ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2011 р. Справа № 21/3-14/272
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіОстапенка М.І.
суддіКондратової І.Д.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивачаОСОБА_1- представник за дов. № 52-16/11 від 09.01.2011р.,
від відповідача 1ОСОБА_2.- представник за дов. № 14/03-20 від 27.12.2010 р.,
від відповідача 2ОСОБА_3 - представник за дов. № 23ю/441 від 11.11.2010 р.,
від третьої особи 1не з'явились,
від третьої особи 2не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р.
у справі № 21/3-14/272 Господарського суду Полтавської області
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
до1) Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Державне підприємство "Придніпровська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Статутне територіально-галузеве об’єднання "Південна залізниця"
простягнення 16095,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.02.2010р. відмовлено в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта" про стягнення 16095,52 грн. через відсутність правових підстав для його задоволення.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишена без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2010р. залишено без змін з тих самих підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2010 р. рішення Господарського суду Полтавської області від 11.02.2010р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.03.2011р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. позов задоволено частково, припинено провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача збитки в сумі 16095,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 160,96 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. у справі № 21/3-14/272 залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі –ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів від 03.03.2008 р. № 891/2/2118, укладеного між ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" та позивачем, договору про надання послуг по оформленню, прийманні та відвантаженню вантажів по договорам замовника з третіми особами по території України і на експорт № 2570/10 від 01.07.1999р., укладеного між ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта" та АТ "Укртатнафта", 14.04.2008р. р. відправником вантажу —ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта" (відповідач-2) зі станції Кагамликська Південної залізниці на адресу позивача у вагоно-цистернах № № 72796182; 72782089; 74951617; 74233651; 73949372 по залізничних накладних (№№ 44520758/0106422; 44520759/0106423; 44520760/0106424; 44520761/0106425; 44520762/ 0106426) було відвантажено нафтопродукти (дизельне паливо). Вартість партії поставленого дизельного палива була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3758 від 11.04.2008 р. на суму 1861929,60 грн.
На підставі наданих сторонами доказів у справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що по прибутті вантажу на станцію призначення, вантаж був виданий вантажовідправнику 21.04.2008 р. був виданий позивачу у порядку встановленому статтею 52 Статуту залізниць України без перевірки ваги, оскільки в технічному в комерційному відношеннях вагон цистерна була справна (пломба відправника не порушена).
При прийманні нафтопродуктів на станції призначення за кількістю вантажоодержувачем у вагоно-цистерні № 72782089 було встановлено нестача нафтопродуктів (вага визначена при контрольному зважуванні не відповідає вазі вказаній в залізничній накладній № 44520759/0106423 і менша на 2,950 тон.), про що було своєчасно повідомлено відповідача 2 факсограмою від 21.04.2008р. № 52-07/2637.
22.04.2008р. відповідач - 2 факсограмою № 1000-402 повідомив, що цистерна № 72782089 по накладній № 44520759 була відправлена 14.04.2008р. на станцію Кривий Ріг, Придніпровської залізниці. Вага вантажу в указаній цистерні визначалась на електронних вагонних вагах при відправленні. Цистерна здана без зауважень до перевозки під охорону безпосередньо на наливній естакаді ЗАТ "Торговий Дім "Укртатнафта" підрозділу ВОХР Південної залізниці і опломбована ЗПУ згідно правил пломбування і відвантажувальних документів. Недостача могла виникнути, як зазначив 2-й відповідач, тільки на шляху перевезення по залізниці.
На вимогу вантажоодержувача був складений комерційний акт серії БН № 749887/33 від 22.04.2008 р., яким зафіксовано факт недостачі нафтопродуктів (2950 кг), а також зазначено, що вагон прибув у комерційному та технічному відношенні справний, з непорушеною ЗПП "Варта-Універсал-М" на зливному люку, за відсутності ознак течі вантажу.
Судами враховано, що після прибуття цистерни позивачем було замовлено експертизу Дніпропетровської обласної торгово-промислової палаті. Згідно акту експертизи від 22.04.2008 р. № 821-Э за результатами заміру в цистерні № 72782089 було виявлено 45681 кг дизельного палива, що на 2269 кг менше проти кількості, вказаної в накладній № 44520759.
Судами попередніх інстанцій комерційний акт та акт експертизи визнані належними і допустимими доказами підтвердження наявності обставин, які є підставою для матеріальної відповідальності ТОВ "Торговий Дім "Укртатнафта" як вантажовідправника.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову за рахунок відповідача-2 з огляду на наступне.
Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457 (далі –Статут).
Згідно зі ст. 6 Статуту накладна –це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 920 Цивільного кодексу України унормовано, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
При цьому, відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
У відповідності до п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
За змістом п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно п. "а" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій на підставі досліджених та оцінених доказів встановлено, що вантаж прибув на станцію призначення з недостачею у цистерні, яка у технічному та комерційному відношенні справна, ЗПП "Варта-Універсал-М" не порушений, а теча вантажу відсутня, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду про наявність підстав для відповідальності вантажовідправника за недостачу, відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Доводи скаржника щодо неналежності поданих позивачем доказів (накладної, комерційного акту, акту експертизи, тощо) колегією суддів відхиляються, оскільки згідно імперативних приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства встановлених судами попередніх інстанцій обставин, колегія суддів вважає, що висновки господарського суду першої інстанції, з якими погодилась апеляційна інстанція, щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача збитки в сумі 16095,52 грн., розмір яких обчислювався, виходячи від вартості недостачі з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 10.03.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р. у справі № 21/3-14/272 –без змін.
Головуючий суддя Остапенко М.І.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.