Справа № 2-а-602/11 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

19 липня 2011 року суддя Великолепетиського районного суду Херсонської області Соловйов В.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі про здійснення перерахунку пенсії

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.07.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про здійснення перерахунку пенсії, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст.1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" відповідачем не доплачено щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни. Позивач просить суд визнати дії Управління пенсійного фонду України в Великолепетиському районі  неправомірними;  зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Великолепетиському районі здійснити їй з 07.01.2011 року перерахунок пенсії з підвищенням її відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за вказаний період.  

          Відповідач надав суду письмове заперечення, в якому зазначив, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону № 2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" ( набрала чинності з 22.05.08) згідно яких встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року –48,10 грн., з 01 липня 2008 року –48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року –49,80 грн. Позивачу вказане підвищення нараховувалося. Що стосується вимог щодо відшкодування державної соціальної допомоги за період з 10.12.2010 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за вказаний період за рахунок коштів державного бюджету України  необхідно зазначити, що правових підстав для задоволення цих вимог не має, так як Законами України "Про Державний бюджет" не встановлено інших розмірів підвищення до пенсії дітям війни, ніж ті, що зазначені в п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", тобто 49 грн. 80 коп. щомісячно. Крім того, фінансування даної надбавки проводиться з державного бюджету, яким не передбачена виплата даної надбавки, оскільки в державному бюджеті відсутні на це кошти. З вищевикладеного вбачається, що вимоги позивача є повністю безпідставними. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року із змінами та доповненнями встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замісить пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" статтю 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року викладено в новій редакції, а саме: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної  допомоги, що виплачується  замість   пенсії,   виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року вказані зміни у статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Таким чином на сьогоднішній день чинною являється ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV в редакції від 18 листопада 2004 року.

Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня -48,1 гривні, з 1 липня -48,2 гривні та з 1 жовтня -49,8 гривні.

Законом "України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-VI від 14.06.2011 року (надалі закон № 3491-VI від 14.06.2011 року), який набрав чинності 19.06.2011 року, Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік "№ 2857-VI від 23.12.2010 року доповнено пунктом 4 наступного змісту: "Установити, що у 2011 року положення ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". Вказаний закон не вносить змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", хоча значно звужує обсяг існуючих прав і свобод дітей війни, так як зменшує розмір щомісячної надбавки до пенсії, встановлений в ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а також погіршує порядок фінансового забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни, встановлених ст. 7 Закону України " Про соціальний захист дітей війни", згідно якого виплата здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 року.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, при прийнятті Закону № 3491-VI від 14.06.2011 року значно звужується обсяг соціальних гарантій дітей війни, встановлених Законом  України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (діє з 22.05.2008 року) відповідно до ст. 8 Конституції України, ст.ст. 8, 9 КАС України не підлягає застосуванню при вирішенні цього спору, а застосуванню підлягає  Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, який має вищу юридичну силу.

Пункт 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 8, 9 КАС України також не підлягає застосуванню, оскільки суперечить Конституції України (ст.ст. 8, 22), ст.ст. 3, 6,7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV в редакції 09.09.2010 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання представника відповідача на відсутність необхідних бюджетних асигнувань для виплати зазначеної допомоги суд до уваги не бере, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань і органи державної влади не можуть  посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Така позиція була висловлена Європейським Судом з прав людини у справі "Кечко проти України", яка є обов’язковою, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-ІV та ст. 9 Конституції України суди застосовують при розгляді справи Конвенцію як джерело права.   

Таким чином, суд вважає, що позивач відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на виплату щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 07.01.2011 року, за рахунок коштів Державного бюджету України, як того вимагає ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України стягненню на користь ОСОБА_2 підлягають судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп., сплата яких документально підтверджується квитанцією № N10UQ33623 від 30.06.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (в редакції 09.09.2010 року), ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VІ (в редакції 21.10.2010 року), ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-ІV, ст.ст. 8, 9, 10, 11, 94, 161-163, 183-2 КАС України  

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_2 задовольнити.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі щодо не нарахування у повному обсязі ОСОБА_2 надбавки до пенсії як дитині війни неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Великолепетиському районі здійснити з 07.01.2011 року перерахунок пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з підвищенням її відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у  розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова, прийнята у скороченому проваджені, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                                           підпис                                                                                          

          КОПІЯ  ВІРНА

          В.о. голови суду                                                                      В.В. Соловйов