АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-840-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Терентьєв А М
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В В
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м Феодосії в складі
Головуючого - судді Притуленко О В ,
суддів Іщенка В І,
Мудрової В В
при секретарі Цендрі О М ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Феодосії матеріали цивільної справи за позовом 1998 Відділяння Морської Інженерної служби ЧФ до ОСОБА_1про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Феодосівського міського суду АР Крим від 5 березня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА
У листопаді 2006 року 1998 Відділяння Морської Інженерної служби ЧФ звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1про стягнення заборгованості
Вимоги позову обґрунтовані тим, що на підставі протоколу засідання житлової комісії № 4 від 6 квітня 2001 року відповідачу було надано кімнату № 122 у гуртожитку 1998 ВМІС ЧФ РФ, розташованому за адресоюАДРЕСА_1 в якій відповідач проживає до теперішнього часу У 2001 році ОСОБА_1самовільно, порушуючи наказ № 45 МО РФ від 23 березня 1981 року, встановив електричний лічильник у своїй кімнаті Відповідач відмовляється в повному обсязі оплачувати витрати за спожиту електроенергію, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 1336, 33 грн Також він має заборгованість за квартирну плату та комунальні послуги, у наслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 89 грн 09 коп У позові зазначено те, що у добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає
Рішенням Феодосівського міського суду АР Крим від 5 березня 2007 року позов 1998 ВМІС ЧФ РФ був задоволений частково Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію у межах строку позовної давності у сумі 369 грн 71 коп , заборгованість за комунальні послуги у сумі 89 грн 09 коп та судові витрати
Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу де, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі, що мають істотне значення, які призвели до неправильного вирішення спору, просить скасувати його без передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції
Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосував строк позовної давнини і до заборгованості за оплату комунальних платежів, не вирішив питання власності гуртожитку та не установив те, що Договір за оплату комунальних послуг між сторонами не укладався
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуальною кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Відповідно до частини 2 статті 38 «Примірного положення про гуртожиток» громадяни, які проживають у приміщеннях. що знаходяться в їхньому відособленому
користуванні (житлові приміщення, що складаються з однієї чи декількох кімнат для проживання родин), вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифам), встановленим для будинків державного і загального житлового фонду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач з 2001 року проживає у гуртожитку, належному 1998 Відділянню Морської Інженерної служби ЧФ, в приміщенні, що перебуває у його відособленому користуванні - кімната №122(а.с. 12).
Блок у якому проживає відповідач має окремий прилад обліку електричної енергії, що випливає з Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 67). Договір на постачання електричної енергії був укладений між позивачем та ВАТ «Крименерго» в особі Феодосійського РЕМ (а.с. 59-61). Враховуюче наведене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не є абонентом ВАТ «Крименерго» в особі Феодосійського РЕМ з постачання електроенергії у розумінні «Правил користування електричної енергією для населення» та статті 747 Цивільного кодексу України.
Відповідно до «Витягу з книги нарахувань по квартирній платі і комунальним послугам з гуртожитку 1998 ВМІС» (а.с. 39-42) в період проживання у гуртожитку Пилипенко В.М. неповно сплачував комунальні послуги та квартирну плату, у зв'язку з чим станом на грудень 2006 року за ним утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 1336, 33 грн., квартирну плату та інші комунальні послуги у сумі 89, 09 грн.
Стягуючи з відповідача заборгованість за електричну енергію, квартирну плату та інші комунальні послуги в межах строку позовної давності, суд правильно виходив з того, що Пилипенко В.М. не є абонентом Феодосійського РЕМ з постачання електричної енергії, оскільки він користувався електричною енергією, яка подавалася у гуртожиток за договором № 115, укладеним 14 листопада 2001 року між 1998 ВМІС та ВАТ «Крименерго» в особі Феодосійського РЕМ.
Доводи апелянта щодо безпідставного задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію не можна визнати обґрунтованими, оскільки відповідач здійснював оплату за спожиту електроенергію по самовільно встановленому неопломбованому електролічильнику, без укладення договору відповідно до «Правил користування електричною енергією для населення», в порушення пункту 92 «Положення про домоуправління, гуртожитки та готелі Міністерства оборони», затвердженим наказом МО РФ № 45 від 24 березня 1981 року, згідно з яким гуртожитки Міністерства оборони утримаються за рахунок плати, внесеної проживаючими. А згідно з пунктом 3 Додатку № 18 до вказаного Наказу особам, що проживають у гуртожитку, забороняється проводити без дозволу адміністрації переробку та виправлення електропроводки, встановлення електропроводки, не передбаченої проектом. Відповідно до пункту 5 цього Додатку, особи, що проживають у гуртожитку, зобов'язані щомісяця вносити плату за спожиту електроенергію згідно розрахункам.
З урахуванням наведеного висновок суду першої щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електроенергію з урахуванням строку позовної давності є таким, що заснований на законі та відповідає матеріалам справи.
Доводи апелянта про те, що заборгованість по сплаті за електричну енергію визначена без урахування того, що у 2003 році позивач зробив відключення його квартири від системи енергопостачання, не є підставою для скасування рішення, оскільки всупереч вимог статті 60 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не навів доказів в обґрунтування своїх заперечень, а з матеріалів справи вбачається, що в період з листопада по червень 2005 року плата за споживання електричної енергії відповідачу не нараховувалась.
Доводи апелянта про те, що позовні вимоги до нього заявлені особою, яка не є власником гуртожитку, спростовуються матеріалами справи, а саме - свідоцтвом про право власності (а.с. 14).
Також неспроможними є доводи апелянта про те, що між позивачем та відповідачем не був укладений договір за оплату комунальних послуг, що позбавляє права вимагати сплату за вказані послуги, оскільки у судовому засіданні суду першої інстанції Пилипенко В.М. визнав позов 1998 ВМІС в частині вимог про стягнення боргу за квартирну плату та комунальні послуги і не оспорював факт його проживання у гуртожитку позивача. Відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального
кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
На підставі Постанови РМ АР Крим від 24 жовтня 2000 року, наказом начальника 1998 Відділяння Морської Інженерної служби у гуртожитку де мешкає відповідач була встановлена квартирна плата у розмірі 0, 23 грн. за 1 кв. м. (а.с. 24).
Згідно із статтею 68 Житлового кодексу Української РСР, наймач зобов'язаний вчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідач визнав борг за комунальні послуги та квартирну плату.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми за комунальні послуги та квартирну плату в межах позовної давності, проте допустив помилку при визначенні суми боргу, яка підлягає стягненню, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цієї частині.
З урахуванням строку позовної давності підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за комунальні послуги у сумі 33 грн. 67 коп., проте суд першої інстанції стягнув 89, 09 грн.
На підставі вказаного і керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 5 березня 2007 року змінити.
Зменшити розмір заборгованості за комунальні послуги яка підлягає стягненню з ОСОБА_1на користь 1998 Відділяння Морської Інженерної служби ЧФ, до 33 грн. 67 коп.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.