Справа № 2-а-723/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12.08.2011                             

          Суддя Корецького районного суду Рівненської області Павловський В.К., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі про зобов»язання та  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

Встановив:

11.07.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області про поновлення строків для звернення, в позові просить зобов'язати відповідача виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з врахуванням підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача зазначив, що дії управління ПФУ в Корецькому районі Рівненської області повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не відповідають чинному законодавству України та він пропустив строк звернення до суду встановлений ч. 1 ст. 99 КАС України, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.    

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами,   суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІV має статус "дитини війни", що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 19.06.2008 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Відповідно до ст. 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.    

В 2010-2011 році дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.    

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.      

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004 р. –покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем його проживання.      

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої підвищення до пенсії підлягають задоволенню (з застосуванням наслідків пропущення строків звернення до суду) за період з 11.01.2011 р. по 22.07.2011 р.    

Вирішуючи спори, повязанні із застосуванням ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виходячи з того, що з моменту набрання чинності Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік"  (діє з 19.06.2011 року) до моменту набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року (діє  з 23.07.2011 року), прийнятою на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положеннь Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дія положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - не зупинялась.

          Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 94, 128, 158-163, 167,183-2, 186 КАС України суд,-

Постановив:

          Позовну  заяву задоволено частково.

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 11.01.2011 р. по 22.07.2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  неправомірними.    

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 11 січня 2011 р. по 22 липня 2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

          В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корецький  районний суд  Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                     Суддя:                                                        Павловський В.К.

копія

Справа № 2-а-723/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12.08.2011                             

          Суддя Корецького районного суду Рівненської області Павловський В.К., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі про зобов»язання та  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

Встановив:

11.07.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області про поновлення строків для звернення, в позові просить зобов'язати відповідача виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з врахуванням підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження без судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача зазначив, що дії управління ПФУ в Корецькому районі Рівненської області повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не відповідають чинному законодавству України та він пропустив строк звернення до суду встановлений ч. 1 ст. 99 КАС України, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.    

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини та перевіривши їх доказами,   суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІV має статус "дитини війни", що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 19.06.2008 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  Відповідно до ст. 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.    

В 2010-2011 році дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.    

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.      

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004 р. –покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем його проживання.      

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої підвищення до пенсії підлягають задоволенню (з застосуванням наслідків пропущення строків звернення до суду) за період з 11.01.2011 р. по 22.07.2011 р.    

Вирішуючи спори, повязанні із застосуванням ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та виходячи з того, що з моменту набрання чинності Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік"  (діє з 19.06.2011 року) до моменту набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року (діє  з 23.07.2011 року), прийнятою на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положеннь Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" дія положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - не зупинялась.

          Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17-19, 69-72, 94, 128, 158-163, 167,183-2, 186 КАС України суд,-

Постановив:

          Позовну  заяву задоволено частково.

          Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 11.01.2011 р. по 22.07.2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  неправомірними.    

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 11 січня 2011 р. по 22 липня 2011 р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

          В решті позовних вимог відмовити.

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корецький  районний суд  Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

         Суддя: підпис

         ВІРНО

Суддя Корецького

районного суду                                                                                        В.К. Павловський