Справа № 0827/2-1393/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 червня 2011 року                    Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді        Трофимової Д.А.                                             

               при секретарі                  Гиря В.О.,

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначає, що 04 грудня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого зі всіма правами та обов’язками є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/17-46/19-55, за умовами якого останньому було надано кредит у сумі 25000,00 доларів США із сплатою 14,00 % річних, строком по 03.12.2016 року.  Кредитний договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою банку.

В забезпечення повернення кредитних коштів 04.12.2006р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом іпотеки в якому є житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 702 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить ОСОБА_2 на праві приватної власності: 39/100 частин - на підставі Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2006 року, 61/100 –на підставі свідоцтва про право власності № 399, виданого Запорізьким міськжитлокомунуправлінням 29.03.1989 року.

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки, договір іпотеки забезпечує вимоги банку як іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 014/17-46/19-55 від 04.12.2006 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умови якого позичальник зобов’язується перед банком повернути кредит в розмірі 25000,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, в розміри, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Позичальником порушено умови кредитного договору в частині погашення кредиту щомісячно згідно графіку погашення кредиту. Впродовж користування кредитними коштами, через порушення вимог кредитного договору щодо своєчасності сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості за позичальником утворилась заборгованість, тому 14.02.2011 року на адресу відповідача направлено вимогу про повернення заборгованості по кредиту, у якій зазначено зміст порушених зобов’язань та вимога про виконання порушеного зобов’язання у 30 –ти денний строк з моменту отримання цього повідомлення.

Згідно умов договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язань за цим договором або за кредитним договором, у тому числі якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних з реалізацією предмета іпотеки.   

Таким чином, станом на 14.02.2011 року заборгованість позичальника перед позивачем по кредитному договору згідно розрахунку складає 21981,65 доларів США, що еквівалентно 174611,23 грн., в тому числі: 19444,03 доларів США - заборгованість по кредиту; 1455,67 доларів США –нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом, 1081,95 доларів США –пеня за простроченими платежами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок, розташований на земельній ділянці площею 702 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності: 39/100 частин - на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2006 року по справі № 2-3188/06, 61/100 –на підставі свідоцтва про право власності № 399, виданого Запорізьким міськжитлокомунуправлінням 29.03.1989 року, шляхом продажу на публічних торгах та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»за кредитним договором № 014/17-46/19-55 від 04.12.2006р. в сумі 174611 грн. 23 коп., та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, в разі неявки відповідача в судове засідання просить постановити заочне рішення.  

Відповідач у судове засідання також не з’явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив. У зв’язку з чим,  відповідно до ст. 224 ЦПК України суд за заявою представника позивача  ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Тому суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін.

З копії кредитного договору вбачається, що 04 грудня 2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/17-46/19-55, за умовами якого останньому було надано кредит у сумі 25000,00 доларів США із сплатою 14,00 % річних, строком по 03.12.2016 року (включно).

Після заключення договору між позивачем і відповідачем, відповідно до вимог ст. 509 ЦК України, виникли певні зобов’язання, що є правовідношеннями, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити) гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Ці зобов’язання згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В разі порушення зобов’язання, у відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Чинне законодавство України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у вигляді пені, якою у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Ч. 3 ст. 549 ЦК України встановлюється, що пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, у термін, зазначений у договорі, відповідач суму кредиту не повернув, тобто не виконав зобов’язання за кредитним договором у встановлений строк.

Відповідно до вимог ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному  розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Розрахунком заборгованості підтверджується, що сума заборгованості по кредитному договору № 014/17-46/19-55 станом на 14.02.2011р. складає 174611,23 грн.

          Крім того, 04.12.2006р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом іпотеки в якому є жилий будинок, розташований на земельній ділянці площею 702 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003р. передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача являються обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 31, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549-551, 610-612, 624, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, Законом України “Про іпотеку” N 898-IV від 5 червня 2003 року із змінами і доповненнями, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Звернути стягнення на жилий будинок, розташований на земельній ділянці площею 702 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2: 39/100 частин - на підставі Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, ухваленого по справі № 2-3188/06р від 09.10.2006р., 61/100 частина –на підставі Свідоцтва про право власності № 399, виданого Запорізьким міськжитлокомунуправлінням 29.03.1989 року, зареєстрованих в ОП ЗМБТІ 09.11.2006 року та 29.03.1989 року, відповідно номер запису 33695 в книзі 185, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 12606901 від 22.11.2006р., виданим Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації; Реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 16686113; шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації –189229,00 (сто вісімдесят дев’ять тисяч двісті двадцять дев’ять) грн. та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»за кредитним договором № 014/17-46/19-55 від 04.12.2006р. в сумі 174611 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот одинадцять) грн. 23 коп. (р/р 2909334 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. (р/р 649972 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя