ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 рокуСправа №160/24424/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області  про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

10.09.2024 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з вимогами про:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , врахувавши стаж:

-          за час навчання і роботу у колгоспі - 2 роки 7 місяців 1 день,

-          за час здійснення підприємницької діяльності - 4 роки 5 місяців,

-          за час роботи в ПП «Стус» - 1 рік 3 місяці 21 день,

а всього - 8 років 3 місяці 22 дня;

врахувавши заробітну плату:

- з 22.09.1977 по 28.02.1987;

- з 01.03.1992 по 30.06.2000;

- з 01.01.2001 по 31.12.2007, починаючи з дня призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся із заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області щодо перерахунок пенсії, яке відмовило в перерахунку пенсії листом № 10161-9680/К-02/8-0800/24 від 05.06.2024.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

25.09.2024 за допомогою підсистеми Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав, Так, відповідач вказує, що позивачу призначена пенсія з 07.11.2020, а звернувся позивач лише 03.09.2024 з пропуском строків для звернення до суду, а під час призначення пенсії були враховані всі надані позивачем документи.

14.10.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив, надавши копії платіжних доручень про сплату внесків у ПФУ за період 2004-2007 роки.

02.12.2024 позивач подав до суду заяву про долучення доказів - копію трудової книжки, довідки ПП "Стус", копію свідоцтва про сплату єдиного податку, довідку з ПФУ про розрахунок розміру пенсії.

06.12.2024 судом було отримано відповідь № 949130 від 06.12.2024 з Державного реєстру фізичних осіб - пдатників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та / або про суми доходів,отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи. Відповідь сформовано засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом суду. З віповіді вбачається отримання доходів ОСОБА_1 у період з 1 кварталу 2004 року по 4 квартал 2008 року.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

23.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії.  Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило позивачеві у перерахунку пенсії, зазначивши мотиви відмови у листі № 10161-9680/К-02/8-0800/24 від 05.06.2024. Позивач вважає відмову в перерахунку пенсії відповідачем протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

Предметом спору в даній справі є не врахування до стажу роботи позивача періоду навчання і роботі у колгоспі - 888 днів, недонарахований стаж у розмірі 4 роки 5 місяців за час здійснення підприємницької діяльності з 31.07.2001 по 25.12.2008 та неврахований стаж роботи на ПП «Стус» з 07.09.1995 по 28.12.1996, також позивач зазначає, що при призначені пенсії Пенсійним фондом не враховано, що позивачу було здійснено виплати пенсії з урахуванням доплат до посадового окладу 10% замість 25%, як водію І класу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі, Закон № 1058) визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого частини другої ст. 24 Закону України №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Положеннями статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі, Закон № 1788) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі, Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 та від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.

У відповідності до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Системний аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд враховує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

При цьому, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

Стосовно роботи позивача у колгоспі, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника.

Відповідно до пункту 2 Основних положень трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно пункту 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Якщо колгоспник не виробив обов`язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Положень).

Згідно з пунктом 6 Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Відповідно до записів трудової книжки, у спірний період, а саме з 26.02.1978 по 08.06.1983 працював в колгоспі «Заповіт Леніна», який було враховано Пенсійним фондом під час призначення пенсії.

У відомостях трудової книжки позивача наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Щодо страхового стажу у період з 27.02.1978 по 08.06.1983.

Судом встановлено, що у листі Головного управління Пенсійного фонду в Запорізький області період роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» з 27.02.1978 по 08.06.1983 зараховано з урахуванням відпрацьованих трудоднів за 1978, 1982, 1983 роки, також зараховано  період навчання з 09.01.1978 по 09.06.1978 згідно свідоцтва НОМЕР_2 .

Отже, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі «Заповіт Леніна» у період з 27.02.1978 по 31.12.1983, суд дійшов висновку, що відповідачем враховано до страхового трудового стажу період роботи позивача.

Щодо страхового стажу у період з 07.09.1995 по 28.12.1996.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 (мовою оригіналу): «…Запис №11 -07.09.95  Принят на работу в качестве механика-водителя ЧП «Стус» приказ №13а от 07.08.95…» – містить виправлення та має суперечливі дані щодо дати  прийняття на роботу, уточнююча довідка ПП «Стус» не береться до уваги, оскільки в довідці дата прийняття на роботу не відповідає даті, зазначеній в трудовій книжці колгоспника (запис №11), не відповідає даті наказу про прийняття на роботу № 18а від 07.08.1995, що вказано тому суд не може взяти до уваги цей період для врахування цього періоду для проведення перерахунку пенсії позивачу.

Щодо страхового стажу під час здійснення підприємницької діяльності з 31.07.2001 по 25.12.2008.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності – фізична особа та був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку від 31.07.2001, 25.12.2002, 29.12.2003, 22.06.2005 та від 01.01.2005 Державної податкової адміністрації України, квитанціями про сплату внесків до  пенсійного фонду за період 2004-2007 роки та довідкою ОК-5 та сплачував страхові внески.

Для розрахунку розміру пенсії період підприємницької діяльності до страхового стажу зараховується за умови сплати страхових внесків та пропорційно сумі фактично сплачених страхових внесків за відповідний період.

Періоди здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку або Патенту про сплату фіксованого податку чи довідки про сплату страхових внесків; період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за загальною системою оподаткування доходів з 01.05.1993 до 01.07.2000 зараховуються до страхового стажу за умови надання документів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

За змістом частини другої, третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно із пунктами «а», «б» статті 3 вказаного Закону право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом:

особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 періоди роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства, зараховуються до стажу роботи за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, інших документів про сплату страхових внесків або інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 16.06.2020 у справі №682/967/17 та від 19.06.2020 у справі №359/2076/17.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови в перерахунку пенсії листом від 05.06.2024 №10161-9680/К-02/8-0800/24, а також щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи 26.02.1978 по 08.06.1983 період роботи в колгоспі «Заповіт Леніна» та навчання; з 07.09.1995 по 28.12.1996 період роботи на ПП «Стус» та з 31.07.2001 по 25.12.2008 період здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Суд частково погоджується з доводами позивача, що відповідачем був застосований формальний підхід під час вирішення питання в частині зарахування до стажу роботи спірного періоду з 31.07.2001 по 25.12.2008, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Отже, за вказаних вище обставин, на переконання суду, спірний період роботи позивача з 31.07.2001 по 25.12.2008 підлягає до зарахування до трудового стажу позивача.

Щодо доводів позивача про неврахування надбавки за класність при перерахунку пенсії, суд зазначає, що надбавка 25% повинна бути врахованою під час нарахування заробітної плати роботодавцем, а при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому  задоволенню.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, суд відмовляє позивачу у стягненні судових витрат понесених судових витрат у сплаті судового збору.

Керуючись ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. 

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ) з урахуванням в страховий стаж ОСОБА_1 період підприємницької діяльності  31.07.2001 по 25.12.2008, починаючи з дня призначення пенсії.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.    

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     К.І. Ремез