Справа №2 - 33/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2007 року                                                                                     Цюрупинський районний

суд Херсонської області

в складі: судді                                                                                                 Майданіка В.В.

при секретарі                                                                                                 Шмітко В.Є.

за участю представника позивача                                                               ОСОБА_1.

представника відповідача                                                                             ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Цюрупинську цивільну справу за позовом ОСОБА_3до закритого акціонерного товариства Агротехнологічна компанія "Тавріда" м. Цюрупинськ про стягнення заробітної плати,  компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати,  відшкодування витрат у зв'язку з службовими відрядженнями та моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3. звернувся 25.07.2006 року до суду з позовом до закритого акціонерного товариства Агротехнологічна компанія "Тавріда" м. Цюрупинськ про стягнення заробітної плати у розмірі 5864грн.,  компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати у розмірі 2240грн.,  компенсації втрати частини заробітної плати,  моральної шкоди та судових витрат,  стягнутих за рішенням суду,  у зв'язку з порушенням строку їх виплати у розмірі 4757грн.,  моральної шкоди у розмірі 5000грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 1000грн.

27.102006 року позивач збільшив розмір позовних вимог,  подавши позов про відшкодування витрат у зв'язку з службовими відрядженнями у розмірі 2048грн.40коп.,  стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку відшкодування витрат у зв'язку з службовими відрядженнями у розмірі 782грн.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та пояснили,  що 01 липня 2002 року позивач уклав трудовий договір з відповідачем,  згідно з договором позивач як зональний агент повинен був слідкувати за своєчасним та повним розрахунком господарств,  де працювали комбайни відповідача,  з відповідачем,  забезпечити переоформлення на рахунок відповідача зерна та грошових коштів відповідно до укладених договорів. Місце роботи -Херсонська,  Миколаївська,  Кіровоградська,  Вінницька та Черкаська області. Строк договору з доповненнями до нього - з 01.07.2002 року до 31.12.2002 року. Борг виник за період з 01.07.2002 року по 31.12.2002 року. За умовами договору (п.3.3. додаткової угоди) позивач отримує 0, 8% від переоформленого на відповідача зернового чи грошового надходження. Також за умовами додаткової угоди (п.3.6.) встановлено наступний документообіг: зональний агент здає документи,  які підтверджують вивіз зерна,  в територіальну диспетчерську службу. Але було таке,  що ТДС просила позивача здати вказані документи в бухгалтерію. Таким чином,  згідно акту звірки взаємних розрахунків від 20.11.2002 року здано 1002, 4 тони пшениці 3 класу вартістю 520грн. за тону. Також,  згідно реєстру передачі документів по акту від 15.08.2002 року виконано роботи за договором з СТОВ "Поділля" (с. Олешківка Вінницької області) на 127га; по акту виконаних робіт від 10.08.2002 року вартість робіт складає 25400грн. Також,  згідно реєстру передачі документів по акту від 10.08.2002 року виконано роботи за договором з СТОВ "Мічуріна" (Вінницький район Вінницької області) на 300га; по акту виконаних робіт від 15.08.2002 року вартість робіт складає 60000грн. Також,  згідно реєстру передачі документів по акту виконано роботи за договором з фірмою "Фрідом Фарм" (Горностаївський район) на 709га; вартість робіт складає 127620грн. Таким чином,  заборгованість по зарплаті складає 5864грн. (0, 8% від 213020грн.). Відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" з урахуванням коефіцієнту індексації в 38, 2% сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати складає 2240грн. Крім того,  компенсація втрати частини заробітної плати,  моральної шкоди та судових витрат (всього 11866грн.),  стягнутих за рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 23.12.2004 року (ухвала апеляційного суду від 25.05.2005 року) в справі за позовом ОСОБА_3до відповідача про стягнення суми за договором доручення та моральної шкоди,  у зв'язку з порушенням строку їх виплати склала 4757грн. Також,  як вони пояснили,  невиплатою вказаної суми позивачу завдана моральна шкода,  яка полягає в тому,  що він відчуває недостачу,  втратив сон,  порушений ритм життя,  сім'я залишилася без коштів. Цю шкоду оцінили в 5000грн. Крім того,  як вони пояснили,  відповідач повинен відшкодувати витрати у зв'язку з службовими відрядженнями у розмірі 2048грн.40коп.,  а також відшкодувати компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку відшкодування витрат у зв'язку з службовими відрядженнями у розмірі 782грн. Таким чином,  просять стягнути з відповідача на користь позивача 20691 грн.40коп.,  а також витрати на правову допомогу у розмірі 1000грн.,  а всього стягнути 21691грн.40коп,  Вказані особи також пояснили,  що позивач працює з 1990-х років по теперішній час науковим співробітником в Інституті землеробства Південного регіону,  працював у відповідача по вихідних днях,  тому не узгоджував з директором Інституту графік роботи за сумісництвом.  Вважають,  що між сторонами були саме трудові відносини,  що міститься в самому

