АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________________

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                          КОПІЯ

          “ 14 ” лютого  2008 року                                                                   м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючої - судді Кізюн О.Ю.

    суддів: Карпусь С.А., Баса О.Г.

    при секретарі  Стельмах І.В.

                                   з участю: представника відповідача Нікіфорова  М.Л.

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22ц - 108  за   апеляційною скаргою громадської організації „З'єднання борців „За справедливість” в інтересах ОСОБА_1на рішення  Нетішинського міського суду 19 березня 2007 року за позовом громадської організації „Зднання борців „За справедливість” м. Нетішин в інтересах ОСОБА_1до ВАТ „Управління будівництва Хмельницька атомна електростанція” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідача,  пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                               в с т а н о в и л а:

            В червні 2006 року громадська організація „З'єднання борців „За справедливість” м. Нетішин в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1звернулась в суд з позовом до ВАТ „Управління будівництва Хмельницької АЕС” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 працювала у ВАТ УБ ХАЕС в будівельній лабораторії на посаді провідного інженера. Наказом по ВАТ „УБ ХАЕС” № 77 від 10.03.2005 року її звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності працівників по ст.40 п.1 КЗпП України.

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки власником підприємства не були дотримані вимоги ст.ст. 42 , 43 КЗпП України.

Одночасно із заявленими позовними вимогами позивач просив поновити строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 з лютого 2005 року по травень 2006 року хворіла на гіпертонічну хворобу і лікувалася амбулаторно та стаціонарно, і ці обставини перешкоджали їй вчасно звернутися в суд з означеним позовом.

Рішенням Нетішинського міського суду від 19 березня 2007 року ухвалено  в позові громадської організації „ З'єднання борців „За справедливість”  в інтересах ОСОБА_1відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

            Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Гаврищук  Л. П.                                         Справа №22ц-108

Доповідач -Кізюн О.Ю.                                                                                    Категорія № 39,40

апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних мотивів.

            Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

            Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

            Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк звернення до районного (міського) суду за вирішенням спору про звільнення застосовується незалежно від підстав припинення трудового договору й обчислюється з дня вручення працівникові копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

            У разі пропуску цього строку звернення до суду за вирішенням трудового спору відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.4 постанови від 06 листопада 1992 року №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” при необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і при пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав, не аналізуючи в рішенні обґрунтованості вимог по суті.

            Вимоги наведених нормативних положень суд першої інстанції належним чином не виконав, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

            Згідно наказу №77-к від 28 лютого 2005 року ОСОБА_1 звільнена з посади провідного інженера будлабораторії ВАТ „УБ ХАЕС” по п.1 ст.40 КЗПП України у зв'язку зі скороченням чисельності працівників з 10 березня 2005 року (а.с. 17, 84).

            З пояснень представника відповідача в засіданні апеляційного суду вбачається, що трудова книжка була виданаОСОБА_1 10 березня 2005 року, а з наявної в матеріалах справи ксерокопії трудової книжки ОСОБА_1 видно, що 25.03.2005 року Нетішинським міським центром зайнятості ОСОБА_1 призначена виплата допомоги по безробіттю (а.с.18).

            За вирішення спору про звільнення ОСОБА_1 звернулася в суд 09.06.2006 року, тобто поза межами строку передбаченого ст.233 КЗпП України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що наказ про звільнення ОСОБА_1 отримала лише 01.06.2006 року, правового значення немає, оскільки місячний строк звернення до суду по даному спору з огляду на викладене обчислюється з дня видачі ОСОБА_1 трудової книжки.

            Посилання позивача на те, що за станом здоров'я ОСОБА_1 була позбавлена можливості протягом місяця з  дня звільнення звернутися до суду за захистом своїх трудових прав, оскільки з лютого 2005 року по травень 2006 року  хворіла на гіпертонічну хворобу, в зв'язку з чим  лікувалася амбулаторно та стаціонарно, також не можна визнати підставними оскільки ніякими об'єктивними доказами не підтверджуються.

            Згідно реєстру на здані листки непрацездатності по ВАТ „УБ ХАЕС” видно, що ОСОБА_1 хворіла з 15.02.2005 по 25.02. 2005 року ( а.с. 102), а надана суду позивачкою медична довідка від 29.05.2005 року констатує лише факт наявності у неї гіпертонічної хвороби П ст. та хронічного бронхіту в стадії ремісії.

            За наведених обставин судова колегія не знаходить підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, а тому в задоволенні її позовних вимог слід відмовити з підстав пропуску означеного строку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                           в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу громадської організації „З'єднання борців „За справедливість” в інтересах ОСОБА_1задоволити частково.

           Рішення  Нетішинського міського суду 19 березня 2007 року скасувати.

            Позовні вимоги громадської організації „Зднання борців „За справедливість” м. Нетішин в інтересах ОСОБА_1до ВАТ „Управління будівництва Хмельницька атомна електростанція” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

                              Копія вірна: суддя                                    О.Ю. Кізюн