ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2011 року Справа № 5023/3464/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1. –дов. б/н від 18.02.2011р.
відповідача –ОСОБА_2 –дов. № 5887/10/10-13 від 07.06.2011р.
третіх осіб –не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2744Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.11 р. у справі № 5023/3464/11
за позовом ТОВ "Техенергоресурс", м. Харків
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ФОП ОСОБА_3., м. Харків
до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, м. Харків
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державного казначейства України в Харківській області, м. Харків
про стягнення збитків у розмірі 18000,00 грн.
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова суми понесених матеріальних збитків у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень та просив стягнути з відповідача усі судові витрати, посилаючись на порушення умов договору про визнання електронних документів, Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. ст. 22, 94, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 43, 47, 147, 179, 224, 225 ГК України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2011 р. у справі № 5023/3464-11 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова за рахунок коштів Державного бюджету на користь ТОВ "Техенергоресурс" 18000,00 грн. збитків, 180,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на те, що позивачем надані належні докази в підтвердження понесених збитків та витрат, а також доведено наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення (наявність причинного зв'язку та вини правопорушника), який є єдиною підставою застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в позові відмовити.
У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд не надав належної правової оцінки тому, чи можуть бути наявними підстави для віднесення до складу збитків витрати на правову допомогу, так як зазначені витрати не мають обов’язкового характеру, не відносяться до обов’язкових платежів, здійснюються на власний розсуд замовника і не можуть бути покладені на іншу особу, тому не знаходяться у необхідному причинному зв’язку з діями ДПІ.
В доповненнях до апеляційної скарги зазначив, що адвокатські послуги надавались ФОП ОСОБА_3., а не адвокатом ОСОБА_3.
Позивач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.10р. між ТОВ "Техенергоресурс" та ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова укладений договір № 1259/10 про визнання електронних документів, предметом якого, відповідно до п. 1, - є визнання податкової звітності, поданої платником податків, - ", в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова засобами телекомунікаційного зв‘язку або на електронних носіях, як оригіналу.
У п. 1 р. 4 договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання обов‘язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Надані позивачем до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова документи податкової звітності у електронному вигляді за період травень –липень 2010 р. не визнані ДПІ як податкова звітність, в квитанції № 2 від 19.08.2010 р. та 15.10.2010р. зазначено : “Для організації заборонено прийом звітності по електронній пошті. Можливо, відсутній договір з ДПАУ. Для з'ясування, зверніться до ДПІ за місцем реєстрації”.
В зв’язку з чим позивач надавав податкову звітність за травень –липень 2010р. в письмовому вигляді, яка не визнана відповідачем податковою звітністю, з посиланням на наявність помилок при заповненні.
21.09.2010 р. до Відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Харківській області УВБ ДПА України надійшла скарга директора ТОВ "Техенергоресурс", в якій викладені факти протиправних дій співробітників ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова при прийнятті податкової звітності за травень-липень 2010р.
За результатами службової перевірки інформації щодо фактів порушень діючого законодавства та нормативних документів з боку посадових осіб ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова під час прийняття податкових декларацій ТОВ "Техенергоресурс" з податку на додану вартість за травень - липень 2010 року ВВБ при ДПА у Харківській області УВБ ДПА України складений висновок від 29.10.2010 року, яким частково підтверджені факти, викладені у скарзі ТОВ «Техенергоресурс»та за допущені порушення термінів направлення листів - повідомлень на адресу ТОВ "Техенергоресурс", а також порушення вимог п. 4.5 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп‘ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України за № 39 від 27.01.2010р., посадових осіб державної податкової інспекції вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності.
15.11.2010р. наказом начальника ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 815 працівникам ДПІ за допущені порушення оголошено догану.
Отже, службовою перевіркою не виявлено фактів неправомірної відмови у прийнятті декларацій з податку на додану вартість за травень –липень 2010р. як у електронному, так і у письмовому вигляді в якості податкової звітності.
Як свідчать матеріали висновку декларації з податку на додану вартість за травень, липень 2010р. заповнені ТОВ "Техенергоресурс" з порушенням п. п. 4.1.2. п. 4.1. ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та п.4.2. п. 4.3. розділу 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.1997 за №250/2054, зі змінами та доповненнями, а саме: не заповнені та не прокреслені рядки.
