Справа № 22ц -68/08 Головуючий у 1 інстанції Савицька Н.В.
Категорія: 5 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ __________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2008 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Сівчука Є.І.
суддів - Данилюк В.А., Мудренко Л.І.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю представника відповідача ОСОБА_3. - ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, закритого акціонерного товариства «Лізинг-нерухомість» в особі ліквідаційної комісії про визнання договорів купівлі-продажу, довіреності недійсними за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2007 року,
в с т а н о в и л а :
21 лютого 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про визнання недійсним договору купівлі-продажу секції від 21.09.2004 р.
Вимоги обґрунтовував тим, що 21 вересня 2004 року між його дружиною ОСОБА_2. та ОСОБА_3. укладено договір купівлі-продажу секції №6 в будинку АДРЕСА_1. Спірна секція придбана 30.08.2000 р на підставі договору купівлі-продажу, який був укладений між закритим акціонерним товариством «Лізинг-нерухомість» (далі ЗАТ «ЛН») та ОСОБА_2. Вважав, що оспорюваний договір ОСОБА_2. в порушення вимог ст.60 Сімейного кодексу уклала без його згоди. Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу секції №6 в будинку АДРЕСА_1.
29 травня 2006 рокуОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4. про визнання недійсною довіреності виданої 10 вересня 2003 року.
Вказував, що оспорювана довіреність на ім.'я ОСОБА_4. видана під впливом помилки та внаслідок збігу тяжких обставин. У зв'язку з важким матеріальним становищемОСОБА_1 та ОСОБА_2. змушені були взяти кредит на суму 16000 грн. в кредитній спілці «Кредит-Інвест». З метою гарантування повернення кредиту оформлена
2
довіреність від імені ОСОБА_2, ОСОБА_1. на ОСОБА_4., оскільки останній є членом даної кредитної спілки.
Позивач вважав, що видану довіреність він сприймав як спосіб забезпечення кредитного договору. Просив визнати недійсною довіреність видану на ім'я ОСОБА_4. від 10.09.2003 року.
Ухвалою суду позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.09.2004 року об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_4. про визнання недійсною довіреності від 10.09.2003 року.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу секції №6 в будинку АДРЕСА_1 від 21.09.2004 р з тих підстав, що всупереч вимогам ст.127 ЖК України предметом договору купівлі-продажу була житлова площа в будинку, який має статус гуртожитку. Також просив визнати з наведених підстав договір купівлі-продажу квартири від 30.08.2000 року.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2007 року позов задоволено частково.
Постановлено договір купівлі-продажу квартири приміщення секції за №6 в гуртожитку по АДРЕСА_1, укладений 21.09.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати недійсним. Привести сторони договору у попереднє положення, зобов'язавши ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 суму в розмірі 11520 грн. вартості приміщення секції за №6 в гуртожитку по АДРЕСА_1.
Договір купівлі-продажу квартири приміщення секції за №6 в гуртожитку по АДРЕСА_1, який укладений 30.08.2000 року між закритим акціонерним товариством «ЛН» та ОСОБА_2 визнати недійсним. Привести сторони договору у попереднє положення, зобов'язавши закрите акціонерне товариство «ЛН» в особі ліквідаційної комісії повернути ОСОБА_2 суму в розмірі 11520 грн. вартості приміщення секції, а ОСОБА_2 повернути закритому акціонерному товариству «ЛН» приміщення секції за №6 в гуртожитку по АДРЕСА_1.
В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3., покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_3. - ОСОБА_5., який апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивачОСОБА_1 разом з сім'єю був вселений у секцію №6 гуртожитку поАДРЕСА_1 і на даний час проживає в даному приміщенні.
Зазначене приміщення №6 у будинку по АДРЕСА_1 з 1997 року належало на праві власності закритому акціонерному товариству «Лізинг-нерухомість» (а.с. 8).
30 серпня 2000 року між ОСОБА_2. та ЗАТ «ЛН» укладено договір купівлі-продажу приміщення секції № 6 в будинку по вул.Сагайдачного, 1 в м.Луцьку (а.с. 8).
3
В подальшому 21 вересня 2004 року був укладений договір купівлі-продажу, за яким продавець ОСОБА_2. продала, а ОСОБА_3. купив приміщення секції №6, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, і в якій проживають позивач, відповідач та їхні діти (а.с.15).
На момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу спірне приміщення мало статус гуртожитку. Дана обставина встановлена рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 травня 2006 року (а.с.320). Повідомленням Луцької міської ради від 31.10.2006 року (а.с.370) підтверджено, що виконком міської ради не приймав рішень щодо зміни статусу гуртожитку по АДРЕСА_1.
Отже, судом встановлено, що предметом договорів купівлі-продажу було жиле приміщення, яке має статус гуртожитку.
Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради народних депутатів.
Законом не передбачено, що жила площа в гуртожитку може передаватись у власність громадянам.
Оскільки жилі приміщення в гуртожитку не можуть бути предметом договору купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу не відповідають вимогам закону.
Згідно вимог ст.48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.08.2000 року між ЗАТ «ЛН» та ОСОБА_2., недійсною, є та угода, що не відповідає вимогам закону. Оскільки даний договір не відповідає вимогам закону, а саме ст.ст.127-129,131 ЖК України, суд обґрунтовано визнав його недійсним.
Договір купівлі-продажу приміщення секції №6 в гуртожитку поАДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_3. 21 вересня 2004 року правильно визнано судом недійсним на підставі п.1 ст.203, ст.215 ЦК України, як такий, що не відповідає вимогам закону, а саме ст.ст. 127-129,130 ЖК України.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді