Справа № 2-26/11 року

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕНЕМ   У К Р А Ї Н И

"22" липня 2011 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді -  Фабіжевський  С.  А          

                    при секретарі Чашуріна  К.  В.,

                    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, визнання права власності на частку спадщини, визнання недійсним договору дарування та зустрічними позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, визнання права власності на частку спадщини, визнання договору дарування частково недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивачки, вточнивши свої позовні вимоги, остаточно наполягали на визнанні недійсним договору дарування домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 28 грудня 2005 року і посвідчений нотаріусом Балтського районного нотаріального округу ОСОБА_6; визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 ј частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1. витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 та передати у власність ОСОБА_1; ј частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 та передати у власність ОСОБА_7; встановити факт своєчасного прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді ј частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_8 шляхом вступу в оперативне управління та володіння спадковим майном; визнати за ОСОБА_1 право власності на ј житлового будинку з господарчими спорудами, сараєм та погребом розташованими в АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_2 право власності на ј житлового будинку з господарчими спорудами, сараєм та погребом розташованими в АДРЕСА_2.

          Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_5 позов визнали частково, а саме: не визнаючи права на спадщину за позивачками після смерті батька, ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_3), так як вони не здійснювали жодних дій, передбачених ст.. 549 ЦК України (за ОСОБА_2 це повинен був робити її померлий чоловік, ОСОБА_9.), визнали позов в частині права на спадщину за позивачками після смерті матері, ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 а також в частині визнання договору дарування недійсним. У свою чергу звернулися до суду з власними позовами, згідно яких ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на спадщину після смерті матері, ОСОБА_10, у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 а ОСОБА_5 просив визнати за ним право власності на 1/3 частки тієї ж спадщини.

          Відповідач ОСОБА_4 позов позивачок в частині, що його стосується визнав повністю.

          ОСОБА_11 та представники Балтської міської Ради Одеської області жодного разу у судове засідання не з’явилися.

          ОСОБА_6, не висловлюючи своє відношення до основного позову, звернулася до суду з заявою, в якій просила розглянути справу по суті без неї.

          Свідок ОСОБА_13, стверджувала, що після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_1 вона особисто допомогла ховати батька, як потім ховати і її матір, ОСОБА_10. Мешкати у будинку залишилася мешкати мати позивачки до самої своєї смерті, а потім –ОСОБА_3 разом зі своєю сім’єю. ОСОБА_1 періодично приїжджала до матері, допомагала їй, копали разом з свідком огород, час від часу ОСОБА_1 забирала матір до себе до м. Одеси на лікування.

          Свідок ОСОБА_14 стверджує, що сім’ю сторін добре знала і коли приїжджала у відпустку, то приходила до батьків ОСОБА_1 і до неї самої, знає, що сторони сумісно будували будинок по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 неодноразово забирала до себе в м. Одесу на лікування. Мати, там в м. Одесі, і померла. Мешкали сторони у будинку по АДРЕСА_1 почергово. Але, у часи смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вона не була.

          Свідок ОСОБА_15 стверджував, що сторони є його рідними племінниками та племінницею. Ховали і ОСОБА_8 і ОСОБА_10 всі діти їх разом. Але, тільки ОСОБА_3 та спочатку, до своєї смерті, ОСОБА_10 залишився мешкати у спірному майні. Позивачку, ОСОБА_1, та ОСОБА_9 він бачив тільки на похованні батьків.

          Свідоу ОСОБА_16 стверджувала, що після смерті батька залишився мешкати у м. Балта Одеської області по АДРЕСА_1 тільки ОСОБА_3 та ще до своєї смерті ОСОБА_10. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 вона бачила тільки на похованні батьків. Після смерті ОСОБА_10 спочатку господарювала ОСОБА_1, а потім ОСОБА_5, але постійно там мешкав тільки ОСОБА_3 з сім’єю.

          Вислухавши сторони свідків, дослідивши представлені докази, суд приходить до наступного.

          Встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 перебували між собою у шлюбі. Мешкали вони у АДРЕСА_2 (тоді АДРЕСА_3) та по АДРЕСА_1 (доті АДРЕСА_2). Вони мали кожний у своїй власності будинок по АДРЕСА_2 (ОСОБА_8) та по АДРЕСА_1 (ОСОБА_10). Але, обидва будинку мали загальне подвір’я. при цьому зі слів сторін купували по АДРЕСА_2 разом –ОСОБА_8 та ОСОБА_10 25.06.1953 року. Вони мали чотирьох дітей ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9. ІНФОРМАЦІЯ_1 помирає ОСОБА_8. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_2. Але, а ні дружина, а ні жоден з дітей не звернувся до нотаріуса про своє право на спадщину. Але, при цьому достеменно встановлено, що дружина померлого, ОСОБА_10 та син, ОСОБА_3 у розумінні положень ст. 549 п. 1 ЦК України (в редакції Закону України 1963 року; оскільки правостосунки виникли та закінчилися до набрання чинності ЦК України в редакції 2004 року, остільки суд вважає можливим застосувати саме норми ЦК України в редакції Закону України 1963 року) фактично прийняли спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, бо залишилися мешкати разом, на загальному подвір’ї господарювати. ОСОБА_1 за власними поясненнями час від часу приїжджала до матері, допомагала вести їй господарство. Таким чином, лише у ОСОБА_3 та ОСОБА_10 фактично виникло право на спадкування зазначеного вище домоволодіння після смерті батька та чоловіка. Але, як було зазначено вище, спірне житло купувалося подружжям ОСОБА_3 разом. Тому ОСОБА_3 має право тільки на ј частину в цьому домоволодінні, а ОСОБА_10, як дружина, що пережила свого чоловіка, як на сумісне набуте майно подружжям на ѕ частки його.

