ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2011 р. Справа № 42/398
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіОстапенка М.І.
суддіКондратової І.Д.,
суддіСтратієнко Л.В.,
за участю представників сторін
від позивачаОСОБА_1- пред. за дов. № б/н від 04.11.2010 р.,
від відповідача ОСОБА_2-пред. за дов. № 141 від 08.02.2010 р.
від третьої особине з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011р.
у справі№ 42/398 Господарського суду міста Києва
за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Промінь"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"
третя особаПриватний нотаріус Коростишевського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3
провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання
ВСТАНОВИВ:
Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання, посилаючись на те, що виконавчий напис № 947 від 4 серпня 2010 р., вчинений з порушенням вимог ст. 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки безспірність заборгованості позивача нотаріусом не встановлена, ст. 8 договору лізингу не містить умови про вилучення предмету лізингу за виконавчим написом, в виконавчому написі вказана загальність вартість майна, що вилучається, в розмірі 2449582,08 грн., тоді як вартість майна, що вилучається становить 2443535,36 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011р., в позові відмовлено повністю.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів мотивовані тим, що виконавчий напис нотаріуса № 947 від 04.08.2010 року було вчинено з дотриманням вимог ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 117.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011р., справу передати на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 01.07.2008 р. між лізинговою компанією та позивачем (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № 01-172/08-обп (далі –договір фінансового лізингу), відповідно до п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язався придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі –предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт передачі лізингодавцем лізингоодержувачу предмету лізингу (зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування LEXION 580 2008 року випуску загальною вартістю 2 443 535,36 грн.) підтверджується актом приймання-передачі від 21 липня 2008 р.
Також, апеляційним судом встановлено, що згідно з розділом 3 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов (додаток № 4 до Договору). Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (п. 3.1 Договору).
Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що в порушення умов договору позивач не сплатив лізинговій компанії лізингові платежі в період з серпня 2009 р. по травень 2010 р. на загальну суму 612180,16 грн. Доказів, які б спростовували факт простроченої оплати в указаному розмірі позивачем не надано.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.08.2010 р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис (реєстровий № 947) про вилучення та повернення від Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" майна - зернозбиральний комбайн з зерновою жаткою та пристроєм для її транспортування LEXION 580, 2008 року випуску, переданого позивачу за спірним договором фінансового лізингу
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса № 947 від 04.08.2010 р. таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, відповідач посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст. 88 Закону України "Про нотаріат", якою закріплено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року (у відносинах між підприємствами, установами та організаціями). Позивач вважає, що заборгованість відповідача виникла з 20.12.2008 р., а отже відповідачем пропущений строк для вчинення виконавчого напису.
Зазначені доводи колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".
Підпунктом 3 пункту 2 статті 11 вказаного Закону встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку; лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови; лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів; стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до п. 8.1 договору фінансового лізингу сторони погодили, що якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше тридцяти днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, лист відповідача № 895 від 04.06.2010 р. про сплату заборгованості та відмову від договору у разі непогашення позивачем заборгованості протягом тридцятиденного терміну з дня отримання вимоги, позивачем отримано 04.08.2010 р., при цьому, підставою виникнення заборгованості відповідачем визначені рахунки-фактури за період з 20.08.2009 р. по 20.05.2010 р. на суму 612180,16 грн.
Таким чином, враховуючи положення п. 8.1 договору фінансового лізингу та графіку сплати лізингових платежів, днем виникнення права вимоги у відповідача є 20.09.2009 р., що в свою чергу спростовує доводи позивача про те, що право вимоги у відповідача виникло з 20.12.2008 р. Відповідач звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису 29.07.2010 р., тобто в межах строку, встановлено ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
За таких обставин, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавчий напис нотаріуса № 947 від 04.08.2010 року було вчинено з дотриманням вимог ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, а доводи касаційної скарги щодо порушення строків вчинення виконавчого напису колегією суддів відхилені, як безпідставні, інші порушення норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не наведені, а судом касаційної інстанції не встановлені, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011р. слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2011р. у справі № 42/398 – без змін.
Головуючий суддя Остапенко М.І.
Суддя Кондратова І.Д.
СуддяСтратієнко Л.В.