Справа № 11-125/2008 р.                                                  Головуючий у 1 інстанції Крапивний В.І.

Категорія ст.125 ч.2 КК                                                                    Доповідач  Трейтяк О.П.

 

 

                                                                              В И Р О К

                        І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

27 лютого 2008 року             Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

 

                   Головуючого ТРЕЙТЯК  О.П.

                   Суддів АКУЛЕНКО  С.О., ДЕМЧЕНКА  О.В.

                   при секретарі МАСЛОВІЙ  О.В.

                   з участю прокурора ЩЕРБАКА  О.В.

                            засудженого ОСОБА_1

                           

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь в судовому засіданні, на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2007 року.

 

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Корюківка Чернігівської області, українець, громадянин України, раніше судимий: 1) 14.04.1998 року за ст.ст.81 ч.3, 45 КК України до 3 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 1 рік та штрафом 170 гривень; 2) 19.03.1999  року за ст.ст. 17,81 ч.3, 81 ч.3, 140 ч.2, 42,43 КК України до 5 років позбавлення волі; 3) 21.09.2004 року за ст.ст.185 ч.3,71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 19.04.2007 року умовно-достроково на 8 місяців 9 днів,

засуджений за ст. 125 ч.2 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі.

 

         На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано не відбуте покарання за вироком від 21.09.2004 року і остаточно ОСОБА_1 призначено 2 роки обмеження волі.

 

         Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 18 липня 2007 року близько 22 години в АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в будинку та на подвір'ї під час сварки зі своєю колишньою дружиною  ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків почав її бити руками, звалив на землю, тягав її за волосся,  хапав за шию, душив її, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

 

         В апеляції прокурор, який приймав участь в судовому засіданні, зазначає, що доказовість вини ОСОБА_1  не оспорюється, але з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_1 та призначеною йому мірою покарання погодитись неможливо через м'якість призначеного покарання; при перекваліфікації дій ОСОБА_1 судом не повністю враховані покази потерпілої, свідків та інші обставини справи; при призначенні покарання ОСОБА_1 судом не враховано, що злочин він скоїв в період умовно-дострокового звільнення від покарання, за цей же період двічі притягувався до адміністративної відповідальності, що свідчить про його негативну поведінку, та просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити новий вирок, призначивши йому покарання за ст.15 ч.1, 115 ч.1 КК України 7 років позбавлення волі та за сукупністю вироків 7 років 3 місяці позбавлення волі.

 

         Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав апеляцію частково і вважав, що кваліфіковані дії ОСОБА_1 судом правильно, але неправильно застосований кримінальний закон при призначенні покарання і просив вирок скасувати тільки в частині призначеного покарання,  пояснення засудженого ОСОБА_1, який згоден з вироком суду першої інстанції і просить пом'якшити йому покарання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково.

 

         Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

 

         Засуджений ОСОБА_1 в суді показував, що 18 липня 2007 року ввечері, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, посварився з колишньою дружиною через те, що вона випиває, погано, на його думку доглядає їхню дитину, часто, залишаючи її з хворою бабусею. Під час сварки він наніс дружині декілька ляпасів долонею по обличчю, потім за коси витяг її на подвір'я, де продовжував бити та тримав рукою за шию, щоб вона не втекла. Коли сусід ОСОБА_3 наніс йому декілька ударів металевим прутом, він залишив дружину та схопивши металевого прута, виштовхав ОСОБА_3 на вулицю, де вдарив його цим же прутом, а потім розвернувся і пішов до свого дядька. Наміру вбивати колишню дружину у нього не було і, якби хотів це зробити, то ніхто і ні що не заважало йому позбавити її життя.

 

         Потерпіла ОСОБА_2 показувала, що 18 липня 2007 року ввечері її колишній чоловік прийшов до неї додому дуже п'яним і почав сварку через те, що вона залишила їхню дитину з бабусею, а сама кудись ходила. Потім він почав її бити, за волосся витяг на подвір'я, де продовжував бити та душити за шию однією рукою. Вона погано пам'ятає ті події. Коли втрутився сусід ОСОБА_3 і ОСОБА_1 залишив її, вона зайшла до будинку та викликала міліцію.

