ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року                           м. Житомир                           справа № 240/21358/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати з 05 червня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-XII) виходячи з розміру трьох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону № 796-XII, виходячи з розміру трьох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік з 05 червня 2024 року, щомісячно.

В обґрунтування позову зазначає, що є непрацюючим пенсіонером, проживає в смт Народичі Коростенського району Житомирської області, яке віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення. Вважає, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 має право на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII у редакції, чинній до 01 січня 2015 року .

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву наполягає на тому, що Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 не містить висновків щодо застосування статті 39 Закону № 796-XII. Оскільки предмет регулювання статті 39 Закону № 796-XII в редакції до 01 січня 2015 року та в редакції після 01 січня 2016 року збігається, за темпоральним принципом дії нормативно-правових актів до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 39 Закону № 796-XII в редакції після 01 січня 2016 року, згідно з якою встановлено доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Тому вважає, що позивач не має права на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, оскільки таке право не передбачено статтею 39 Закону № 796-ХІІ.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, є непрацюючим пенсіонером, що підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади від 20 листопада 2024 року, довідки Центру надання адміністративних послуг Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області від 21 листопада 2024 року № 977, акта № 91 підтвердження фактичного місця проживання особи від 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 з 09 серпня 2013 року, зареєстрований у смт Народичі по вул. Визволителів, 44 (Житомирська область, Коростенський район), яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_2 , громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), видане Волинською обласною державною адміністрацією.

Листом від 16 жовтня 2024 року № 25356-24025/А-02/8-0600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про те, що частина друга статті 39 Закону № 796-ХІІ не передбачає та не дає права на нарахування і виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

У подальшому Законом № 987-VIII (згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII він набрав чинності з 01 січня 2016 року) включено до Закону № 796-XII статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Конституційний Суд України цим Рішенням відновив дію статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що чинна редакція статті 39 Закону № 796-XII (у редакції після 01 січня 2016 року) не передбачає доплату до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018.

Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ (яка була чинною до 01 січня 2015 року) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01 січня 2016 року статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 КАС України) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

Наведене дає підстави для висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, що передбачена статтею 39 Закону України № 796-ХІІ у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року, є протиправною.

Доказами в матеріалах справи підтверджено, що станом на 05 червня 2024 року позивач є непрацюючим пенсіонером (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 , Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5)), трудова книжка серії НОМЕР_1 , та проживає у зоні безумовного (обов`язкового) відселення згідно з Переліком № 106 (Витяг з Реєстру територіальної громади від 20 листопада 2024 року, довідка Центру надання адміністративних послуг Народицької селищної ради Коростенського району Житомирської області від 21 листопада 2024 року № 977, акт № 91 підтвердження фактичного місця проживання особи від 21 листопада 2024 року), які є належними та достатніми доказами в розумінні КАС України.

При визначенні розрахункової величини для проведення розрахунку доплати до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні радіоактивного забруднення, слід врахувати, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1774-VІІІ.

Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року № 410-IX).

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15 травня 2018 року № 2415-VIII).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Вирішуючи питання чи застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, для визначення розміру підвищення пенсії особам, які мають право на таке підвищення відповідно до частини другої статті 39 Закону № 796-XII, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 240/19227/21 зробила правовий висновок, згідно з яким з набранням чинності Законом № 1774-VIII мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року). Закон № 1774-VIII прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ, а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Відповідно до встановлених обставин у цій справі за наведеного правозастосування позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 01 січня відповідного календарного року.

Такі ж висновки за подібних правовідносин зроблено Верховним Судом у постанові від 07 травня 2024 року у справі № 240/1084/22, які в силу частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають урахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, виходячи з обставин цієї справи за результатом розгляду адміністративної справи суд доходить висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 05 червня 2024 року нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленому на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Отже, позовні вимоги в частині застосування мінімальної заробітної плати (як розрахункової величини) для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до частини другої статті 39 Закону № 796-XII задоволенню не підлягають.

Тому позов слід задовольнити частково.

На підставі положень частини третьої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір згідно із квитанцією від 30 жовтня 2024 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підлягає відшкодуванню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця О. Ольжича, будинок 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо ненарахування та невиплати з 05 червня 2024 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 05 червня 2024 року, щомісячно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                                       О.Г. Приходько

  10.12.24