№ 2-a-486/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2009 р. Малиновський райсуд суд м. Одеси в складі: головуючого судді Савинської І.О. при секретарі Мартинюк Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському р-ні м.Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській обл. про визнання дій неправомірними та зобов’язані вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в Малиновському р-ні м.Одеси, щодо невірного нарахування їй підвищення пенсії, як ветерану війни — учасник бойових дій, відповідно до вимог Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. (в редакції Закону України № 458 від 23.11.1995 р.) з березня 2003 року.

Також, позивачка просила зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, здійснити перерахунок її пенсії з урахуванням її підвищення на 150 % мінімального розміру пенсії за віком щомісяця з 01.03.2003 року по день прийняття постанови суду з нарахуванням компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків нарахування і виплати пенсії за попередні роки.

Крім того, позивачка просила додатково підвищити пенсію на 150 % мінімального розміру пенсії за віком щомісяця з 01.03.2003 р. по день прийняття постанови суду, шляхом стягнення з відповідача на її користь недоплачену частину пенсії у розмірі 33054, 30 грн., за виключенням виплаченої частини підвищення пенсії за цей період.

Помимо того, позивачка просила стягнути з відповідача Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на її користь компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків нарахування та виплати пенсії за попередні роки з 01.03.2003 р. по день прийняття постанови суду у в розмірі 14090, 60 грн..

Також, позивачка просила стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Одеській обл. через Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області на її користь моральну шкоди у розмірі 5000 грн.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що вона має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серія АБ, N НОМЕР_1, виданого 15.02.2003р., перебуває на обліку, як ветеран війни, в Управлінні соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м, Одеси. 4.4. ст. 12 Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. (в редакції 1995 року у відповідності до Закону України № 458 від 23.11.1995 р.) „...для ветеранів війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі..." для учасника бойових дій на 150 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, ст. 25 Закону України №2262-12 від 09 квітня 1992 р. "Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнилися з військової служби, та деяких інших осіб" також передбачено підвищення пенсії для ветеранів війни у відповідності до вимог Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р.(в редакції Закону України № 458 від 23.11.1995р.

Представник позивачки - ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явились, про день та час судового засідання повідомлялись належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили, клопотань щодо розгляду справи у їх відсутності або про відкладення судового засідання не подавали, заперечень на позов не надходило.

Суд, враховуючи неявну відповідачів, проте належне їх повідомлення та відсутність з їх сторони будь яких повідомлень, наявність достатніх доказів в справі, на підставі яких можливо встановлення фактичних відносин сторін, а також зі згоди представника позивача, суд виносить постанову у відсутності відповідачів.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серія АБ, N НОМЕР_1, виданого 15.02.2003р., перебуває на обліку, як ветеран війни, в Управлінні соціального захисту населення Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси.

Порядок та умови підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, особам ветеранів війни здійснюється у відповідності до Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» " (із змінами, встановленими Законом України № 458 від 23.11.1995 р. „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зокрема, ч.4 ст. 12 Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. (в редакції 1995 року у відповідності до Закону України № 458 від 23.11.1995 р.) „...для ветеранів війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмірі..." для учасника бойових дій на 150 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того, ст. 25 Закону України №2262-12 від 09 квітня 1992 р. "Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнилися з військової служби, та деяких інших осіб" також передбачено підвищення пенсії для ветеранів війни у відповідності до вимог Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р.(в редакції Закону України № 458 від 23.11.1995р.).

Обов’язок по здійсненню перерахунку та виплату підвищеної пенсії, покладається на відповідача суб’єкта владних повноважень, який здійснює нарахування, перерахування та виплату пенсії пенсіонерам України.

Таким органом є Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м Одеси, на яке, згідно з Указом Президента України № 121 від 01.03.2001 р. „Про положення про Пенсійний фонд України", а також із Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-14 „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", покладені функції призначення, нарахування, перерахування та виплати пенсій всім пенсіонерам України.

