Справа № 151/330/23

Провадження №11-кп/801/1266/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 26 березня 2023 року за № 12023025100000055,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційною скаргою прокурора Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_12 на вирок Чечельницького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бондурівка, Гайсинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

-визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначено покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди- частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , уродженця с. Бондурівка, Гайсинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації АДРЕСА_2 13 059 (тринадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) гривень матеріальної шкоди завданої злочином та 200 000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме : медичну картку стаціонарного хворого № 7446 на ім`я ОСОБА_9 , які приєднано до матеріалів кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - повернуто КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня імені Пирогова Вінницької обласної ради".

Судом встановлено, що 25 березня 2023 року ОСОБА_7 біля 19 години 00 хвилин в с. Жабокричка Гайсинського району Вінницької області, знаходився на подвір`ї багатоквартирного будинку, який розташований АДРЕСА_3 , та перебуваючи в неприязних відносинах із ОСОБА_9 , зупинив останнього та спровокував словесну перепалку за давні образи та конфлікти, в яку втрутилася ОСОБА_13 цивільна дружина ОСОБА_7 , під час чого останній, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком лівої руки в область верхньої щелепи ОСОБА_9 , після цього, наніс один удар кулаком правої руки в ліве вухо та вагою власного тіла повалив ОСОБА_9 на землю. Продовжуючи свій злочинний умисел на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 сів на грудну клітку ОСОБА_9 та кулаком правої руки наніс п`ять ударів в область лоба, носа, а також правого ока, від останнього удару ОСОБА_9 втратив свідомість, чим заподіяв останньому повну відсутність зору правого ока, контузію важкого ступеня правого ока з розривом склери та випадінням оболонок правого ока, гифемою та гемофтальмом, які являються тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм стійкої втрати працездатності, більш ніж на 1/3, що за ступенем важкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень відповідно до висновку експерта № 25 від 25.04.2023.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вказаному злочині визнав частково та пояснив, що дійсно того дня біля під`їзду зустрів ОСОБА_9 сусіда по будинку, з яким знаходиться в неприязних відносинах і який запитав його чому він ховається від воєнкомату і у них виникла словесна перепалка, вибігла дружина, яка стала між ними щоб припинити конфлікт і ОСОБА_9 взяв за груди і можливо з метою захисту дружини він наніс тілесні ушкодження, але все виникло спонтанно, він до цього не готовився і спеціально таких тілесних ушкоджень він завдати не хотів. Як безпосередньо наносилися ушкодження, чим, куди і скільки разів бив він не пам`ятає.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив суду, що 25 березня 2023 року був дома, десь біля 18 години зайшов в магазин купити сигарет. Будучи біля будинку коли на вулиці вже темніло, взяв у ліву руку відро, а в праву фонарик і йшов біля під`їзду будинку, коли побачив, що на проти стоїть ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Проходячи повз них, ОСОБА_14 перегородив йому дорогу та запитав чого він так погано відноситься до його дружини і хто він такий, що хоче керувати будинком. Вибігла ОСОБА_16 , дружина ОСОБА_14 яка почала його ображати, на що він можливо у грубій формі зробив їй зауваження, щоб нормально себе вела. Тут втрутився ОСОБА_14 , сказавши ти чого ображаєш дружину і почув удар лівою рукою у щелепу, правою рукою удар у вухо, від чого впав. ОСОБА_14 почав дальше наносити удари руками, ударів було більше п`яти, від чого втратив свідомість. Пізніше піднявся, підійшов до умивальника вмився і викликав працівників поліції. Внаслідок нанесення тілесних ушкоджень, він втратив зір на одне око, йому нанесена значна матеріальна і моральна шкода, яку просить відшкодувати задовольнивши позов.

Суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши у судовому засіданні всі надані суду докази у кримінальному провадженні, дійшов висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджуються належними та допустимими доказами про його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило втрату функцій органу та розладу здоров`я поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Чечельницького районного суду від 09.10.2024 щодо нього змінити. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 роки та покласти на нього обов`язки передбачені ч. 1 п. 4 ч. 2 ст. 76 КК України.

Свої доводи апеляційної скарги обвинувачений обґрунтовує істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що виразилось у порушенні вимог ст. 368 КПК України, а саме відсутність належного обґрунтування судом висновку щодо призначеного покарання, неможливості його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства та ігнорування досудової доповіді Гайсинського РС філії ДУ. Також зазначає про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та без застосування вимог ст. 75 КК України. Адже, належно не було враховано визнання ним вини у вчиненні даного кримінального правопорушенні, що полягає у згоді з їх фактичними обставинами, але не згоди з кваліфікацією цього діяння як умисного, що зумовлено вчиненням його внаслідок збігу тяжких особистих обставин, а саме словесної раптової штовханини потерпілого з ним. Окрім цього, не враховано вчинення кримінального правопорушення вперше та його бажання усунення наслідків вчиненого злочину у вигляді відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. Щодо його особи, то судом також неврахована перебування на його утриманні 4-х дітей, троє з яких є неповнолітніми, його позитивна характеристика за місцем проживання та наявність стійких соціальних зв`язків, не перебування на обліку у лікаря психіатра та нарколога. Звертає також увагу на його соціально-психологічну характеристику викладену у наданій суду досудовій доповіді, а також висновок органу пробації.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок щодо останнього скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

