Справа № 2-2108/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"14" липня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -            Козачук О.М.

при секретарях -                   Наумовій О.С., Левицькій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3  про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, -

  В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить  визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим  приміщенням –квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивує тим,  що відповідач є її колишнім чоловіком, шлюб з яким розірвано  22 квітня 2010 року. Після розлучення колишній чоловік звернувся до суду з позовом про визнання квартири спільною сумісною власністю та усунення перешкод у її користуванні. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 3 вересня 2010 року відповідачу ОСОБА_2 в позові було відмовлено. Апеляційний суд м. Києва своєю ухвалою від 23 листопада 2010 року залишив вказане рішення без змін. З 4 листопада 2009 року відповідач в квартирі не проживає, ніяких витрат по утриманню  жилого приміщення не несе, будь-які його речі в квартирі відсутні, що підтверджується численними актами  обстеження квартири.  Відсутність відповідача  порушує її особисті права, оскільки вона самостійно несене всі витрати по утриманню жилого приміщення в належному стані, сплачує житлово-комунальні послуги з урахуванням відповідача, який зареєстрований в квартирі але фактично не проживає. Тому позивач звернулась до суду  і просить визнати  ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала   і просила визнати  ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в АДРЕСА_1  у зв’язку з тим, що  він понад тривалий час він в квартирі не проживає і житлом не цікавиться. Позовні вимоги в частині переукладання договору найму жилого приміщення не підтримала.

          Третя особа ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позову.

          Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач  не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши пояснення позивача, третьої особи,  дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Як встановлено в судовому засіданні, квартира за адресою: АДРЕСА_1 була  придбана під час шлюбу сторін згідно договору купівлі-продажу квартири від 18 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотиаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 17) та зреєстрованого в реєстрі № 10430 (а.с.18).

З довідки форми № 3  вбачається, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані  позивач ОСОБА_1, її дочка ОСОБА_6, її син ОСОБА_7, її мати ОСОБА_8  та її колишній чоловік - відповідач ОСОБА_2 (а.с.26).

          Відповідач ОСОБА_2 є колишнім чоловіком позивача ОСОБА_9, шлюб з яким розірвано 22 квітня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.14).

          Після розлучення колишній чоловік звернувся до суду з позовом про визнання квартири спільною сумісною власністю та усунення перешкод у її користуванні. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 3 вересня 2010 року відповідачу ОСОБА_2 в позові було відмовлено(а.с. 6-7). Апеляційний суд м. Києва своєю ухвалою від 23 листопада 2010 року залишив вказане рішення без змін(а.с.12-13).

          При  відвідуванні АДРЕСА_1 комісією встановлено, що відповідач ОСОБА_2  за вказаною адресою не проживає, його особисті речі в квартирі відсутні, що підтверджується актами від 10 лютого 2010, 12 березня 2010 року, 13 квітня 2010 року  (а.с.20-22).

Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України особа, яка не проживає на житловій площі більше шести місяців без поважних причин, може бути визнана судом такою, що втратила право користування житловою площею. По даній справі відсутні будь-які дані щодо не проживання відповідача в спірній квартирі з поважних причин чи щодо чинення перешкод в його проживанні.  

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Таким чином, аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу не проживає на спірній житловій площі, не вносить комунальні платежі  за квартиру, його особисте майно в квартирі відсутнє, а тому позов щодо визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

          На підставі  викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, 10, 60, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 224-228, 294 ЦПК України, суд, -

 В И Р І Ш И В: 

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3  про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням –задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилою площею в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення –протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

С у д д я: