Справа №  1-54/2011

Перемишлянський районний суд Львівської області

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11.03.2011 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

Головуючого судді Борняк Р. О.

секретаряВовк О.С.

за участі прокурораКохалика Т.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню:

 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Малі Ланки Перемишлянського району Львівської обл., жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого 05.08.2010р. Перемишлянським районним судом Львівської обл. за ст.185 ч.1 КК України до 150 годин громадських робіт  

в скоєні злочину, передбаченого ст.389 ч.2 КК України

В С Т А Н О В И В:

     05.08.2010р. ОСОБА_3 було засуджено Перемишлянським районним судом Львівської обл. за ст.185 ч.1 КК України до 150 годин громадських робіт, проте останній в період з 28.12.2010 року по 21.01.2011 року без поважних причин не виконував громадських робіт та не з'являвся для виконання громадських робіт, не зважаючи на неодноразові офіційні попередження. Після винесених попереджень ОСОБА_3, не зробив належних висновків та продовжував злісно ухилятися від виконання покарання, не бажаючи стати на шлях виправлення, що унеможливило виконання вироку суду.

Свою вину у скоєному злочині підсудний ОСОБА_3 визнав повністю та пояснив, що дійсно 15.08.2010р. за вироком Перемишлянського районного суду Львівської обл. йому було визначено покарання у вигляді 150 годин громадських робіт. Інспектором Перемишлянського РП КВІ  Коваль А. , йому було встановлено дні явки для реєстрації в КВІ та видано направлення в КП «Бібрський комунальник» для відбування покарання. Однак він не виходив на роботу та не з’являвся на реєстрацію в КВІ Перемишлянського р-ну Львівської області, оскільки мав роботу в дома, а інколи прибирав на кладовищі сміття, та про це нікому не говорив та ніде не відмічався.

З усім об’ємом зібраних по справі документальних доказів підсудний погодився і не настоював на їх детальному аналізі в ході розгляду справи, наслідки чого йому було роз’яснено протокольно в судовому засіданні.

Вина підсудного у скоєні злочину повністю стверджується показами свідка: ОСОБА_4 які він дав на досудовому слідстві, яким суд надає віри, оскільки вони відповідають встановленим у судовому засіданні обставинам справи та не заперечені підсудним, з яких вбачається, що ОСОБА_3 будучи засудженим 05.08.2010р. вироком суду до 150 год. громадських робіт, ухилявся від відбуття даного покарання,  незважаючи на неодноразові попередження останнього про недопустимість такої поведінки в подальшому.

З оголошених в судовому засіданні показів свідків ОСОБА_5 вбачається, що підсудній ОСОБА_3 згідно направлення інспектора Перемишлянського РП КВІ, повинен був виконувати громадські роботи в комунальній службі КП «Бібрський комунальник». Підсудньому особисто було вручено графік виходу на роботу в грудні 2010 року та копію наказу № 150 «Про залучення до виконання громадських робіт ОСОБА_3.» Проте ОСОБА_3 жодного разу для виконання громадських робіт не з'являвся.

Крім цього, вина підсудного у скоєному злочині також стверджується і рядом документальних доказів по справі, а саме:

-          підпискою від 20.12.2010р. /а.с. 17/;

-          наказом № 150 «Про залучення до виконання громадських робіт ОСОБА_3.» від 28.12.2010р. /а.с. 23/;

-          табелями виходу на роботу на грудень 2010р. та січень 2011р. / а.с.24, 50/;

-          попередженнями від 20.12.2010р. / а.с.31, 33, 35/;

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_3 в ухиленні від відбування покарання виправних робіт особою, засудженою до цього покарання, що вірно кваліфіковано ст.389 за ч.2  КК України.

Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного, який раніше притягався до кримінальної відповідальності,  є особою молодого віку, негативно характеризуються за місцем проживання. Як пом’якшуючу його вину обставину, суд визнає щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання є рецидив.

А тому суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини справи, приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, що принесе більшу користь як суспільству так і інтересам сім`ї підсудного, а міру покарання обрати у вигляді штрафу, що передбачено санкцією частини статті, по якій обвинувачується підсудний. Суд вважає, що така міра покарання буде відповідати тяжкості злочину та особі підсудного.  

Керуючись ст.ст.323, 324, 349 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ :

   Визнати винним ОСОБА_3 за ст.389 ч.2 КК України, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування при значеного покарання якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і вико нає покладені на нього обов’язки у вигляді – не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично, двічі на місяць буде з’являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити – підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя   Р. О. Борняк