Справа № 11 - 432 /07                              Головуючий у 1 інстанції Поліщук С. В.

ч. 1  ст.  122 КК України                           Доповідач Хлапук Л.І.

УХВАЛА

іменем   України

м.  Луцьк                                                                                  24 липня 2007 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого-судді Хлапук Л.І.,  суддів Лозовського А.О.,  Пазюка О.С. ,  з участю прокурора Редька П.П.,  засудженого ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Луцьку кримінальну справу за   апеляцією   засудженого   ОСОБА_1   на   вирок Ківерцівського районного суду від 23 травня 2007 року,  яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженець м.  Ківерці Волинської області,  не судимий,

засуджений за ч.1  ст.  122 КК України до 2 років обмеження волі,  за ч. 1  ст.  296 КК України - до 1 року обмеження волі.

На підставі  ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 2 роки обмеження волі.

На підставі  ст.  75 КК України звільнено ОСОБА_1. від відбування даного покарання з випробуванням,  якщо він протягом 1 року 6 місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно  ст.  76 КК України обов'язки: повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і праці,  періодично з'являтиметься в дані орган на реєстрацію.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково,  стягнено в її користь з ОСОБА_1 в відшкодування матеріальної шкоди 382 грн. 11 коп. і в відшкодування моральної шкоди - 5 тисяч грн.,

встановила:

ОСОБА_1 визнаний винним в тім,  що біля 1 год. З січня 2006 року поблизу автостанції в м.  Ківерці,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства,  діючи з особливою зухвалістю,  безпричинно побив руками і ногами ОСОБА_2 При цьому умисне заподіяв їй середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин чола,  носа,  виличної ділянки,  верхньої щелепи,    огруддя та струсу головного мозку,  який

ускладнився лікворо-гіпертензивним,  вегето-судинним та астено-неврочиним синдромом.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції посилається на неповноту досудового і судового слідств та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Заявляє,  що наніс лише два ляпаси потерпілій у відповідь на образу,  а тому не міг заподіяти їй середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вважає,  що висновки судово-медичних експертиз щодо ступеню тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої є непрофесійними і суперечливими. Тому,  на його думку,  суд безпідставно відхилив клопотання його захисника про допит свідка ОСОБА_3 - лікуючого лікаря потерпілої,  якому відомо,  які саме тілесні ушкодження були в ОСОБА_2,  та не призначив повторної комісійної судово-медичної експертизи,  доручивши її експертній установі іншого регіону.

Гадає,  що розмір моральної шкоди в 5 тисяч грн. визначений без пред'явлення потерпілою будь-яких доказів такої шкоди і наведення у вироку мотивів такого рішення суду.

Просить скасувати вирок,  справу направити на новий судовий розгляд з проведенням повторної судово-медичної експертизи. .

Заслухавши доповідача,  який доповів суть вироку і доводи апеляції,  пояснення засудженого,  який підтримав апеляцію,  міркування прокурора про залишення вироку без зміни,  дослідивши матеріли справи,  колегія суддів вважає,  що апеляція не підлягає до задоволення.

Вчинення ОСОБА_1 хуліганства,  яке супроводжувалось особливою зухвалістю і було поєднане з заподіянням ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень стверджено сукупністю зібраних по справі і досліджених судом доказів.

Так,  сам засуджений показав,  що умисне двічі вдарив в обличчя дану потерпілу.

Його твердження про те,  що дані дії були спровоковані образою з боку потерпілої спростовуються показаннями самої ОСОБА_2,  свідків ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6

Зокрема,  свідок ОСОБА_4 показала,  що нетверезий ОСОБА_1 безпричинно втрутився в їх розмову,  у відповідь на зауваження ОСОБА_2 нецензурно вилаявся в її адресу та декілька разів вдарив ту кулаком в голову і ногою по спині. Як показали даний свідок і потерпіла,  будь-яких протиправних дій щодо засудженого ОСОБА_2 не чинила.

Свідки ОСОБА_5,  ОСОБА_6 в своїх показаннях також підтвердили безпричинне побиття засудженим вищевказаної потерпілої.

Згідно висновків судово-медичних експертиз,  одна з яких є комісійною,  у ОСОБА_2 після вищевказаної події виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забоїв м'яких тканин чола,  виличної ділянки,  носа,  верхньої щелепи,  огруддя,  струсу головного мозку з лікворо-гіпертензивним ,  вегето-судинним та астено-невротичним синдромом.  Ці тілесні ушкодження,  як твердять експертизи,  виникли від контактів з тупим твердим предметом з обмеженою співударяючою поверхнею,  по давності виникнення співпадають з

3.01.2006 року,  що підтверджує показання потерпілої та вищевказаних свідків про виникнення цих тілесних ушкоджень в результаті протиправних дій ОСОБА_1.

Дані експертизи призначені і проведені у відповідності з вимогами  ст.  196,  310 КПК України,  підстав сумніватись в їх висновках не має. Тому суд підставно відмовив в клопотанні захисника засудженого про призначення додаткової судово-медичної експертизи з проведенням її в іншому регіоні.

Обставини вчинення ОСОБА_1 злочинів встановлені судом повно ї об'єктивно. Підстав для проведення судового слідства колегія суддів не вбачає. Дії даного засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1  ст.  296,  ч. 1  ст.  122 КК України.

Покарання йому призначено судом у відповідності з  ст.  65 КК України з врахуванням характеру його дій,  ступеню тяжкості вчинених злочинів,  особи винного,  обтяжуючої обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Розмір завданої злочином моральної шкоди в 5 тисяч гривень визначено судом у відповідності з вимогами  ст.  1166 -1168 ЦК України з врахуванням характеру та обсягу заподіяних потерпілій фізичних та моральних страждань від вчиненого щодо неї злочину,  тривалості її лікування та відновлення здоров'я,  про що наведені відповідні мотиви у вироку.

Виходячи з вищенаведеного,  підстав для зміни чи скасування вироку колегія суддів судової плати не знаходить.

Керуючись  ст.  365-366 КПК України,  колегія суддів судової палати -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а вирок Ківерцівського районного суду від 23 травня 2007 року щодо нього - без зміни.