної рівноваги, ізоляція від суспільства завдала незворотної втрати його авторитету, іміджу, стосунків з діловими партнерами, родичами та знайомими.
ОСОБА_2 вказує на те, що протягом п'яти років, починаючи з 1998 року, перебував в США з причин трудової еміграції, мав право на проживання та працю в цій країні. Володів малим приватним бізнесом та отримував значні прибутки. За 2002 рік дохід від його підприємницької діяльності склав 44342 доларів США. Внаслідок незаконного порушення відносно нього кримінальної справи, тривалого розслідування та утримання під вартою, він втратив заробіток на суму 615799, 47 грн. На послуги адвокатів та отримання правової допомоги витратив 43450 грн. Моральну шкоду оцінює в суму 1500000 грн., посилаючись на те, що перебуваючи у слідчому ізоляторі призвело до різкого погіршення фізичного стану, він переніс оперативне медичне втручання, перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, став інвалідом 3-ї групи. Ізоляція від суспільства завдала незворотної втрати його авторитету, іміджу, стосунків з діловими партнерами, родичами знайомими, фактично розірвала сімейні стосунки з жінкою - громадянкою США, з якою він проживав в громадянському шлюбі. Тривале перебування в США надало йому право на працю в цій країні з подальшою можливістю отримання громадянства. Арешт на території України та факт притягнення до кримінальної відповідальності, незважаючи на реабілітацію, позбавив права отримання нової візи та повернення до США.
ОСОБА_3 посилається на те, що протягом трьох років, починаючи з 2000 року перебував з причин трудової еміграції в США, мав право на проживання і працю в цій країні, отримував пристойний заробіток. Так, його прибуток від трудової діяльності в США протягом 2002 року складав 3000 доларів США щомісячно. Зазначив, що внаслідок неправомірних дій органів дізнання, досудового слідства ним був втрачений заробіток на суму 499950 грн. Крім того, органом досудового слідства був накладений арешт на належний йому автомобіль ВАЗ-2109 д.н.НОМЕР_1 та поміщено даний транспортний засіб на платну автостоянку, за послуги якої, після звільнення з-під арешту було сплачено 2226,75 року. При зберіганні автомобіля було розбито лобове скло, вартістю 250 грн. Моральну шкоду визначив у розмірі 1200000 грн. В обґрунтування її наявності зазначив, що перебування в слідчому ізоляторі призвело до різкого погіршення фізичного стану, отримав травму голови, перебував на стаціонарному лікуванні. Ізоляція від суспільства завдала незворотної втрати його авторитету, іміджу, стосунків з діловими партнерами родичами та знайомими, фактично розірвала сімейні стосунки з дівчиною, громадянкою США, з якою він проживав в громадянському шлюбі. В зв”язку з арештом на території України та притягненням до кримінальної відповідальності, незважаючи на реабілітацію, він позбавлений права отримання нової візи та повернення до США.
Просять стягнути за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 заподіяні органом досудового слідства матеріальні збитки в розмірі 910140,36 грн., 1500000 в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користьОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 683489,47 грн., 1500000 грн. - моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 502426,75 грн. - матеріальної шкоди та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1200000 грн.
В судовому засіданні представник позивачів підтримав позови з викладених в них підстав, просив задовольнити вимоги.
Представник Державного казначейства України позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог. В обґрунтування позиції зазначив, що незаконність дій органів дізнання, досудового слідства по відношенню до позивачів не встановлена, що унеможливлює відшкодування шкоди на підставі положень Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Крім того, вважає, що позивачі не довели факту завдання їм шкоди у розмірах, зазначених в позовних заявах, не довели за яких обставин і якими саме діями заподіяно шкоду, не було достовірно встановлено причинно-наслідкового зв”язку між порушеними життєвими зв'язками і стосунками та діями органів дізнання та досудового слідства. Розмір відшкодування моральної шкоди значно завищений та не обґрунтований.
Представник прокуратури Тернопільської області Морозов В.Ю. позов не визнав. Вказав на те, що прокуратурою Тернопільської області кримінальна справа відносно позивачів не порушувалась, під час додаткового розслідування кримінальної справи прокуратурою Тернопільської області обвинувачення позивачам не пред”являлося і запобіжний захід, крім обраного судом у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, не обирався. Вважає, що прокуратура Тернопільської області є неналежним відповідачем по даній справі.
Представник прокуратури Чернівецької області та Тернопільської області Ущапівський Я.В. позов не визнав, мотивуючи тим, що незаконність дій органів дізнання, досудового слідства по відношенню до позивачів не встановлена, вини у заподіянні збитків останнім не вбачається, що унеможливлює відшкодування шкоди позивачам згідно із Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” .
