КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-908/09

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2009 р. м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючого судді Ситенко А.І.

при секретарі Розсохи О.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 до територіальної громади міста Макіївки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим під час розгляду справи позовом до територіальної громади міста Макіївки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що він не виконав частину нормативних вимог для порядку введення в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, а також самочинно, без відповідного дозволу та проектної документації збудував господарчі споруди.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, на обґрунтування яких послалась на обставини викладені в позовній заяві, зазначивши, що відповідно договору про надання у безстрокове використання земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 22 січня 1971 року ОСОБА_2 є власником жилого будинку АДРЕСА_1. На земельній ділянці зазначеного домоволодіння він збудував жилий будинок загальною площею 81, 80 кв.м., у тому числі житловою площею - 53, 50 кв.м., а також господарські споруду - літню кухню - гараж, вбиральню, три сараї, душ, однак у встановленому законом порядку право власності на нерухоме майно не оформив. Відсутність судового рішення про визнання за ним права власності на об’єкти самочинного будівництва створюють перешкоди для прийняття компетентним органом виконавчої влади в експлуатацію домоволодіння та він позбавлений можливості розпоряджатися цим майном на власний розсуд. Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просила суд визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Представник відповідача - архітектор Головного управління містобудівництва та архітектури Макіївської міської ради Нікулін В.В., до судового засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 не заперечує.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.

Згідно договору про надання у безстрокове використання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 22 січня 1971 року ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1.

З акту комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» вбачається, що за вказаною адресою збудовано житловий будинок літ. А-1, загальною площею 81, 80 кв.м., у тому числі житловою площею - 53, 30 кв.м., а також господарські споруди: літню кухню - гараж (літ. Б-1), вбиральню (літ. В), сарай (літ. Г), навіс (літ. Д), сарай (літ. Е), навіс (літ. Ж), душ (літ. 3), сарай (літ. И), свердловина (літ. К). Відомості про те, що спірний новий жилий будинок прийнято в експлуатацію відсутні.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Враховуючи викладене, на підставі положень ст. 376 ЦК України у суду є підстави вважати жилий будинок та господарську споруду самочинними.

Згідно висновку приватного підприємства «Експерт - Оцінка» № 33/23/05/09 від 29 травня 2009 року, результати обстеження житлового будинку та господарських споруд розташованих за адресою: АДРЕСА_1 показали задовільний стан конструкцій будівель. Будівлі мають 100 % готовність та допускають нормальну подальшу експлуатацію.

Житловим будинком, як визначено положеннями ст. 380 ЦК України, є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно - правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Проаналізувавши представлені сторонами в силу ст.60 ЦПК України докази в їхні сукупності, враховуючи конкретні обставини по справі, суд дійшов висновку, що самочинна забудова об*єктів нерухомого майна - житлового будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 здійснена ОСОБА_2 в межах земельної ділянки домоволодіння. Істотних порушень будівельних норм і правил, а також порушення законних прав інших осіб та суспільних інтересів при спорудженні об*єктів нерухомого майна допущено не було. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 316, 331, 376 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. А-1, загальною площею 81, 80 кв.м., у тому числі житловою площею - 53, 30 кв.м., а також господарські споруди: літню кухню - гараж (літ. Б-1), вбиральню (літ. В), сарай (літ. Г), навіс (літ. Д), сарай (літ. Е), навіс (літ. Ж), душ (літ. 3), сарай (літ. И), свердловину (літ. К), які входять до складу домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.