№ 2-а-443/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2009 p. Малиновський райсуд суд м. Одеси в складі: головуючого судді Савинської І.О. при секретарі Мартинюк Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Малиновському р-ні м.Одеси про визнання дій протиправними та зобов’язані вчинити певні ДІЇ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення не в повному обсязі, які порушують права позивача, встановлені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за 2007р. та 2008р. не донарахованої і не виплаченої виплати на оздоровлення в розмірі 4335 грн.
Позивач посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи.
На підставі ст.13, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду здоров’ю та зобов’язується виплачувати компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат щорічно, однак в квітні 2007 р. та у липні 2008 р. він отримав лише по 120 грн.
Представник позивача - ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Відповідно п.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вислухавши пояснення з’явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ч.1 ст.4б Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивне забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України віл 28.11.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи.
Положеннями ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За 2007р. допомога на оздоровлення сплачена позивачу в квітні в розмірі 120 грн.
За 2008р. допомога на оздоровлення сплачена позивачу у липні в розмірі 120 грн.
Мінімальна заробітна плата згідно ст.7б Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» на момент виплати становила 409 грн. на місяць, а в 2008р. - мінімальна заробітна плата становила 515 грн. на місяць.
Заборгованість позивачу становить: за 2007р.: 400 х 5 -120 = 1880 грн.; за 2008р.: 515 х 5 - 120=2455 грн., всього на загальну суму за два роки разом - 4335 грн.
Позивач двічі звертався до відповідача щодо виплати його допомоги на оздоровлення в повному обсязі, але отримав усну відмову, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 компенсаційні виплати на оздоровлення позивачу вже сплачені; на друге звернення позивача з письмовою заявою від 09.02.2009р. перерахувати та виплатити недонараховані грошові компенсаційні виплати, позивач отримав лист за № 566 від 12.02.09р. про те, що зробити, перерахунок компенсаційних виплату більшому розмірі уже не можливо, так як управління праці та соціального захисту населення ліквідовано.
Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 3054-Ш) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 3054-ІП (який встановив розмір щорічної допомоги на оздоровлення, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі відносно минулого часу, тобто за грошовою реформою 1996 року.
Між тим, з моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювалися розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий Державний бюджет.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають норми ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на оздоровлення у визначеній позивачем певній сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування допомоги замість органу, на який покладено такі повноваження.
З огляду наведеного, суд вважає необхідним захистити права та інтереси позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 86, 99-101, 103, 128, 159-163 КАС України, ст.ст.19, 22, 23 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення в Малиновському р-ні м.Одеси що до нарахування у 2007 р. та 2008 р. ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення без урахування вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язати Управління соціального захисту населення в Малиновському р-ні м.Одеси здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2007 р. та 2008 р. відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити йому допомогу з відрахування виплаченої суми за цей період.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження з подальшою подачею протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.5 ст.186 КАС України