Представник Управління СБ України в Чернівецькій області позов не визнала. В обґрунтування позиції зазначила, що для виконання завдань, покладених на органи досудового слідства, чинним законодавством надаються повноваження затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі (ст.115 КПК України), а також застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ст.149 КПК). Тобто, процесуальні дії органів дізнання та досудового слідства не виходили за рамки чинного законодавства України. Підстави і порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди визначені Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” та Положенням про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, затвердженими спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. № 6/5/3/41. Даним Законом та Положенням передбачено, що розмір відшкодування шкоди визначають ті органи, які провадили слідчі дії. Для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України, з заявою про відшкодування шкоди. У вказаній кримінальній справі слідчі дії на завершальному етапі її розслідування провадились слідчим прокуратури Тернопільської області, яким і прийнято процесуальне рішення про закриття справи. З часу закриття кримінальної справи слідчим прокуратури Тернопільської області (9.12.2005 року) пройшло більше шести місяців, будь-які відомості про направлення ним відповідного повідомлення обвинуваченому та визначення відповідно до законодавства розміру матеріальної шкоди, що підлягала б відшкодуванню, відсутні. Вважає, що позивачі для вирішення питання про відшкодування їм завданої матеріальної шкоди мали право, у встановленому порядку, звернутися з відповідними заявами до прокуратури Тернопільської області, яка повинна була визначитися з її розміром. Вказала на те, що розмір відшкодування моральної шкоди значно завищений, що суперечить п.3 ст. 13 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Обґрунтованого розрахунку суми відшкодування моральної шкоди позивачі не надали. Крім того, зазначила, що рішення органів дізнання та досудового слідства Управління СБ України в Чернівецькій області про порушення кримінальної справи стосовно позивачів, їх затримання в порядку вимог ст. 115 КПК України та притягнення як обвинувачених у встановленому порядку не скасовувались, запобіжний захід - взяття під варту обирався Ленінським районним судом м. Чернівці, строки слідства у справі та тримання під вартою обвинувачених продовжувались органами прокуратури та судовими інстанціями. Підстав стверджувати, що зазначені дії були незаконними і в результаті їх вчинення позивачам була заподіяна шкода, відсутні.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи №202 вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2003 року відділом боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Чернівецькій області порушено кримінальну справу №1221 стосовно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, тобто, - здійснення ними відносно людей незаконних угод, пов'язаних із законним та за їх згодою переміщенням через державний кордон України для подальшої передачі іншій особі (особам) з метою залучення людей в боргову кабалу і експлуатація їх праці.
21.02.2003 року відділом боротьби з корупцією та організованою злочинністю Управління СБУ в Чернівецькій області стосовно цих же осіб порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України, тобто створення злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів та участь у вчинюваних цією організацією злочинах, яка об'єднана в одне провадження із зазначеною вище кримінальною справою.
26.02.2003 року кримінальна справа через прокуратуру Чернівецької області прийнята до провадження слідчим відділом Управління СБ України в Чернівецькій області. В цей же день, ОСОБА_2, ОСОБА_1,ОСОБА_4, ОСОБА_3 були затримані в порядку ст. 115 КПК України
7.03.2003 року Ленінським районним судом м. Чернівці у відношенні ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3було обрано запобіжний захід - взяття під варту.
14.07.2003 року слідчим відділом Управління СБ України в Чернівецькій області порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3., за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.209 КК України, тобто неодноразове та за попередньою змовою вчинення ними фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами, здобутими завідомо злочинним шляхом, з використанням зазначених коштів для здійснення господарської діяльності, вчинене в складі організованої групи, яка в той же день об'єднана в одне провадження з вище вказаною кримінальною справою.
В процесі розслідування кримінальної справи ОСОБА_2,ОСОБА_4, ОСОБА_1. та ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.149, ч.2 ст.209 КК України, їм інкримінувалось створення в 1998 році організованої злочинної групи з метою вчинення особливо тяжких злочинів, яка згодом перетворилась в злочинну організацію зі стійким ієрархічним об'єднанням, члени якої за попередньою змовою зорганізувались для спільної діяльності і впродовж років, неодноразово здійснювали стосовно людей, а саме 52 жителів Чернівецької області, незаконні угоди, пов'язанні із законним та за їх згодою переміщенням через державний кордон України для подальшої передачі іншій особі (особам) з метою залучення цих людей в боргову кабалу і експлуатації їх праці на території США. Також, їм інкримінувалось неодноразове та за попередньою змовою вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами, здобутими завідомо злочинним шляхом та використанням зазначених коштів для здійснення господарської діяльності, а також створення організованої групи в Україні для легалізації (відмивання) вказаних грошових коштів.
