Справа № 2-82/11

РІШЕННЯ  

іменем України

 09.08.2011

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді – ЛІСОВСЬКОЇ О.В.

при секретарі                     - Олійник Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання заповітів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про визнання заповітів недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її свекруха ОСОБА_6, яка була матір"ю її чоловіка ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Від шлюбу з ОСОБА_7 вона має дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, яка є єдиною спадкоємицею другої черги після смерті ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6 вона звернулася до П"ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де дізналася про існування заповітів від імені ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_2 від 04.07.2008 року та від 09.07.2008 року. Але після смерті ОСОБА_7 стан здоров"я ОСОБА_6 погіршився, вона погано себе почувала, в 2006 році була госпіталізована до психоневрологічної лікарні. В 2009 році ОСОБА_6 повторно була госпіталізована до психоневрологічної лікарні. Все це свідчить про те, що на момент складання заповітів ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій, не могла ними керувати. На підставі викладеного позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_6

          В судовому засіданні позивачка та її представник уточнили позовні вимоги, просили їх задовольнити, а саме визнати недійсними заповіти від імені ОСОБА_6, посвідчені приватними нотаріусами ОСОБА_5 та ОСОБА_4, від 04.07.2008 року та від 09.07.2008 року відповідно.

          Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Пояснили, що, дійсно, останнім часом ОСОБА_6 хворіла, перебувала в лікарнях, мала онкозахворювання, що вплинуло на її психоневрологічний стан. Але також зазначили, що на момент складання заповітів ОСОБА_6 повністю усвідомлювала значення своїх дій і могла ними керувати. А тому вважають, що заповіти повністю відповідають вимогам закону і підстав для визнання їх недійсними немає.

          Представник третьої особи – Головного управління юстиції у м. Києві – в судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення щодо позову, в яких також просив розглядати справу у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

          Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_4 - в судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення щодо позову, в яких також просив розглядати справу у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

          Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_5 - в судове засідання не з"явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду письмові пояснення щодо позову, в яких також просила розглядати справу у її відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

          Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

          Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.7 т.1).

          Померла ОСОБА_6 є свекрухою ОСОБА_1 та бабусею неповнолітньої ОСОБА_2.

          Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

          Позивачка в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до П"ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6, але дізналася про існування заповітів від імені померлої від 04.07.2008 року та від 09.07.2008 року.

          Так, 04.07.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах кожному на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.49 т.1).

          09.07.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожній на усе майно заповідача (а.с.46 т.1).

          Дані заповіти у зв"язку з тим, що ОСОБА_6 не могла сама прочитати і підписати текст заповітів, згідно із ст. 1253 ЦК України, були посвідчені в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

          У зв"язку із викладеним позивачка вимушена була звернутися до суду з даним позовом, де в своїх позовних вимогах посилається на те, що складені заповіти від імені ОСОБА_6 є недійсними, так як остання багато років хворіла і на момент підписання заповітів не могла усвідомлювати значення своїх дій, чим скористалася відповідачка.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно із вимогами ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Заповітом, відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

          Право на заповіт, згідно із ч.1 ст. 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

          Відповідно до вимог ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

          Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 ЦПК України зобов"язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК України. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України суд відповідно до ст. 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов"язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Для визначення психічного стану померлої ОСОБА_6 судом за клопотанням відповідачки була призначена посмертна судова психіатрична експертиза.

          Відповідно до Акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 475 від 11.05.2011 року (а.с. 40-44 т.2) ОСОБА_6 в період підписання заповітів (04.07.2008 року та 09.07.2008 року) страждала "органічним ураженням головного мозку сочетанного генезу (судинного та онкологічного) з інтелектуально-мнестичним зниженням, змінами особистості і параноїдним синдромом (шифр по МКБ – 10F-02.8). ОСОБА_6 в період підписання двох заповітів за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, те, що посвідченні заповітів померла ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій внаслідок хвороби, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обгрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 120 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 203, 225, 1233, 1234, 1247, 1257 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про практику у справах про спадкування", постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задовольнити.

Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 04.07.2008 року і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_6 на ім"я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09.07.2008 року і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. та по сплаті інформаційно-технічних послуг в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

          Головуючий: