ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.09.2006 Справа № 5/46
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у склад колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П.
суддів: Чус О.В. - доповідач, Логвиненка А.О.
при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.
Представники сторін:
від позивача: Гордій Р.І., довіреність №99 від 17.07.06, представник;
від відповідача: Касьянова В.С. директор, розпорядження № 2 від 13.02.06;
від відповідача: Кисельов А.В. представник, довіреність №б/н від 29.05.06;
від відповідача: Каленіченко І.Ю. представник, довіреність №б/н від 01.08.06;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", м. Київ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.06.06р. у справі № 5/46
за позовом Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва", м. Кіровоград
про визнання права власності
В С Т А Н О В И В :
В березні 2006 року позивач звернувся в господарський суд Кіровоградської області до відповідача з позовом про визнання права власності на 455, 7 кв. м. на першому поверсі в будинку-прибудівлі №51 по вул. К.Маркса в м. Кіровоград за Акціонерним комерційним агропромисловим банком "Україна".
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що право власності на будинок № 51 а по вул. Карла Маркса у м. Кіровоград, збудований у відповідності до договору № 1 про сумісну діяльність в дольовій участі в будівництві та експлуатації будівлі-добудови від 30 серпня 1995 року, було оформлене лише на одну із сторін за даним договором, а саме на Товариство з обмеженою відповідальністю „Барва”.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2006р. (суддя –Змеул О.А.) в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Позивач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Розпорядження заступника голови суду - голови судової палати № 644 від 22.08.2006р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя –П.П.Павловський, судді –О.В.Чус ( доповідач), А.О.Логвиненко.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та прийняте рішення господарського суду, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 30 серпня 1995 року за № 1 між сторонами було укладено договір про сумісну діяльність в дольовій участі в будівництві та експлуатації будівлі-добудови.
Відповідно до умов зазначеного договору, Об’єднання „Барва” (правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Барва”) та Кіровоградська дирекція акціонерного комерційного агропромислового банку „Україна”, яка діяла від імені банку „Україна”, зобов’язалися сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва та експлуатації приміщення-прибудови загальною площею 1377,53 кв. м. у м. Кіровограді, вул. Карла Маркса, 51.
Вказаний договір був укладений у відповідності з правилами ст. 430 ЦК Української РСР, згідно якої за договором про сумісну діяльність сторони зобов’язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.
Відповідно до п. 3.1. договору на Позивача було покладено обов’язок здійснювати фінансування будівельно-монтажних робіт згідно кошторису будівлі-добудови площею 455,7 кв. м.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.12.2002 року було розірвано договір № 1 від 30.08.1995 року з дати прийняття рішення. Зазначеним рішенням господарського суду м. Києва було встановлено, що акціонерний агропромисловий банк „Україна” припинив будівельні роботи на підставі того, що 14.02.1997 року установа банку листом за № 17 повідомила про складення повноважень учасника дольового будівництва. Зазначене свідчить, що акціонерний агропромисловий банк „Україна” в односторонньому порядку відмовився від виконання умов договору № 1 від 30.08.1995 року. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „Барва” не могло продовжувати виконання будівельних робіт на об’єкті, оскільки проект будівлі-прибудови розроблений під розташування спеціальних приміщень установи банку, що пов’язано із зазначеними капіталовкладеннями по облаштуванню буро набивних спайних фундаментів саме для установи банку.
Отже, установа банку порушила свої обов’язки за договором, зокрема п. 3.1. договору, яким на нього було покладено обов’язок здійснювати фінансування будівельно-монтажних робіт згідно кошторису будівлі-добудови площею 455,7 кв. м.
Установа банку здійснили також інші дії, направлені на розірвання договору, а саме 03.08.1998 року направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Барва” претензію про дострокове розірвання договору.
Отже, такими своїми діями установа банку здійснила своє волевиявлення, яке засвідчує небажання та/або неможливість продовжувати сумісну діяльність з Товариством з обмеженою відповідальністю „Барва”.
Господарський суд Кіровоградської області при винесенні рішення звернув увагу й на те, що рішенням Арбітражного суду Кіровоградської області №05-01/2261/5-105 від 11.03.1999 року по справі за позовом АКБ „Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Барва” встановлено, що „матеріалами справи не доведено того, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю „Барва” не виконало свої зобов’язання за договором про сумісну діяльність, або перераховані установою банку кошти використало не за призначенням на будівництві об’єкта...”.
Таким чином, факти добросовісного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Барва” договору та відсутності його заборгованості перед АКБ „Україна” за договором встановлені рішенням суду та не підлягають повторному доказуванню на підставі ст. 35 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (Іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При винесенні рішення господарський суд Кіровоградської області виходив з того, що оскільки договір № 1 від 30.08.1995 року між сторонами був розірваний, будівля-прибудова була створена Товариством з обмеженою відповідальністю „Барва”, внаслідок того, що Позивач в односторонньому порядку відмовився від виконання цього договору, і таким чином не набув права власності на 455,7 кв. м. на першому поверсі в будинку-прибудові № 51 а по вул. Карла Маркса у м. Кіровограді.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", м. Київ відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
За таких обставин, апеляційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", м. Київ слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2006 року у справі № 5/46 –без змін.
Керуючись ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна", м. Київ залишити без задоволення. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2006 року у справі № 5/46 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя | П.П.Павловський |
Суддя
| О.В.Чус |
Суддя | А.О.Логвиненко |