В ході розслідування кримінальної справи накладено арешт на майно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3., проводились обшуки та виїмки за місцем проживання та роботи.
11.08.2004 року кримінальна справа з обвинувальним висновком направлена для визначення підсудності в Апеляційний суд Чернівецької області, який 13.08.2004 року направив її для розгляду по суті в Кіцманський районний суд Чернівецької області.
В подальшому кримінальна справа для розгляду направлена в Сторожинецький районний суд Чернівецької області, який 30.04.2005 року під час судового розгляду задовольнив клопотання прокурора та змінив підсудним ОСОБА_1,ОСОБА_4, ОСОБА_1. та ОСОБА_3 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
21.04.2005 року Сторожинецьким районним судом Чернівецької області, з підстав неповноти слідства, кримінальну справу направлено на додаткове розслідування.
5.07.2005 року Апеляційний суд Чернівецької області залишив ухвалу Сторожинецького районного суду від 21.04.2005 року без змін.
9.12.2005 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_3у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.209, ч.3 ст.149 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.149 КК України закрита за недоведеністю їх участі у вчиненні цих злочинів.
7.03.2007 року Тернопільським міськрайонним судом постанову про закриття кримінальної справи скасовано в частині підстави закриття кримінальної справи та направлено прокурору Тернопільської області для відновлення досудового слідства та прийняття рішення відповідно до діючого законодавства.
В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що обвинувачені ОСОБА_2,ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жодних дій спрямованих на незаконне переміщенні людей через державний кордон України не здійснювали, так як всі особи з України виїжджали на законних підставах, при перебуванні цих осіб за кордоном жодних дій спрямованих на залучення їх в боргову кабалу та експлуатацію їх праці за кордоном також не здійснювали, тому в їх діяннях відсутній склад злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України.
Крім цього, враховуючи, що кримінальна відповідальність за злочини, передбачені ч.1 ст.255, ч.2 ст.209 КК України введена лише з моменту прийняття КК України 1.09.2001 року, діяння ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3., які підпадають під ознаки складу цих злочинів, мали місце до 1.09.2001 року, а також під час розслідування кримінальної справи не встановлено, що кошти, які ОСОБА_2,ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відправляли в Україну, були зароблені ними злочинним шляхом, тому в даному випадку відсутня подія злочину, передбаченого ч. 1 ст.255, ч.2 ст.209 КК України.
Постановою старшого слідчого прокуратури Тернопільської області від 3.04.2007 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України - закрито за відсутності в їх діяннях складу цього злочину, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1., ОСОБА_4, ОСОБА_3у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.2ст.209 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України - закрито за відсутністю події злочину.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури суду” підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та іншими актами законодавства.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Судом встановлено, що внаслідок незаконного притягнення позивачів як обвинувачених, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуків, виїмок, незаконного накладення арешту на майно, позивачам заподіяна матеріальна шкода, яка відповідно до Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” підлягає відшкодуванню.
ОСОБА_1, до затримання і арешту займався підприємницькою діяльністю, яка полягає в заготовці та переробці карпатської деревини. Щорічно від підприємницької діяльності мав прибуток більше 200000 грн. В 2002 році отримав від підприємницької діяльності 240851 грн. (20070,92 щомісячно), що підтверджується довідкою начальника ДПІ у Путильському районі Чернівецької області (а.с.32 т.1). За час 33 місячного розслідування кримінальної справи він втратив заробіток у розмірі 662340,36 грн. (20070,92 грн. Х 33 міс.). Після порушення кримінальної справи був накладений арешт на належну йому заготовлену деревину (а.с.40-41 т.1). Через заборону органу досудового слідства, пиломатеріали (451 куб.м. заготівельної дошки) прийшли у непридатність, внаслідок чого ОСОБА_1. заподіяно матеріальний збиток на суму 206800 грн., що підтверджується висновками фітосанітарного та судового експертів (а.с.40-47 т.1). За отримання висновків експертиз останнім сплачено 1000 грн. (а.с.51 т.1).
ОСОБА_2 протягом п'яти років, починаючи з 1998 року, перебував в США з причин трудової еміграції, мав право на проживання та працю в цій країні. Працюючи в даній країні отримував значні прибутки, займаючись підприємницькою діяльністю. Відповідно до Декларації про подохідний податок за 2002 рік (а.с.39-41 т.2), дохідОСОБА_2від підприємницької діяльності в США склав 44342 доларів США. Внаслідок незаконного порушення відносно нього кримінальної справи, тривалого її розслідування та утримання під вартою, він втратив заробіток на суму 615799, 47 грн. (3695,17 доларів США (щомісячний заробіток) Х 33 місяці = 121940,47 доларів США Х 5,05 (за курсом НБУ).
