УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2007 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - Топчий В.М. суддів- Рижової І.В.
- Петюшевої Н.М. за участю прокурора - Ігнатова Є.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 травня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженець м. Ленінабада Таджикістана, громадянин Киргизької Республіки, раніше судимий: 08.02.2007 року Центральним районним судом м. Сімферополя за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік,
засуджений за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано 1 рік 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1. призначено покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
По справі вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у замаху на крадіжку, вчинену повторно, при слідуючи обставинах.
30.03.2007 року, близько 8 годин 30 хвилин, у маршрутному таксі, проїжджаючи біля магазину «Сільпо» в М.Сімферополі, викрав з карману курткиОСОБА_2 належне їй майно на загальну суму 715 грв.: мобільний телефон «Самсунг Е 300», вартістю 350 грв., з грошовими коштами на рахунку в розмірі 15 грв., гаманець, в якому знаходились гроші на загальну суму 300 грв., сім-карти абонентів мобільного зв'язку з грошовими коштами на рахунках на загальну суму 50 грн. Однак свій злочинний умисел довести до кінця не зміг, так як його злочинні дії помітили пасажири маршрутного таксі і він був затриманий на місці вчинення злочину.
В апеляції засуджений ОСОБА_1., не оспорюючи доведеність вини і кваліфікацію його дій, просив вирок змінити, призначивши йому менш суворе покарання
Справа № 11-1086 Головуючий у першій інстанції - Опанасюк О.Д.
Категорія: ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач - Топчий В.М.
2
в виді обмеження волі. Крім того, просив врахувати всі пом'якшуючи покарання обставини, з'явлення із зізнанням, щире каяття, відсутність збитків, стан здоров'я і тяжкий матеріальний стан, внаслідок яких він вчинив злочин, і те, що він має на утриманні неповнолітню дитину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, про залишення скарги без задоволення, а вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.. 365 КПК України в апеляційному порядку не можуть бути перевірені фактичні обставини справи. Тому суд апеляційної інстанції виходив з того, що було встановлено вироком районного суду.
Як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1. визнав себе винним у замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому повторно.
У зв'язку з тим, що учасники судового процесу не заперечували проти дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, суд відповідно до вимог ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження цих обставин. При цьму суд, з'ясувавши можливість рзгляду справи за скороченим порядком, роз'яснив наслідки такого розгляду.
Дії ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Покарання засудженому ОСОБА_1. призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, який задовільно характеризується за місцем проживання (а.с. 61), вчинив злочин під час іспитового строку за попереднім вироком, стану його здоров'я.
Доводи засудженого про призначення йому покарання в виді обмеження волі -безпідставні. Так, згідно абз. 7 п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробовуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд забов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема і тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1. раніше був засуджений до позбавлення волі і скоїв новий злочин в період іспитового строку, призначення йому більш м"якого покарання за сукупністю злочинів неможливо.
З огляду на наведене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1 та пом'якшення йому покарання.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
УХВАЛИЛА:
3
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 травня 2007 року щодо ОСОБА_1. - без зміни.