Справа № 2-а- 602/11                                                                                                                                                    

                                                                              ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 року                                                                                     м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Гриценко П.П. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Путивльському районі Сумської області (далі –УПФУ) про зобов’язання вчинити дії, стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії,

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що він відноситься до категорії дітей війни і згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.   

Посилаючись на те, що такі виплати УПФУ здійснюються не у відповідності із цим Законом, просив  зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком  та виплатити недоплачене підвищення до пенсії з 01.01.2009 р. по день винесення рішення суду, а також судові витрати.  

У встановлений законом строк відповідач заперечення на  адміністративний позов не подав.

 Позаяк предметом позову є нарахування та виплата підвищення до пенсії, в силу п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.           

Ухвалою суду від 07.02.2011 року адміністративний позов в частині вимог щодо визнання дій незаконними та здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії за період з 01.01.2009  р. по 03.08.2010 р.  залишено без розгляду.

Вивчення матеріалів справи та оцінка повідомлених сторонами обставин, є підставою для висновку про  задоволення  позову з таких підстав.   

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ, має статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».       

Відповідно до ст. 6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р.(далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Таке підвищення до пенсії в період  заявлених позовних вимог позивач отримував щомісячно у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Разом з тим, протягом заявлених позовних вимог дія ст. 6 Закону № 2195-ІV ( в редакції від 22.05.2008 р. ) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачу.   

Розмір такого підвищення, визначений п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не міг бути застосованим через суперечність положенням Закону  № 2195-ІV, норми якого мають вищу юридичну силу.   

Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч. 4 ст. 8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності  законодавства, яке  регулює спірні відносини.   

На підставі ч. 7 ст. 9 КАС  України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»( далі –Закон N 1058-IV ), ч. 1 ст. 28 якого мінімальна  пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, визначеного законом.   

Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.   

           Таким чином, протягом заявлених позовних вимог позивачу мав бути визначений розмір підвищення до пенсії виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону   N 1058-IV, а зворотне свідчить про порушення його права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом № 2195-ІV.

Обов’язком якого згідно ”Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” (затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2) є забезпечення нарахування (перерахунку) і виплати пенсій, на відсутність бюджетного фінансування соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІV, оскільки якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними, а також посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, про що зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 р. по справі ”Кечко проти України”.   

Виходячи з наведеного, суд вважає можливим , відновити порушені права позивача шляхом визнання незаконною бездіяльності УПФУ в частині не проведення нарахування та виплати йому підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України № 2195-ІV з  04.087.2010 р. по 28.02.2011 року, яка призвела до порушення   прав позивача на своєчасне отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону № 2195-ІV, зобов’язавши суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити недоотримані суми  такого підвищення з 04.087.2010 р. по 28.02.2011року, тобто по день вирішення справи.    

За правилами  ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним  витрати по сплаті судового збору.   

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду  з прав людини», ст.ст. 8-9, 183-2 КАС України, суд   

ПОСТАНОВИВ :

          1.  Позов задовольнити повністю.   

2.  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України   в Путивльському районі Сумської області (вул. Кірова, 34 м. Путивль Сумської області ) здійснити  ОСОБА_1  перерахунок пенсії з підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести виплату недоплачених сум пенсії за період з -04.087.2010 р. по 28.02.2011 року.       

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   3 грн. 40 коп. в рахунок повернення судового збору.   

           Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.   

   Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Путивльський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.                   

Постанова  суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги постанова,  якщо її не скасовано,  набирає законної  сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя : підпис

Копія вірна

Голова

Путивльського районного суду                                                                                        П.П. Гриценко