В порушення вимог чинного законодавства, в пенсії позивачки з березня 2003 року був невірно нарахований розмір підвищення її пенсії, у відповідності до вимог Закону України Же 3551-12 від 22.10./993 р. І в редакції Закону України № 458 від 23.11.1995 p.). Розмір підвищення пенсії позивачки, як ветерана війни - учасника бойових дій, складав лише, наприклад у вересні 2003 року, розмір 29, 87грн. замість установленого розміру, як ветерану війни - учаснику бойових дій. - 402, 00 грн.(місячна недоплата складає розмір 377.07 гри.), а у січні 2007 року - розмір 95, 00 грн. замість установленого розміру, як ветерану війни - учаснику бойових дій. -570, 00 грн. (місячна недоплата складає розмір 475, 007 грн.).

При перерахунку пенсії ветеранам війни з 01.09.1999 року були порушені норми статей 12-16 Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. та ст. 2, 17 Закону України від 05.10.2000 року № 2017 «Про державні соціальні стандарти та державні гарантії» і розмір підвищення пенсії було встановлено постійним: 16 грн. 62 коп., 18грн. 10коп., та 19 грн. 91 коп. Ці цифри для визначення підвищення пенсії та інших видів соціальних надбавок були встановлені у різний період часу Постановами Кабінету Міністрів України.

При нарахуванні підвищення пенсії позивачці, як ветерану війни -учаснику бойових дій, були порушені її права та існуючі свободи на отримання від держави зазначеного законом підвищення її пенсії. Підвищення пенсії призначалось не на підставі зазначеної норми Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р., а на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 19.03.1996 р. № 342; від 26.07.1996 р. № 83 1; та від 03.01.2002 р. № 1 „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів... ", яки фактично зменшили розмір підвищення пенсії, чим звузили зміст та обсяг моїх прав і свобод як ветерана війни, зазначених в чинному законодавстві.

Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина с недопущення їх скасування (частина друга ст.22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів скасування (частина третя ст. 22 Конституції України).

Тлумачення словосполучення „звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій ст. 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 р. за № 5-рп/05(2005р.710-05), згідно з яким «...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть дути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Конституційний Суд України зазначив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Ст. 46 Конституції України (254/96-ВР) передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленому законом.

З 2000 р. по 2004 р, розмір мінімальної пенсії коригувався Постановами Кабінету Міністрів України виходячи з розміру 24.90 грн. Коефіцієнт збільшення розміру мінімальної пенсії за віком встановлювалася Кабінетом Міністрів України:

— розмір 30, 00 грн. - Постанова Кабінету Міністрів України від

10.11.2000 р. № 1686;

—розмір 34, 00 грн. - Постанова Кабінету Міністрів України від

10.11.2000 р. № 1686;

—розмір 39, 00 грн. - Постанова Кабінету Міністрів України від

27.06.2001 р. № 741;

—розмір 43, 00 грн. - Постанова Кабінету Міністрів України від

19.12.2001 р. № 1706;

—розмір 47, 30 грн. - Постанова Кабінету Міністрів України від

13.03.2002 р. № 279;

—розмір 50, 00 грн. - Постанова Кабінету Міністрів України від

15.04.2003 р. № 544;

—розмір 74, 54 грн. - Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-14. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений нормативно-правовим актом України - Постановами Кабінету Міністрів України, які, згідно із Законом України «Про нормативно-правові акти» від 14.02.2000р. за № 0923, є чинним законодавством України.

Верховною Радою України, відповідно до ст. 46 Конституції України (254/96-ВР), 15 липня 1999 року був прийнятий Закон України № 966-14 «Про прожитковий мінімум». У ч.3 ст. 2 цього закону визначена мета введення прожиткового мінімуму - „...встановлення розмірів мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії за віком визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій і інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України і Законів Україні".

