Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  2-а-1340/11

2011р.

                                                            П О С Т А Н О В А

06.06.2011м. Полтава

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Андрущенко С.А., розглянувши в порядку скороченого  провадження адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1    до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

В березні     2011  року до суду надійшла позовна заява  ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якому вона просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у виплаті йому  щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та виплатити як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з  01  січня 2008   року по  28 лютого   2011  року.   

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2008    року по   28 лютого 2011   року  та в подальшому   має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Позивачка    ОСОБА_1     надала суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність, без її участі.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити та розглянути справу буз участі представника  управління Пенсійного фонду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що після ухвалення   рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, Верховною Радою України  не був встановлений  новий порядок  нарахування та виплати надбавки дітям війни та не прийнято  рішення про поновлення відповідних норм у попередній редакції. Крім того, вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, оскільки кошти на виплату надбавки особам, які мають статус дитини війни, передбачені Законом України "Про Державний бюджет" й не можуть виплачуватись за рахунок коштів Пенсійного фонду України. При цьому, вказує про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Вимоги щодо виплати не донарахованої пенсії за 2008-2010  рік є безпідставними, оскільки вони здійснюються органами Пенсійного фонду України в порядку та розмірах, встановлених Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. Крім того,  представник відповідача надав клопотання  щодо розгляду адміністративного позову  про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дитині війни в межах позовної давності.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів в порядку скороченого  провадження.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового  задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивачка    ОСОБА_1  ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни», що    підтверджується пенсійним посвідченням Серія  №  НОМЕР_1 та   довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради № 05/7063  від 01 березня 2011   року, відповідно до якої позивач включений до Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги по Ленінському району м. Полтави, та має статус дитина війни.

Враховуючи зазначений статус позивача, вона  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ Ленінського району в м. Полтаві  та  довідки УПФУ Ленінського району в м. Полтаві № 3697/07-22 від  06.06.2011 року, вбачається, що відповідач здійснює позивачу зазначені виплати не в повному обсязі, посилаючись на розміри, встановлені постановою Кабінету Міністрів України "№ 530 від 28.05.2008 року, та виплачувалась надбавка з    01.10.2008 року –  і по даний час -  49,80 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", від 18.11.2004 № 2195-ІV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» , мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стосовно  позовних вимог  щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за період  з 01   січня 2008   року по   16  вересня  2010  року  включно, суд виніс ухвалу  про   залишення без розгляду  позовну заяву     в частині  визнання  протиправною бездіяльності  УПФУ Ленінського району в м. Полтаві та  зобов'язання  відповідача здійснити  нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплати за даний період.

Що стосується вимог позивача, в частині нарахування щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  з 17  вересня 2010   року по 28 лютого  2011   року включно, суд приходить до висновку, що вони  підлягають до  задоволення.

           Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Згідно ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік", від 27.04.2010 року,   затверджено  прожитковий мінімум на 2010 рік на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на один місяць у розмірі : з 01 січня 2010 року  -  695 грн.,  з 01 квітня 2010 року -  706 грн.,  з 01 липня – 709 гривень,  з 01 жовтня – 723 гривень,  з 01 грудня – 734 гривень.

Згідно  п. 1  розділу  7  Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», який набрав чинності 30 квітня 2010 року цей закон застосовується з 01 січня 2010 року.

Таким чином, за період з 17  вересня   2010  року по 31 грудня 2010  року  позивачу  ОСОБА_1   повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік", від 23.12.2010 року ,  затверджено  прожитковий мінімум на 2011 рік на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на один місяць у розмірі : з 01 січня 2011 року  -  750 грн. , з 01 квітня 2011 року -  764 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2011 року по  28 лютого  2011   року (  кінець періоду заявлених позовних вимог ) позивачу  ОСОБА_1   повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

 Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

                    Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Полтави, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Позовні вимоги позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтави призначити доплату до пенсії та її стягнення  в подальшому  не підлягають задоволенню, в зв’язку з можливими  змінами  законодавства.

Обґрунтованими, на думку суду, є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, по не виконанню в період з 17 вересня 2010   року по  28 лютого 2011    року  приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Згідно вимог  ч. 3 ст. 94 КАС України. якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені  позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.  28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ,  ст.ст. 6-14, 71, 94 ч. 3, 99,100, 159-163, 183-2, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

    П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву   ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві щодо не виконання з  17 вересня  2010  року по  28 лютого 2011   року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві нарахувати та сплатити ОСОБА_1   доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період з   17 вересня   2010   року   по  28 лютого  2011   року,  з урахуванням проведених виплат.

Стягнути  з Державного  бюджету України на користь   ОСОБА_1    витрати зі сплати  судового збору  у розмірі 1 грн. 70 коп.

          Постанова може бути оскаржене до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Полтави. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави    С. А. Андрущенко