          Далі. ІНФОРМАЦІЯ_2 помирає мати сторін, ОСОБА_10. Після її смерті відкривається спадщина у вигляді власного домоволодіння по АДРЕСА_1 та на ѕ домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті свого чоловіка, ОСОБА_8. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своєчасно звернулися до нотаріуса з заявами про своє право на спадщину після смерті матері, ОСОБА_10, а ОСОБА_5 фактично, у розумінні положень ст.. 549 ЦК України (в редакції Закону України 1963 року) фактично прийняв спадщину після смерті матері, бо після від’їзду ОСОБА_3 на роботу за контрактом у межах терміну, встановленого законом для прийняття спадщини, господарював в домоволодінні матері, ОСОБА_10.

          Таким чином, встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мають право кожний по 1/3 частини на домоволодіння після смерті матері ОСОБА_10 по АДРЕСА_1. Крім того, кожен з них має право і на ј частку з ѕ частки домоволодіння по АДРЕСА_2, право на яку мала їх мати, ОСОБА_10, після смерті свого чоловіка, ОСОБА_8 (3/4:3=1/4). Але, при цьому у цьому ж домоволодінні ОСОБА_3 має право ще на ј власну частину, як спадкоємець, який фактично прийняв спадщину після смерті батька, ОСОБА_8. Таким чином, у цьому домоволодінні ОСОБА_3 має право на його 2/4 частини (1/4+1/4), а ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по ј частки кожний.

          Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 подала заяву про своє право на спадщину після смерті матері, якій за життя на праві приватної власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 а ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті матері, з оманних спонукань ОСОБА_3 28 грудня 2005 року дарує ціле домоволодіння по АДРЕСА_1 своєму синові у нотаріальному порядку ОСОБА_4 за допомогою рішень суддів, які у подальшому були скасовані. Хоча мав право подарувати лише частку його. Згідно ст.. 230 ЦК України, якщо одна з сторін угоди навмисно ввела в оману відносно обставин, що мають суттєве значення, (у розглянутому випадку вбачається, що при укладанні угоди дарування ОСОБА_5 ввів в оману свого сина ОСОБА_4 не сповістивши його про наявність інших претендентів на частку у дарованому майні), така угода визнається судом недійсною.

          Нарешті, що стосується ще одного сина померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а саме ОСОБА_9 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_3), то, як було встановлено, він постійно мешкав у іншому місті разом з сім’єю і приїжджав тільки на поховання своїх батьків. При цьому не вчиняв жодних дій що передбачені ст.. 549 ЦК України (в редакції Закону України 1963 року), чому, свого часу, і втратив право на спадкування батьківського майна.

          Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60 ,212, 215 ЦПК України, ст.ст. 230, 236 ЦК України, ст.ст. 524, 525, 527, 529, 549 ЦК України (в редакції Закону України 1963 року), суд –

В И Р І Ш И В:

          Вважати встановленим факт того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_3 своєчасно прийняли спадщину шляхом вступу в оперативне управління та володіння спадкоємницьким майном після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_10 право власності на ѕ частини в цьому будинку, а за ОСОБА_3 право власності на ј частину цього ж домоволодіння, як за спадкоємцями першої черги за законом.

          Ввжати встановленим факт того, що ОСОБА_5 своєчасно прийняв спадщину шляхом вступу в оперативне управління та володіння спадкоємницьким майном після смерті матері, ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

          Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на спадкоємницьке майно після смерті матері, ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 по 1/3 частки кожному, та по ј частки кожному у житловому будинку по АДРЕСА_2.

          Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 28 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області (реєстр № 2712).

          В іншій частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено у 10-денний термін з моменту проголошення.

Суддя -

Справа № 2 –26/2011 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частина

22 липня 2011 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

          в складі: головуючого судді  –Фабіжевського С.А.

                       при с е к р е т а р і   –Чашуріній К.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Котовську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, визнання права власності на частку спадщини, визнання недійсним договору дарування та зустрічними позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини, визнання права власності на частку спадщини, визнання договору дарування частково недійсним,

в с т а н о в и в:

Оскільки складання повного тексту рішення суду потребує певного часу суд вважає можливим оголосити вступну та резолютивну частину рішення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215, 209 п. 3, 218 ЦПК України, ст.ст. 230, 236 ЦК України, ст.ст. 524, 525, 527, 529, 549 ЦК України (в редакції Закону України 1963 року), суд –

В И Р І Ш И В:

          Вважати встановленим факт того, що ОСОБА_10 та ОСОБА_3 своєчасно прийняли спадщину шляхом вступу в оперативне управління та володіння спадкоємницьким майном після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді житлового будинку по АДРЕСА_2 та визнати за ОСОБА_10 право власності на ѕ частини в цьому будинку, а за ОСОБА_3 право власності на ј частину цього ж домоволодіння, як за спадкоємцями першої черги за законом.

          Вважати встановленим факт того, що ОСОБА_5 своєчасно прийняв спадщину шляхом вступу в оперативне управління та володіння спадкоємницьким майном після смерті матері, ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

          Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 право власності на спадкоємницьке майно після смерті матері, ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 Одеської області по 1/3 частки кожному, та по ј частки кожному у житловому будинку по АДРЕСА_2.

          Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 28 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області (реєстр № 2712).

          В іншій частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено у 10-денний термін з моменту проголошення.

          С у д д я                                 Фабіжевський С.  А