Справа № 2а-1943/11
П О С Т А Н О В А
іменем України
"30" травня 2011 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Диба О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дарницькому районі м. Києва , про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок сум пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 07.02.2011 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок сум пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилаючись на те, що він є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1-ї категорії, йому встановлена перша група інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, тому просить зобов'язати відповідача провести перерахунок основної пенсії згідно ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 100 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - за період з 2008 2010 р.р. та перших трьох місяців 2011 р.
Ухвалою судді від 16.02.2011 року провадження по даній справі в частині позовних вимог за період часу з по 06.08.2010 року - залишено без розгляду
Справа розглядається судом в порядку скороченого провадження.
Представник відповідача 25.05.2011 року надав письмові заперечення на позов, в яких просив в задоволенні позову відмовити, вказавши на те, що Управління Пенсійного Фонду України в Дарницькому районі м. Києва виплачує позивачеві пенсію в порядку і розмірі, передбаченому ст. ст.. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте, виходячи з ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначав, що на цій підставі вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки інший порядок обчислення пенсії громадянам зазначеної категорії не встановлений, а тому просив у задоволенні позову відмовити, розглянувши справу у її відсутність.
Вивчивши позов, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що Дарницькою районною державною адміністрацією видано посвідчення, категорії 1, серії А № НОМЕР_1, вкладка А № НОМЕР_1.
Також позивач є інвалідом першої групи довічно з 1998 року, що підтверджується довідкою Київської міської спеціалізованої радіологічної МСЕК від 19.06.1998 року, захворювання позивача пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, і отримує пенсію по інвалідності 1 групи, як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів I групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими десяти мінімальних пенсій за віком .
Отже, пенсія, що виплачується позивачу, не відповідає розміру, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам І групи - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, зміст статті 50 викладено в новій редакції, відповідно до якої, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам І групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також внесено зміни до ст. 54 вказаного Закону, частини третю і четверту статті 54 замінено чотирма частинами нового змісту, відповідно до якого, у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по спразі № 1-21/2005 ) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № брп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року положення п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року , втратили чинність як такі, що є неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України , закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХІЇ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'1 виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для , осіб, які втратили працездатність: тим, що належать до категорії 1: інвалідам І групи –30 відсотків; інвалідам II групи - 20 відсотків.
Також пунктом 6 вказаної Постанови встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче: 1)для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 965 гривень; 2) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по II групі інвалідності - 725 гривень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ ( в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року ), а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Доводи представника відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, суд вважає безпідставними. Положення ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини ( мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Тому суд приходить до висновку , що позивач має право на отримання пенсії в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Тому необхідно зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно вимог ст. 50, 54 „ Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 100 процентів від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 07.08.2010 року.
На підставі викладеного, ст. 2, 95, 116, 117 Конституції України, ст. 50-67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст. 9, 11,70, 71, 158-163, 186, 99, 1832 КАС України, суддя –
ПОСТАНОВИВ :
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Дарницькому районі м. Києва в проведенні ОСОБА_1 перерахунку державної та додаткової пенсії за ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва проводити перерахунок та виплату ОСОБА_1 згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 10 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 100 процентів від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 07 серпня 2010 року по 31 березня 2011 року.
Постанову може бути оскаржено до Апеляційного адміністративного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова підлягає негайному виконанню в частині стягнення платежу за один місяць.
Суддя :/підпис/