 

         Свідок ОСОБА_3 показав, що 18 липня 2007 року ввечері його покликала мати потерпілої, сказавши, що зять б'є її дочку. Прийшовши на подвір'я потерпілої, він побачив, що ОСОБА_1 тримає однією рукою ОСОБА_2 за шию, а іншою рукою б'є її в різні частини тіла. Він звернувся до ОСОБА_1, запропонувавши припинити бійку, але той не зреагував, тому він взяв невеликий металевий прут від металевого ліжка і цим прутом вдарив ОСОБА_1 по спині. Після цього ОСОБА_1 залишив ОСОБА_2 та кинувся на нього, виштовхав на вулицю і там відібраним прутом вдарив його по голові. В цей час підійшов сусід ОСОБА_4 і заспокоїв ОСОБА_1, який, викинувши прут, пішов геть.

 

         Згідно висновку судово-медичного експерта (а.с.21-23) у потерпілої ОСОБА_2 мали місце забійна рана  в ділянці спини справа, садна лівої брови, вилиці в ділянці носа справа, в ділянці шиї справа, синець в ділянці лівого плеча, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, могли утворитись від дії тупих предметів в строк 18 липня 2007 року.

 

         Із показань засудженого ОСОБА_1 вбачається, що наміру вбивати ОСОБА_2  він не мав. Показання засудженого узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, висновками судово-медичної експертизи щодо характеру і локалізації заподіяних тілесних ушкоджень.

 

         Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 мав намір позбавити свою колишню дружину ОСОБА_2 життя, у справі немає. Про відсутність такого наміру свідчить також характер тілесних ушкоджень у потерпілої і припинення злочинних дій засудженим за відсутності перешкод для їх продовження.

 

         Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи”, замах на злочин (в тому числі і умисне вбивство) може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

 

         Постановляючи вирок, суд зазначив, що ОСОБА_1  при наявності прямого умислу на вбивство потерпілої мав реальну можливість позбавити потерпілу життя, чого він не зробив і не мав наміру робити з власної волі. За таких обставин дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за наслідками, що фактично настали, тобто суд, за наявності заяви потерпілої і її прохання покарати ОСОБА_1 за спричинені їй тілесні ушкодження,  правильно і обґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_1  на ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

 

         Згідно ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий. Суд же призначаючи покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків перевів позбавлення волі в обмеження волі, що суперечить положенням ст.72 КК України.

 

         Тобто суд неправильно застосував кримінальний закон при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 за сукупністю вироків, тому вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню.

 

         Пом'якшуючою покарання засудженого обставиною колегія суддів визнає його щире каяття.

 

Обтяжуючою покарання засудженого ОСОБА_1 обставиною суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

 

 ОСОБА_1 за місцем проживання та за місцем відбування покарання характеризується позитивно, має на своєму утриманні малолітню дитину, раніше неодноразово судився, двічі після звільнення з місць позбавлення волі притягувався до адміністративної відповідальності.

 

Призначаючи покарання ОСОБА_1, колегія суддів враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, думку потерпілої, яка просила ОСОБА_1 суворо не карати, та вважає, що покарання ОСОБА_1 необхідно призначити в межах санкції ч.2 ст.125 КК України у вигляді обмеження волі.

 

 Враховуючи те, що даний злочин ОСОБА_1 скоїв в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, тому остаточне покарання йому необхідно призначити за сукупністю вироків у вигляді позбавлення волі, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий за правилами, встановленими ст.72 КК України.

 

Керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, колегія суддів

 

                                      П Р И С У Д И Л А:

 

Апеляцію прокурора, який приймав участь в судовому засіданні задовольнити частково.

 

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.

 

Призначити ОСОБА_1 за ст.125 ч.2 КК України покарання - 1 (один) рік 6 місяців обмеження волі.

 

Відповідно до ст.71 КК України ОСОБА_1 частково приєднати не відбуте покарання за вироком від 21 вересня 2004 року і остаточно вважати ОСОБА_1 засудженим за сукупністю вироків до 1 (одного) року позбавлення волі.

 

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 03 жовтня 2007 року, тобто з дня його затримання.

 

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишити взяття під варту.

 

Вирок може бути оскаржений учасниками судового розгляду до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

 

Судді:

         АКУЛЕНКО  С.О.          ТРЕЙТЯК  О.П.             ДЕМЧЕНКО  О.В.