У доводах скарги посилається на неузгодженість встановлених судом різниці у показах свідків та дійсні причини конфлікту і тривалі неприязні відносини потерпілого з обвинуваченим, а також фактичні обставини справи та неправомірні дії самого потерпілого по відношенню до цивільної дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_13 . У зв`язку з цим за її заявою відділом поліції 24.08.2023 внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 125 КК України щодо нанесення ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_13 . Таким чином захищаючи її від протиправного діяння ОСОБА_9 , ОСОБА_7 перебуваючи у стані необхідної оборони, діяв у законний спосіб, але перевищив межі необхідної оборони, а тому його дії підлягають кваліфікації за ст. 124 КК України. Отже судом не конкретизовано мотив скоєного ОСОБА_7 правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок щодо ОСОБА_7 змінити у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначити в резолютивній частині вироку про те, що початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня затримання на виконання вироку, який набрав законної сили. В решті вирок залишити без змін.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подану ним особисто апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи. Окрім цього, обвинувачений не підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги його захисника ОСОБА_11 , оскільки скарга його попереднього захисника суперечать вимогам його особистої скарги, про що також він подав до суду заяву відповідну заяву. Також попросив вибачення у потерпілого за свої дії. Заперечив також проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Також обвинувачений ОСОБА_7 просив апеляційний суд під час судового розгляду врахувати те, що після ухвалення оскаржуваного вироку він через відділення банку згідно квитанції №87 від 03.12.2024 перерахував потерпілому ОСОБА_9 у відшкодування моральної шкоди 100000 грн. та згідно квитанції №88 від 03.12.2024 - 13059 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

Захисник ОСОБА_8 підтримала вимоги та доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 з підстав викладених у ній, а також не підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 , яку не підтримує сам обвинувачений. Заперечила також проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Прокурор ОСОБА_6 підтримав подану прокурором апеляційну скаргу з підстав викладених у ній. Також заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, посилаючись на безпідставність викладених у них доводів.

Потерпілий ОСОБА_9 та його представник адвокат ОСОБА_10 заперечили проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника. Щодо задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечували. Окрім цього, потерпілий зазначив що він не приймає вибачення у обвинуваченого враховуючи позицію ОСОБА_7 на протязі всього досудового розслідування та судового розгляду у суді першої інстанції, не визнання ним своєї вини та не відшкодування завданої з його вини суттєвої шкоди здоров`ю потерпілого.

Також потерпілий подав до суду свої письмові заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого у яких виклав свої доводи щодо відсутності підстав для задоволення цієї скарги.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, виступи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов до наступного висновку, з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Відповідно до ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України відносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.

Перевіривши ретельно доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо наявності на його думку підстав для зміни оскаржуваного вироку та звільнення його від відбування призначеного судом покарання з випробовуванням та встановленням іспитового строку з покладенням відповідних обов`язків на його період, а також перевіривши апеляційну скаргу захисника, яку не підтримав обвинувачений, але заяви про відмову від поданої скарги до суду не надходило, колегія суддів апеляційного суду не знаходить доводи цих скарг переконливими, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що призначене ОСОБА_7 покарання за своєю суворістю відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, виходячи з наступних підстав.

Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність кваліфікації йог дій в апеляційних скаргах як обвинуваченого та його захисника, так і прокурора не оспорюються, а тому перевірці в цій частині не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з доводами апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника про те, що на думку обвинуваченого, призначене йому покарання за своїм видом є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення і особі останнього.

Так, відповідно до вимог статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст.ст.65-67 КК України та взяв до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_7 , судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості та характер вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також те, шо судом під час судового розгляду не встановлено жодної обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до статтей 66, 67 КК України. Судом також враховано те, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику з місця проживання, те що не перебуває на обліку в лікарів психіатра та нарколога, і за останні п`ять років за допомогою не звертався. Окрім цього враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину. Також суд прийняв до уваги висновок інспектора Гайсинського РС філії ДУ "Центр пробації" у Вінницькій області, та за дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе лише із застосуванням покарання у виді позбавлення волі.

В частині вирішення цивільного позову вирок ніким не оскаржується, а тому також у цій частині вирок не перевіряється.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням обставин справи, механізму вчинення злочину, особи обвинуваченого, який лише частково визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину як під час досудового розслідування, так і судового розгляду у суді першої інстанції, злочин є тяжким, завдана потерпілому шкода як матеріальна, так і моральна відшкодована частково лише під час апеляційного розгляду, враховуючи думку потерпілого щодо призначеного обвинуваченому покарання, який наполягав на призначення йому суворого покарання та не дивлячись на те, що обвинувачений просив пробачення у нього в апеляційному суді, однак потерпілий його не простив та не прийняв його каяття, оскільки вважає їх не щирими, а тому на думку колегії суддів, покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, яке останньому слід відбувати саме реально.

Щодо посилання обвинуваченого на неврахування на його думку судом наявності на його утриманні 4 неповнолітніх дітей, то як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у ОСОБА_7 від першого шлюбу є лише одна дитина, яка проживає з колишньою дружиною, а від його співмешканки - також одна спільна дитина. Двоє інших неповнолітніх дітей не є його рідними дітьми, а є дітьми його співмешканки від першого шлюбу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до переконання про безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника про те, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання є занадто суворим.

Разом з тим перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими та переконливими, оскільки встановлено, що судом допущено істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону, так як в резолютивній частині оскаржуваного вироку невірно зазначено про те, що строк відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з часу приведення вироку до виконання. Тому вирок в цій частині підлягає до зміни, а початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід зазначити про те, що його слід рахувати з дня затримання на виконання вироку, який набрав законної сили. В решті оскаржуваний вирок підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 418, 419, 424, 426, 532, 615 КПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Чечельницького районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України - змінити.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня затримання на виконання вироку, який набрав законної сили.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4