Справа №2-514 /08

Кіровський районний суд м.Кіровограда

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

20 лютого 2008  року                                                              Кіровський районний суд м. Кіровограда

                        в складі головуючого судді - Кабанової В.В.

                        при секретарі                         - Грабенко О.В.

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна що є спільною сумісною власністю ,-

В С Т А Н О В И В :

             Позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з первинним позовом про поділ спільного сумісного майна. Відповідно до позовних вимог, позивачка просила визнати на нею ½ частину  квартири АДРЕСА_1, та визнати за відповідачем ½ частину квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі з відповідачем. За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення до суду сторони проживають окремо з відповідачем, угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю між ними не досягнуто. Позивачка посилається на те, що за час проживання у шлюбі сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ООБТІ від 12.10.2007 року на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.12.2003 року та зареєстрована на ім'я чоловіка. Неповнолітній син проживає з позивачкою та перебуває на повному утриманні. В добровільному порядку відповідач категорично відмовляється домовитись про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, тому вимушена звернутись до суду з даним позовом.

При розгляді справи позивачкою до суду були надані зміни та доповнення до позовної заяви відповідно до яких позивачка просить припинити право власності на АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_2, та визнати право власності вищезазначену квартиру за ОСОБА_1. В обґрунтування змін та доповнень до позову позивачка зазначила, що під час розгляду справи в суді з відповідачем досягли домовленості з приводу розділу майна, а саме про виплату позивачкою відповідачу грошової компенсації за належну йому частину квартири.

            29.11.2007 року позивачка виплатила відповідачу грошову компенсацію, відповідно до усної домовленості, а саме гроші в сумі 20000 гривень. Позивачка зазначає, що протягом тривалого часу разом з неповнолітнім сином проживає в спірній квартирі, володіє та користується нею, оплачує комунальні послуги та провадить ремонтні роботи та крім того, іншого житла не має. Відповідач житлом забезпечений та своїми фактичними діями підтвердив, що між сторонами відбувся поділ майна та не заперечує проти набуття права власності на спірну квартиру. Вважає , що в неї є всі підстави ставити питання про визнання за позивачкою права власності на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1. В поясненні в судовому засіданні позивачка пояснила, що відповідач ухиляється від наторіального посвідчення права власності на неї.

            Відповідач в попередньому судовому засіданні позов визнав в повному обсязі. В наступне судове засідання надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, змінені позовні вимоги визнає.

            Судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

   Сторони перебували в шлюбі до 23.02.2005 року, що підтверджує свідоцтво про розірвання шлюбу. За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.02.1995 року, де батьками зазначені сторони у цивільній справі.                                                                                                                             Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суд враховує, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до довідки ОКП КООБТІ АДРЕСА_1 на підставі рішення Кіровського районного суду від 11.12.2003 року власником є ОСОБА_2.

Приймаючи до уваги те, що квартиру у власність відповідач отримав під час перебування у шлюбі, жодною з сторін не заперечувався факт належності спірної квартири до спільної сумісної власності, згідно зі ст.60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.                                                                                                                                Ст.70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а саме по 1/2 частці, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Суд дійшов висновку щодо визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_1 в рівних частках по ½ частці кожному.

Згідно ст..63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.                                                                                                                Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки тощо ... Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.                                                                                                                                 При розгляді цивільної справи в суді було встановлено, що відповідач ОСОБА_2. фактично здійснив відчуження належної йому 1/2 частки АДРЕСА_1 на свій розсуд розпорядився належною йому часткою в спільному сумісному майні подружжя. Це підтверджується копією розписки відповідно до якої відповідач отримав від позивачки кошти в сумі 20000 грн. в рахунок належної йому ½ частини спірної квартири. Крім того відповідачем надана заява про те, що він визнає доповнені позовні вимоги та просить розглядати справу за його відсутності.          Надана заява на думку суду підтверджує пояснення позивача про відмову відповідача після отримання коштів за належну йому частку в спірній квартирі подальшого належного переоформлення права власності на позивачку.                                              Відповідно до ч.1,2 ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд. До того ж п.п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено такий вид захисту цивільних прав, як визнання права. Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

            Керуючись ст.. 315-319 ЦК України, ст. 88, 208,213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги.

Припинити право власності ОСОБА_2 на АДРЕСА_1.

                        Визнати право власності на АДРЕСА_1 за  ОСОБА_1.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

            Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції .

Суддя Кіровського районного

суду м. Кіровограда                                                                                                                Кабанова В.В.