договорі. Вони пояснили,  що про наявність заборгованості позивач взнав у 2006 році,  коли в апеляційному суді розглядалася цивільна справа між батьком позивача ОСОБА_1. та відповідачем про стягнення заборгованості по зарплаті. Що стосується п.3.4. додаткової угоди від 04.11.2002 року,  на яку посилається відповідач,  то пояснили,  що вказаний пункт застосовується при авансуванні,  а не при кінцевому розрахунку.

Представник відповідача позов не визнала,  підтвердила пояснення позивача щодо роботи позивача у відповідача,  крім наступного. Вважає,  що вказаний договір не є трудовим,  а цивільно-правовий,  зокрема договір підряду,  оскільки на позивача не поширювався внутрішній трудовий розпорядок,  він постійно працює в Інституті землеробства. Зважаючи на вказане,  на те,  що в авансових звітах позивача щодо відряджень відсутні підписи посадових осіб,  що відрядження не можуть перевищувати ЗО календарних днів (а у позивача 110 днів),  вимоги щодо відшкодування витрат у зв'язку з службовими відрядженнями вважає безпідставними. Також пояснила,  що оскільки це договір підряду,  а не трудовий договір,  то відповідні документи зберігаються 3 роки,  а не 75 років,  а тому за 2002 та 2003 роки немає документів щодо роботи позивача,  хоча надані ним документи та їх копії справжні. Що стосується акту звірки взаємних розрахунків від 20.11.2002 року нібито на 1002, 4 тони пшениці 3 класу,  то може сказати наступне. Відповідно до аудиту,  проведеного за ухвалою апеляційного суду Херсонської області при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою Сидякіна Віктора Костянтиновича на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.11.2005 року,  здано не 1002, 4 тони пшениці 3 класу,  а 640, 963 тони. Також відповідно до вказаного аудиту не підтвердився акт виконання роботи за договором з фірмою "Фрідом Фарм" (Горностаївський район) на 709га вартістю 127620грн. Є інша,  більша сума по роботі з вказаним підприємством.  Також нічого не вказано про виконання робіт: за договором з СТОВ "Мічуріна" (Вінницький район Вінницької області) на 300га вартістю 60000грн. та за договором з СТОВ "Поділля" (с. Олешківка Вінницької області) на 127га вартістю 25400грн. Таким чином,  якщо допустити дві позиції,  а саме 640, 963 тони пшениці та отриманих 25400грн.,  то підприємство могло б бути винне позивачеві з урахуванням п.3.4. додаткової угоди 1141грн.57коп. (50% від 2283, 13грн.),  тому що позивач виконав 50% завдання. Але позивач пропустив з неповажної причини 3-річний строк позовної давності (дія угоди закінчилась в кінці 2002 року),  а тому у позові необхідно відмовити.