ОСОБА_3 починаючи з 2000 року перебував з причин трудової еміграції в США, мав право на проживання і працю в цій країні, отримував заробіток. Прибуток ОСОБА_3від трудової діяльності в США протягом 2002 року складав 3000 доларів США щомісячно. Внаслідок неправомірних дій органів дізнання, досудового слідства втрачений заробіток останнього складає 499950 грн. (3000 дол. США (щомісячний прибуток) Х 33 місяці = 99000 доларів США х 5,05 грн. = 499950 грн.). Крім того, органом досудового слідства був накладений арешт на належний ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ-2109, який помістили на платну автостоянку, за послуги якої, після звільнення з-під арешту, було сплачено позивачем 2226,75 року (а.с.16-18 т.3). При зберіганні автомобіля було розбито лобове скло, вартість якого складає 250 грн. (а.с.14 т.3).
Зазначені вище матеріальні збитки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають стягненню за рахунок Державного бюджету на користь позивачів.
Вимоги позивачів щодо відшкодування коштів, сплачених за послуги адвокатів та отримання правової допомоги обґрунтовані частково і підлягають задоволенню в частині документально підтверджених витрат, а саме: на користьОСОБА_2підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 6900 грн. (а.с.14-16 т.4), на користь ОСОБА_3- 11522 грн. (а.с.19-22 т.4).
Суд не приймає до уваги надані представником позивачів довідки ЮФ “Надія” про понесення останніми витрат за надання юридичної допомоги, оскільки вони не можуть бути оцінені судом як допустимі докази, в силу відсутності первинних документів.
Суд вважає, що внаслідок незаконного притягнення як обвинувачених, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування кримінальної справи обшуків, виїмок, незаконного накладення арешту на майно, позивачам заподіяна моральна шкода, оскільки останні тривалий час були позбавлені можливостей реалізації своїх звичок і бажань, спілкування з рідними та знайомими, перебування в слідчому ізоляторі призвело до різкого погіршення фізичного стану та здоров'я позивачів, втрати роботи, як в Україні, так і за її межами, ізоляція від суспільства завдала незворотної втрати авторитету, іміджу, стосунків з діловими партнерами, родичами та знайомими, що призвело до негативних наслідків морального характеру, порушення нормальних життєвих зв'язків позивачів, та вимагає від останніх додаткових зусиль для організації їх життя.
Згідно зі ст. 13 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” відшкодування моральної шкоди провадиться за весь час перебування під слідством чи судом виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством чи судом, з урахуванням обставин справи.
Враховуючи встановлене судом, з урахуванням обставин справи, а також характеру, обсягу та тривалості завданих позивачам моральних страждань та виходячи з принципів об`єктивності, розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що вимоги останніх про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, а саме відшкодувати кожному з позивачів, за рахунок коштів Державного бюджету України по 500 000 грн. - моральної шкоди.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності суд вважає, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_1., ОСОБА_3обґрунтований і підлягає частковому задоволенню в частині стягнення сум зазначених вище.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1176 ЦК України, ст.ст.1,2,3,4,13 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3до Державного казначейства України, Прокуратури Тернопільської області, Прокуратури Чернівецької області, Управління Служби безпеки України у Чернівецькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства та прокуратури задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України ( м. Київ вул. Бастіонна,6) за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 суму втраченого доходу за час незаконного тримання під вартою у розмірі 662340, 36 грн., 206800 грн. - вартості пошкодженої деревини, 1000 грн. - вартості проведеної експертизи та 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства та прокуратури, всього 1370140, 36 грн.
Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України ( м. Київ вул. Бастіонна,6) за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 суму втраченого доходу за час незаконного тримання під вартою у розмірі 615799, 47 грн., 24240 грн. - вилучені кошти на кордоні, 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства та прокуратури та 6900 грн. - витрат на правову допомогу, всього 1146939, 40 грн.
Стягнути з Держави Україна в особі Державного казначейства України ( м. Київ вул. Бастіонна,6) за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_3суму втраченого доходу за час незаконного тримання під вартою у розмірі 499950 грн., вартість автостоянки - 2226,75 грн., вартість розбитого лобового скла - 250 грн., правова допомога - 11522 грн. та 500 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів попереднього слідства та прокуратури, всього 513948,75 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Роз'яснити сторонам, що мотивувальна частина рішення буде виготовлена протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський райсуд м. Києва.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Умнова О.В.