ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 року                                                                              Справа № 5023/2345/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя              Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1 –дов. б/н від 20.04.2011р.

відповідача –ОСОБА_2. –дов. № 42 від 04.01.2011р., ОСОБА_3 –дов. № 322 від 07.02.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2660Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011 р. у справі № 5023/2345/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спектр-А", м. Дніпропетровськ

до  Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків

про стягнення   473 842,73 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2011 р. (суддя Доленчук Д.О.) припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 473784,52 грн. Стягнуто з Статутного територіального - галузевого об'єднання "Південна залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спектр-А" суму пені у розмірі 8796,11 грн., суму 3% річних у розмірі 3404,99 грн., суму інфляційних у розмірі 18488,52 грн., суму штрафу у розмірі 23689,23 грн., 5281,63 грн. державного мита та 235,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.  

Відповідач, СТГО "Південна залізниця", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог положень ст. 43 ГПК України не дається повна оцінка поданих позивачем актів отримання-передачі продукції, в рішенні не зазначено жодних висновків щодо процесу складання акту прийому-передачі товару та осіб, які брали участь у цьому процесі, хоча відповідач чітко вказав, що жоден його представник не брав участі у складанні поданих позивачем актів прийому-передачі товару.

Позивач, ТОВ фірма "Спектр-А", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. –залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2010р. між сторонами було укладено договір поставки № 101138/НЮ, згідно з яким позивач зобов'язується поставити і передати в зумовлені строки у власність відповідача певну продукцію (товар) відповідно до специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно з п. 5.4. договору датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Загальна сума поставки складає: 499035,60  грн. (пункт 6.4. договору).

Пунктом 7.2. договору було передбачено, що відповідач оплачує позивачу кожну прийняту партію товару не пізніше 46 банківських днів з дати поставки товару.

Згідно з п.8.5. договору підтвердженням про одержання товару відповідачем є акт прийому товару, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов договору в період з 07 вересня 2010 року по 12 жовтня 2010 року позивач здійснив поставку на адресу відповідача тканини на загальну суму 488977,40 грн.

Факт поставки зазначеного вище товару підтверджується видатковими накладними № РН-0001171 від 07 вересня 2010 року та № РН-0001373 від 12 жовтня 2010 року, та актами приймання передачі товару № 5 від 08.09.2010 року та № 6 від 13.10.2010 року.

Проте в порушення зазначених умов договору відповідач перерахував позивачу станом на 28.10.2010 року тільки 15192,88 грн., у зв'язку з чим у відповідача з 16.12.2010 року виникла заборгованість в сумі 473784,52 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем в процесі розгляду справи була сплачена позивачу у повному обсязі заборгованість за договором в сумі 473784,52 грн., тому, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 473784,52 грн. суд першої інстанції припинив правомірно на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України, а в частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 58,21 грн. відмовив.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.   

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.3. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги положення п. 11.3. договору, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 8796,11 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції також правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 3404,99 грн. та інфляційні у розмірі 18488,52 грн.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 23689,23 грн., то судова колегія вважає за необхідним зазначити, що висновок суду першої інстанції стосовно розміру штрафу мотивоване п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. Договором, укладеним між позивачем та відповідачем, не визначений розмір штрафних санкцій за порушення строку оплати продукції.

Отже, стягнення судом першої інстанції штрафу можливе лише за наявності у договорі №П/НХ-101138/НЮ від 03.08.2010 умови про застосування такого виду забезпечення, як штраф.

Таким чином, за відсутності в правочині письмово викладеної умови про досягнення сторонами домовленості про забезпечення виконання зобов'язання штрафом відсутні і правові підстави для застосування судом відповідного стягнення.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково.

Судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. по справі № 5023/2345/11 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102,  п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2011р. у справі № 5023/2345/11 в частині стягнення 23689,23 грн. штрафу, 236,89 грн. держмита скасувати та в позові в цієї частині відмовити.

В іншій частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спектр-А" (юридична адреса: 49106, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, б. 23, кв. 13; поштова адреса: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Кожем’яки, 3; код ЄДРПОУ 19305854; п/р № 26009104222001 в ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Дніпропетровська МФО 305299) на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609, р/р 26004000016 в Харківській філії «Експрес-банк»МФО 350716) 118,44 грн. державного мита по апеляційній скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.Ю. Могилєвкін

Суддя                                                                                 Л.М. Бабакова

Суддя                                                                                  О.В. Плужник

Повний текст постанови підписаний 21.07.2011р.