Заслухавши пояснення,  дослідивши матеріали,  суд вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,  що 01 липня 2002 року між позивачем та відповідачем було укладено "Договір підряду зонального агента",  згідно з яким,  а також згідно з укладеними відповідно до вказаної угоди "Госпрозрахункової угоди" від 01.07.2002 року та "Додаткової угоди до госпрозрахункової угоди з зональним агентом від 01.07.2002 року" позивач,  названий ZA (тобто зональним агентом) зобов'язувався представляти інтереси відповідача у межах Миколаївського територіально-виробничого комплексу,  повинен був слідкувати за своєчасним та повним розрахунком господарств,  де працювали комбайни відповідача,  з відповідачем,  забезпечити переоформлення на рахунок відповідача зерна та грошових коштів відповідно до укладених договорів. Місце роботи - Херсонська,  Миколаївська,  Кіровоградська,  Вінницька та Черкаська області. Строк дії договору з доповненнями до нього - з 01.07.2002 року до 31.12.2002 року. За виконання обов'язків відповідач зобов'язувався оплачувати роботу позивача в грошовому чи натуральному виразі у розмірі 0, 8% (40% від 2%) від переоформленого на підприємство зерна або грошових коштів при наданні відповідних документів (п.3.3. додаткової угоди). Також за умовами додаткової угоди (п.3.6.) встановлено наступний документообіг: зональний агент здає документи (Ф-13,  накладні,  акти і ті),  які підтверджують вивіз зерна від агропромислового об'єднання (АПО),  де територіальним представником (ТП) підприємства був батько позивача ОСОБА_1,  в територіальну диспетчерську службу,  яка передає документи у бухгалтерію підприємства. Факт виконання позивачем у 2002 році передбачених договором обов'язків по переоформленню на відповідача зерна або грошових коштів підтверджується документами: 1) акт звірки взаємних розрахунків від 20.11.2002 року з урахуванням аудиту,  проведеного за ухвалою апеляційного суду Херсонської області при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою Сидякіна Віктора Костянтиновича на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.11.2005 року (здано 640, 963 тони пшениці 3 класу вартістю 333300грн.76коп. (із розрахунку 520грн. за тону)); 2) реєстр передачі документів по акту від 15.08.2002 року,  згідно з яким виконано роботи за договором з СТОВ "Поділля" (с. Олешківка Вінницької області) на 127га; по акту виконаних робіт від 10.08.2002 року вартість робіт складає 25400грн.; 3) реєстр передачі документів від 22.08.2002 року по акту виконаних робіт за договором з фірмою "Фрідом Фарм" (Горностаївський район) на 709га; вартість робіт складає 127620грн.; 4) реєстр передачі документів по акту від 10.08.2002 року виконаних робіт за договором з СТОВ "Мічуріна" (Вінницький район Вінницької області) на 300га; по акту виконаних робіт від 15.08.2002 року вартість робіт з урахуванням вказаного вище аудиту (а.с. 9 аудиту) складає 47000грн. Таким чином,  з урахуванням наведеного відповідач винен позивачу за договором доручення 4267грн.76коп. (0, 8% від 333300грн.76коп. + 47000грн. + 25400грн. + 127620грн.).

Аналізуючи  ст. 21 КЗпП України,   ст. 626 ЦК України,  вивчивши умови конкретного договору між сторонами та характер роботи позивача,  суд вважає,  що позивач працював у відповідача не за трудовим договором,  а за цивільно-правовою угодою,  оскільки на нього не поширювався внутрішній трудовий розпорядок,  договором між сторонами не регулювався процес трудової діяльності і її організація,  не було передбачено проведення оплати праці регулярно і у встановлені строки,  а його метою було отримання конкретного матеріального результату,  від якого залежить оплата праці. Суд вважає,  що в даному конкретному випадку правовідносини між сторонами регулюються договором доручення.

Відповідно до  ст.  ст. 386-388 ЦК України 1963 року за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому разі,  коли вона передбачена договором або затвердженими в установленому порядку правилами; повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя; повірений вправі відступити від цих вказівок,  якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав своєчасно відповіді на свій запит.

Суд вважає,  що позивач не пропустив строк позовної давності,  оскільки про порушення свого права він взнав у 2006 році,  коли в апеляційному суді Херсонської області розглядалася цивільна справа між його батьком та відповідачем про стягнення заборгованості по зарплаті.

Що стосується вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати у розмірі 2240грн.,  суд виходить з наступного.

Відповідно до  ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року компенсація у вказаному Законі проводиться лише тих доходів,  які не мають разового характеру: пенсії,  соціальні виплати,  стипендії,  заробітна плата та інші.