Згідно ч.3 ст.4 Закону України „Про прожитковий мінімум" за поданням Кабінету Міністрів України щорічно з 2000 р. по 2004 р. включно, затверджувався Державний бюджет України, який встановлює розмір прожиткового мінімуму, зокрема: Законом України від 05.10.1999 р. № 2025-3 «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік" для осіб, які втратили працездатність, встановлений прожитковий мінімум у розмірі 216, 56 грн. на місяць; Законом України від 22.03.2000 р. № 2330-3 „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік" для осіб, які втратили працездатність, встановлений прожитковий мінімум у розмірі 248, 77 грн. на місяць; Законом України від 15.1 1.2001 р. № 2780-3 „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" для осіб, які втратили працездатність, встановлений прожитковий мінімум у розмірі 268, 00 грн. на місяць; Законом України № 247-Ш „Про прожитковий мінімум на 2003 рік" дія статті 1 Закону України № 2780-3 в частині визначення прожиткового мінімуму, було продовжено на 2003 рік - в розмірі 268, 00 грн. на місяць; Законом України від І 1.05.2004 р. № 1714-3 „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" для осіб, які втратили працездатність, встановлений прожитковий мінімум у розмірі 284, 69 грн. на місяць.

Верховна Рада України прийняла зміни до Закону України від 09.07.2003р. № 1058-15 „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (із змінами и за Законом України від 23.12.21)04 р. за № 2291), де визначено, що з 01.01.2005 р. розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму (набрало чинності з 12.01.2005 року).

Отже, нормативно-правовий акт нижчої сили (Постанова Кабінету Міністрів України) змінила (зменшила) розмір підвищення пенсії, визначеної Законом України.

Загальний розмір недоплати частини пенсії позивачки, як ветерану війни, складає 33 054, 30 грн. за період з 01.03.2003 року по грудень 2008 р.

При визначенні розміру пенсії або її підвищення ветеранам війни, застосуванню підлягають статті 12-16 Закону України № 3551-12 від 22.10.1993р. (із змінами) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За вимогами чинного законодавства при визначенні підвищення розміру пенсії окремим категоріям пенсіонерів (ветеранам війни, інвалідам, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інш.), за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України № 1058-14 „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір, або встановлював би інший розмір, немає.

Аналіз зазначеної норми законності, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку або підвищення раніше призначеної пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього прожиткового мінімуму.

Відповідач, при отриманні ним функцій з пенсійного забезпечення звільнених зі служби військовослужбовців, повинен відновити право позивача на отримання частини підвищення пенсії, як ветерану війни, на підставі Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту "(із змінами, встановленими Законом України № 458 від 23.11.1995 р. „ Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), а саме: провести перерахунок пенсії позивача та сплатити йому суму частини пенсії у вигляді недоотриманої ним надбавки як ветерану війни - учаснику бойових дій, за період з 01.03.2003 року.

Відповідно до Закону України №2050-3 від 19.10.2000р. (із змінами) „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв ‘язку з порушенням строків їх виплати" та вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1427 від 20.12.1997 р. «Про затвердження Положення про порядок компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати» та Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р. „Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати" відповідач зобов’язан нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням строків виплати їй повного розміру пенсії з врахуванням підвищення пенсії у відповідності до Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р.(із змінами, внесеними ст.1-5 Закону України № 458 ви) 23.11.1995 p.).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості пенсії у визначеній позивачем певній сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

З огляду наведеного, суд вважає необхідним захистити права та інтереси позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 86, 99-101, 103, 128, 159-163 КАС України, ст.ст.19, 22, 23 Конституції України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, які звільнилися з військової служби та деяких інших осіб», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Малиновському р-ні м.Одеси що до нарахування ОСОБА_1 пенсії з березня 2003 p., як ветерану війни - учаснику бойових дій, без урахування підвищення пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Малиновському р-ні м.Одеси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з березня 2003 p., як ветерану війни - учаснику бойових дій, відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та виплатити їй пенсію з нарахування компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати з відрахування виплаченої пенсії за цей період.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного апеляційного суду Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження з подальшою подачею протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.5 ст.186 КАС України