Суд першої інстанції зробив безпідставний висновок, що позивачем надано належні докази, які підтверджують факт порушення права позивача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою ДПІ та збитками, які зазнав позивач, у зв’язку з протиправними діями посадових осіб, витрати безпосередньо, пов’язані з відновленням позивачем свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо було відновлення позивачем свого порушеного права, відповідач не спростував твердження позивача про наявність вини ДПІ у заподіянні позивачу збитків.
При цьому судом не враховано, що оскільки предметом позову є стягнення збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання договору, то відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України необхідно було довести склад цивільного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом, збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов’язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Вони є фактом об’єктивної дійсності, що існує незалежно від правової оцінки і від того, підлягають збитки, що виникли, відшкодуванню згідно закону або не підлягають. Для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб порушення зобов’язання дійсно спричинило отримання кредитором збитку та можливе лише у разі наявності складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; наявності збитків; причинного зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вини.
При цьому позивач повинен довести збитки, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв’язок між діями відповідача і заподіянням збитків їх розмір, та вжиття відповідних заходів щодо їх запобігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками ро зуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допус тила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вар тість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазна ла збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язан ня другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, сума витрат понесених на виконання договору про надання послуг адвоката не віднесена до складу збитків.
Суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав доказів неправомірності дій відповідача при неприйнятті декларацій з податку на додану вартість за травень – липень 2010р.,як свідчать матеріали справи декларації не прийняти в зв’язку наявністю порушень вимог діючого законодавства при їх заповненні.
Таким чином, позивачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено склад цивільного правопорушення, оскільки за висновком господарського суду достатньою підставою для стягнення збитків у заявленому розмірі є порушення триденного строку направлення листів –повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання .
Отже, застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, і вини.
Суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем доведені вина відповідача, наявність збитків в сумі 18000 грн., пов’язаних з неправомірними діями, які підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
При цьому судом першої інстанції не надано оцінки всім наявним у справі доказам, що мають значення для правильного вирішення спору, та не доведено розміру заподіяних збитків, не надано доказів неправомірності дій відповідача, не встановлено причинний зв'язок між діями відповідача, а саме порушенням триденного строку направлення листів –повідомлень та заподіяними збитками, що свідчить про неповне встановлення обставин справи.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Як свідчать матеріали справи договором про надання послуг адвоката від 5.05.2010р. не встановлена оплата за виконання п.2.1 «к»: «надання адвокатських послуг щодо фактів порушень діючого законодавства та нормативних документів з боку посадових осіб у ДПІ Жовтневому районі м. Харкова під час не прийняття податкових декларацій ТОВ "Техенергоресурс" з податку на додану вартість за травень – липень 2010р.»Тобто посилання у договорі, укладеним на початку травня 2010р. на не прийняття декларацій за травень –липень 2010р., свідчить про нікчемність зазначеного пункту договору.
Додаткова угода №2 від 21.08.2010р. про зміну дати укладання договору від 5.05.2010р. на 20.08.2010р. та п.4.1 договору від 5.05.2010р. про надання послуг адвоката також не може вважатися укладеною 21.08.2010р.,так як після її укладання сторони в акті приймання передачі виконаних робіт від 9.11.2010р. та платіжному дорученні №451 від 9.11.2010р. посилались на договір про надання адвокатських послуг від 5.05.2010р.,тобто який діяв у зазначений час. Тем більш, необґрунтовано чому сторони 21.08.2010р. домовились вважати датою складання договору 20.08.2010р., а не іншу дату.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджений факт неправомірних дій відповідача, який повинен бути встановлений вироком суду, а також, неправомірного неприйняття податкової звітності, заподіяння збитків, причинний зв'язок між діями відповідача та заподіяними збитками, наявність збитків у зазначеному розмірі.
В зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги –не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, що позивачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 22, 614, 623 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. ст. 33, 101 –105 ГПК України, судова колегія, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2011 р. по справі № 5023/3464/11 скасувати та прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 31, код ЄДРПОУ 34566972, р/р 26003010062241 в відділенні "Харківська регіональна дирекція" ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) в доход держбюджету України 90 грн. держмита по апеляційній скарзі.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя О.В. Плужник
Повний текст постанови підписаний 27.07.2011р.