Оскільки позивач працював у відповідача за цивільно-правовою угодою,  а не за трудовим договором,  та оскільки між сторонами існували правовідносини,  за якими позивач отримував доходи,  які мали разовий характер,  то суд вважає,  що не підлягає компенсації втрата частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку її виплати у розмірі 2240грн.,  не підлягають відшкодуванню витрати у зв'язку з службовими відрядженнями у розмірі 2048грн.40коп.,  не підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строку відшкодування витрат у зв'язку з службовими відрядженнями у розмірі 782грн. Тому у вказаній частині позов задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.

Що стосується вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати,  моральної шкоди та судових витрат,  стягнутих за рішенням суду,  у зв'язку з порушенням строку їх виплати у розмірі 4757грн.,  то суд вважає,  що вони не підлягають задоволенню з наступної підстави. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 23.12.2004 року в справі за позовом ОСОБА_3до відповідача про стягнення суми за договором доручення та моральної шкоди позов було частково задоволено,  з відповідача на користь позивача було стягнуто за договором доручення 11866грн.,  в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000грн.,  а також судові витрати у розмірі 750грн. Ухвалою апеляційного суду від 25.05.2005 року вказане рішення залишено без змін. Відповідно до довідки виконавчої служби виконавчі листи надійшли до виконавчої служби 08.11.2005 року,  і 06.04.2006 року борг перераховано. Суд вважає,  що на правовідносини,  пов'язані з отриманням позивачем по суду від відповідача вказаних сум,  не поширюється дія вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати",  тому у вказаній частині позов задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000грн.,  то вони задоволенню не підлягають,  оскільки в момент укладення вказаного договору,  тобто у момент дії ЦК України 1963 року в справах за позовами про виконання зобов'язань за договорами вимоги про відшкодування моральної шкоди можуть бути задоволені,  якщо це передбачено законодавством або якщо моральна шкода заподіяна внаслідок винних дій,  на які розповсюджуються правила  ст. 4401 ЦК України 1963 року. Оскільки,  з одного боку,  в даному конкретному випадку законодавство не передбачає відшкодування моральної шкоди,  а,  з другого боку,  не встановлені винні дії відповідача,  на які розповсюджуються правила  ст. 4401 ЦК України 1963 року,  суд вважає,  що слід відмовити за необґрунтованістю в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Що стосується вимог про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1000грн.,  то суд вважає,  що вони підлягають частковому задоволенню. Так,  відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат,  пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ,  і порядок їх компенсації за рахунок держави" - граничний розмір витрат,  пов'язаних з правовою допомогою стороні,  на користь якої ухвалено судове рішення (якщо компенсація сплачується іншою стороною),  повинен не перевищувати суму,  що обчислюється виходячи з того,  що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Враховуючи,  що мінімальна заробітна плата в липні 2006 року (на день подачі позову до суду) складала 375грн.,  що представником позивача у справі був його батько,  що позивачем не доведено більш тривалий строк роботи по правовій допомозі ніж 1 година,  суд вважає,  що розмір вказаної компенсації повинен становити 150грн. (40% від 375грн.).

Таким чином,  позов підлягає частковому задоволенню,  з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за договором підряду зонального агента від 01.07.2002 року у розмірі 4267грн.76коп. та судові витрати у розмірі 166грн. (16грн. судового збору та витрат на ІТЗ + 150грн. витрат на правову допомогу),  а всього стягнути 4433грн.76коп. В решті позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Доводи відповідача суд не приймає до уваги,  оскільки вони спростовуються дослідженими доказами.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 10,  60,  212-215 ЦПК України,   ст. 21 КЗпП України,   ст.  ст.  161,  203,  386- 388, 440і,  626 ЦК України 1963 року,   ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати",  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3. задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства Агротехнологічна компанія "Тавріда" м. Цюрупинськ на користь ОСОБА_3суму заборгованості; за договором підряду зонального агента від 01.07.2002 року у розмірі 4267грн.76коп. та судові витрати у розмірі 166грн.,  а всього стягнути 4433грн.76коп.

Стягнути з закритого акціонерного товариства Агротехнологічна компанія "Тавріда" м. Цюрупинськ судовий збір у розмірі 42грн.50коп.

Стягнути з закритого акціонерного товариства Агротехнологічна компанія "Тавріда" м. Цюрупинськ витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 22грн.50коп.

В решті позову відмовити за необґрунтованістю.

На рішення може бути подана до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд заява про його апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається в тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається протягом десяти днів.